Нижня Сілезія — Вікіпедія

	Нижня Сілезія
	Герб
Країна	Республіка Польща, Чехія і Німеччина
Столиця	Вроцлав
Територія перекривається з	Нижньосілезьке воєводство, Любуське воєводство, Саксонія, Опольське воєводство, Оломоуцький край і Мораво-Сілезький край
Категорія почесних громадян сутності	Q32295674?
	Нижня Сілезія у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про: Сілезія (значення), Провінція Нижня Сілезія та Нижньосілезьке воєводство.

Координати: 51°06′00″ пн. ш. 17°01′59″ сх. д. / 51.100000000027776536626334° пн. ш. 17.03333300002777762° сх. д.

Нижня Сілезія та інші історичні землі Польщі на тлі сучасних адміністративних кордонів.

Нижня Сілезія (нім. Niederschlesien; лат. Silesia Inferior; пол. Dolny Śląsk) — північно-західна частина історичного і географічного регіону Сілезія; Верхня Сілезія знаходиться на південному сході. Нижня Сілезія всю свою історію була під контролем середньовічної Польщі, Богемії, Австрії, Пруссії та Німеччини, і після 1945 була поділена між Польщею і Німеччиною.

Південний кордон Нижньої Сілезії йде гірським хребтом Судети, що розміщуються на польсько-чеському кордоні. Західна межа проходить річкою Нейсе, на півночі — річкою Барич, що відокремлює від південної частини Великопольщі.

Польська Нижня Сілезія, велика частина історичного регіону, розміщується здебільшого уздовж річки Одеру і має поділ на Нижньосілезьке воєводство, Любуське воєводство і Опольське воєводство. Частина прусської провінції Нижня Сілезія розміщується на західній стороні Нейсе, де розташована Нижньосілезька Верхня Лужиця, міста Гьорліц і Хойерсверда в межах району Верхнього Шпревальд-Лужиці в східній Німеччині. Цей регіон історично належав Саксонії Верхня Лужиця, яка стала частиною Прусської Сілезії в 1815 після Наполеонівських війн.

Історія[ред. | ред. код]

Давня історія[ред. | ред. код]

Наприкінці Льодовикового періоду, перші люди з'явилися в Сілезькій долині. Бл. 5000 років до н. е., перші кочові люди заселили Нижню Сілезію, які жили в печерах і примітивних домівках. Вони були збирачами, мисливцями і рибалками. Використовували зброю і інші інструменти, зроблені з каменю і деревини.

Рання історія[ред. | ред. код]

Сілезія була описана у Magna Germania дві тисячі років тому, а також у ній згадуються ряд німецьких племен серед них вандали, лугії і сілінгані.

Деякі племена переселились на схід Давньої Німеччини з Сарматії, Малої Азії, і Азійського степу протягом Великого переселення народів на початку VI сторіччя.

У IX і X сторіччі територія належала Великій Моравії, а після Богемії. У 990 Сілезія була завойована і об'єднана з Польщею князем Мешко I.

Феодальна роздробленість Польщі[ред. | ред. код]

Сілезія була розділена на Нижню і Верхню частини в 1172 протягом періоду феодальної роздробленності Польщі коли земля ділилася між двома синами Великого князя Владислава II. Болеслав Високий керував Нижньою Сілезією з її столицею у Вроцлаві (потім відомою як пол. Vratislav або Prezla) і Мешко Платоногій управляв Верхньою Сілезією з її столицею в Ополе.

Нижня Сілезія була поділена на 17 князівств.

Князівства Нижньої Сілезії в XIV столітті:

Вроцлавське князівство (нім. Breslau)
Бжецьке князівство (нім. Brieg)
Олешніцьке князівство (нім. Oels)
Легніцьке князівство (нім. Liegnitz)
Зембицьке князівство (нім. Münsterberg)
Свідницьке князівство (нім. Schweidnitz)
Глогувське князівство (нім. Glogau)
Ниське князівство (нім. Neisse)
Жагань-Шпротавське князівство (нім. Sagan-Sprottau)
Кросно-Оджансько-Сцинавське князівство (нім. Krossen-Steinau)

Богемська корона і Австрія (1348—1742)[ред. | ред. код]

У 1348 більшість сілезьких князівств перебували під владою сілезьких П'ястів і були частиною володінь Корони святого Вацлава. У 1476 район Кросно став частиною Брандебурзької марки, коли вдова правителя П'ястів, Барбара фон Брандербург, дочка електора Альберта ІІІ Ахіллеса, успадкувала Кроссен. У 1526 Сілезія відійшла австрійській Габсбурзькій монархії після смерті короля Богемії Луїса II. Бранденбург оскаржив спадкоємство, цитуючи договір, підписаний Фрідріхом II, але Сілезія майже вся залишилася під контролем Габсбургів до 1742.

В Пруссії (1742—1945)[ред. | ред. код]

Більшість Сілезії, зокрема вся Нижня Сілезія, стали частиною Пруссії. У 1742 після Першої сілезької війни і була перетворена у провінцію Сілезію, що мала поділ на райони Нижня Сілезія (Liegnitz), Середня Сілезія (Breslau), і Верхня Сілезія (Oppeln).

Область навколо Гьорліца в Верхній Лужиці був доданий до Нижньої Сілезії в 1815, після Наполеонівських війн.

На початку XX сторіччя Нижня Сілезія мало в основному німецькомовне населення. Після Першої Світової війни, Верхня Сілезія була поділена між Німеччиною, Польщею, і Чехословаччиною, Нижня Сілезія залишилася у Німеччини. Прусська провінція Сілезія була реорганізована в провінції Нижня Сілезія і Верхня Сілезія.

Після 1945[ред. | ред. код]

Після кінця Другої Світової війни, Нижня Сілезія на схід від Ниси-Лужицької була передана Польщі згідно з рішенням Потсдамської конференції у 1945. Німецьке і чеське населення було замінено на польське з областей анексованих Радянським Союзом.

З 1945—1975 Нижня Сілезія була підпорядкована Вроцлавському воєводству. В результаті реорганізації місцевого самоуправління (1975), поділ Польщі був реорганізований у 49 воєводств, чотири з них в Нижній Сілезії: Єленя-Гурське воєводство, Легницьке воєводство, Валбжиське воєводство і Вроцлавське воєводство (1975—1998). В результаті реорганізації місцевого самоуправління 1998, ці воєводства увійшли у Нижньосілезьке воєводство (1 січня 1999) 4 воєводства об'єдналося, зі столицею Вроцлав.

Частина Лужиці, що була у складі Нижньої Сілезії починаючи з 1815, на захід від Нейсе, яка залишилася в Німеччині ділиться між районами Гьорліц і Нижньосілезька Верхня Лужиця в Саксонії і Верхній Шпревальд-Лужиця в Бранденбурзі.

Міста[ред. | ред. код]

Міста з населенням понад 20 000 осіб:

Географія[ред. | ред. код]

Судети[ред. | ред. код]

Судети, геологічно різноманітні гори, які тягнуться на 280 кілометрів від Ложицька Брама на сході до Моравська Брама на заході. Судети топографічно діляться на Західні і Східні Судети. А також Судети мають поділ на: Іжерськи гори (Висока Копа, 1126 м), Крконоше (Снєжка, 1602 м), Рудавий Яновицький (Скальнік, 945 м) і Кашавські гори (Скопець, 724 м).Вони оточені Єліногорською улоговиною (420—450 м).

Сілезька низовина[ред. | ред. код]

Сілезька низовина складається з Сілезької низовини (пол. Nizina Śląska) і Сілезьколужицької низовини (пол. Nizina Śląsko-Łużycka). Ці дві низовини відділяються одна від одної Качавицькою долиною (пол. Dolina Kaczawy), і від Судетів Судетським Крайовим Розломом, що має прямує від Болеславця (на північному заході) до Злоти-Стоку (на південному сході). Південна частина долини включає Судетський Форлянд, що складається з низькогір'їв: Стжегомське височина (пол. Wzgórze Strzegomskie 232 м), Група Слезька (пол. Masyw Ślęży 718 м), і Немчансько-Стжелінське височина (пол. Wzgórza Niemczańsko-Strzelińskie, 392 м). Низькогір'я є також в областях Судецької низовини (пол. Obniżenie Sudeckie), Свидніцької рівнини (пол. Równina Świdnicka), і Дзержонівської улоговини (пол. Kotlina Dzierżoniowska). Східна частина Сілезької низовини складається з широкої Сілезької низовини, що йде вздовж берегів Одеру.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Lower Silesian Voivodeship Website [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.]
Lower Silesian official website for tourist information [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.]
Wiki Lower Silesia — tourist service [Архівовано 20 серпня 2008 у Wayback Machine.]
Urbanek M., (2003), Dolny Śląsk. Siedem stron świata., MAK publishing, Wrocław, p. 240 + CD-ROM
Śląsk na weekend — touristic guide, Pascal publishing