Неотропіка — Вікіпедія

Неотропіка — біогеографічний регіон, що охоплює всю Південну Америку, частину Центральної Америки, острови Карибського басейну і південну частину Флориди. До того, як Південна і Північна Америка були з'єднані Панамським перешийком, на обох континентах існували різні зоологічні та ботанічні світи. Незважаючи на деяке взаємопроникнення біологічних видів, відмінності континентів збереглися і до нашого часу. В Неотропіках, як і в Антарктиді та Австралії, переважають види, успадковані від стародавнього континенту Гондвана.

Найхарактерніші види тварин[ред. | ред. код]

  • птахи — у Неотропіках трапляються близько 2900 видів птахів, тобто більше, ніж у будь-якій іншій із зоогеографічних областей. Однак значна кількість із них представлені малими популяціями, пов'язаними з окремими гірськими масивами чи річковими долинами. На рівні родин ендемізм виражений особливо яскраво, ендемічні понад 20 родин, зокрема: Паламедеєві (Anhimidae) — 3 види, Краксові (Cracidae) — 50 видів, Арамові (Aramiidae) — 1 вид, Агамієві (Psophiidae) — 3 види, Тіганові (Eurypygidae) — 1 вид, Каріамові (Cariamidae) — 2 види, Туканові (Ramphastidae) — 34 види, Тодієві (Todidae) — 5 видів, Момотові (Momotidae) — 9 видів; із підряду Тирановидних, або неспівочих горобцеподібних (Tyranni) — 9 родин, з майже 800 видами: Горнерові (Furnariidae), Котингові (Cotingidae), зокрема гребнечуби (Rupicola spp.), рари (Phytotoma spp.) і арапонги (Procnias spp.), а також кондори (Cathartidae), гарпії (Accipitridae), папуги (Psittacidae), дереволазні (Dendrocolaptidae) та інші горобцеподібні. Із підряду Горобцевидних, або співочих горобцеподібних (Passeri, або Oscines) — Саякові, або Танагрові (Thraupidae). Лише у цій області трапляється єдиний вид ендемічного ряду Гоациноподібних (Opisthocomiformes) — гоацин (Opisthocomus hoazin, Opisthocomidae). Південну Америку через велике різноманіття пернатих називають «пташиним континентом»; лише в Колумбії налічують близько 1600 видів птахів (більше ніж у будь-якій іншій країні Земної кулі). Неотропіки є центром походження і областю максимальної кількості надзвичайно яскравих і дрібних птахів родини Колібрієвих (Trochilidae) — більше 300 видів[1].
  • ссавці — представники цілого ряду широконосих мавп (відсутність вузьконосих мавп), ціла низка характерних родин гризунів (шиншили, капібари, агуті). Ендемічними родинами є лінивці і частково мурахоїди, а також представники кажанів (листоноси та вампіри).
  • плазуни — широко представлені отруйні змії і удави (наприклад, анаконда та боа).
  • амфібії тільки безхвості і безногі, багато отруйних жаб.
  • риби представлені понад 5700 видів. 43 ендемічні родини і підродини.

Рослини[ред. | ред. код]

Родини, які походять з Неотропіки, включають Bromeliaceae, Cannaceae і Heliconiaceae.

Важливі сільськогосподарські рослини, що походять з Неотропіки:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Г. В. Фесенко Зоогеографічні особливості поширення птахів / Г. В. Фесенко, І. В. Шидловський // Біологічні Студії / Studia Biologica. — 2012. — Том 6/№ 3. — С. 197—222. Архів оригіналу за 31 грудня 2013. Процитовано 7 серпня 2013. 

Література[ред. | ред. код]

  • Albert, J. S., and R. E. Reis (2011). Historical Biogeography of Neotropical Freshwater Fishes. University of California Press, Berkeley. 424 pp. ISBN 978-0-520-26868-5 [1]
  • Cox, C. B.; P. D. Moore (1985). Biogeography: An Ecological and Evolutionary Approach (Fourth Edition). Blackwell Scientific Publications, Oxford.
  • Dinerstein, Eric; David Olson; Douglas J. Graham; et al. (1995). A Conservation Assessment of the Terrestrial Ecoregions of Latin America and the Caribbean. World Bank, Washington, D.C.
  • Schultz, J.: The Ecozones of the World, Springer, Berlin Heidelberg New York, 2nd ed. 2005. ISBN 3-540-20014-2
  • Reis, R. E., S. O. Kullander, and C. J. Ferraris Jr. 2003. Check List of the Freshwater Fishes of South and Central America. Edipucrs, Porto Alegre. 729 pp.
  • Udvardy, M. D. F. (1975). A classification of the biogeographical provinces of the world. IUCN Occasional Paper no. 18. Morges, Switzerland: IUCN.