Небесний тихохід — Вікіпедія

Небесний тихохід
рос. Небесный тихоход
Жанр комедія
військовий фільм
Режисер Семен Тимошенко
Сценарист Семен Тимошенко
У головних
ролях		 Микола Крючков
Василь Меркур'єв
Василій Нещіпленко
Алла Парфаньяк
Людмила Глазова
Тамара Альошина
Яків Гудкін
Фаїна Раневська
Костянтин Скоробогатов
Семен Тимошенко
Оператор Олександр Сігаєв
Композитор Василь Соловйов-Сєдой
Кінокомпанія «Ленфільм»
Тривалість 78 хвилин
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1945
IMDb ID 0129257
CMNS: Небесний тихохід у Вікісховищі

«Небесний тихохід» (рос. «Небесный тихоход») — радянський музичний художній фільм, поставлений в 1945 році режисером Семеном Тимошенком.

Зміст[ред. | ред. код]

Початківці пілоти на початку війни присягли один одному, що не будуть звертати увагу на дівчат, поки війна не закінчиться. Та коли вони опинилися поряд із жіночою ескадрильєю, то їхні плани були трохи сплутані. Складно встояти, коли навколо стільки дівчат. Один із друзів поранений, але вступає у стрій, хоча вже й не на винищувачі. Та навіть на тихохідному літаку для нього знайдеться відповідальне заняття.

Ролі[ред. | ред. код]

Не зазначені в титрах[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Музичний супровід[ред. | ред. код]

«Перелётные птицы» («Первым делом — самолёты») (вірші — Олексій Фатьянов, музика — Василь Соловйов-Сєдой)
Дана пісня (тобто пісня присяги героїв) звучить у фільмі, коли друзі приходять провідати товариша по службі в госпіталі.

«Вечерний звон» (вірші — Іван Козлов, музика — Олександр Аляб'єв)
співає майор Булочкін після вильоту на своє перше після виписки з госпіталю завдання

«Пора в путь-дорогу» (вірші — Соломон Фогельсон, музика — Василь Соловйов-Сєдой)
Наступна пісня звучить під час святкової вечері «жіночого» загону з героями після запаморочливого розгрому ворожих установок. Перші два куплети співаються дівчатами (у тому числі й лейтенантом Катериною Кутузовій), останній — трьома героями фільму.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У сценах святкування зустрічі льотчиків і льотчиків знімалися артисти танцювального колективу під керівництвом Аркадія Обранта. Він виник незадовго до війни в Ленінградському Палаці піонерів, був відтворений в роки війни, провів близько трьох тисяч виступів у військових частинах і в обложеному Ленінграді.
  • На самому початку картини можна побачити зруйнований Єлагін палац — так він виглядав в 1945 році до початку всіх відновлювальних робіт.
  • Після фільмування Крючков розлучився зі своєю першою дружиною та одружився з актрисою Аллою Парфаньяк, котра виконувала головну роль. З нею він прожив 10 років. Після розлучення Алла стала дружиною Михайла Ульянова та відсвяткувала з ним «золоте весілля» у 2004 році.

Нова редакція[ред. | ред. код]

Фільм відновлений на кіностудії «Ленфільм» в 1970 році. Картина піддалася переозвученню за участю тих же основних акторів, проте «дере вуха», коли героїня Фаїни Раневської говорить «не своїм» голосом — в оригінальній версії вона наполегливо «гаркавить». На відміну від оригінальної версії, відновлена ​​версія на 10 хвилин коротше. Оригінальна версія фільму в 2011 році випущена з повною реставрацією на DVD та Blu-ray Disc.

Купюри редакції 1970 року[ред. | ред. код]

  • Сцена відвертого флірту друзів-жінконенависників з медсестрою була вирізана. У результаті виходило дуже смішно — сестра подавала майору Булочкіну пляшку з мікстурою, а забирала склянку.
  • Сцена з професором медицини (якого грає Фаїна Раневська) піддалася не тільки переозвучування, а й Перемонтаж — був вирізаний фрагмент, де розповідається про романи, флірт і сімейних драмах. А щоб заповнити утворену порожнечу, сюди переставили фрагмент епізоду, в якому генерал непомітно наливає в склянку Булочкіна молоко.
  • Сцена відвідин Булочкіна друзями з жартом про «мертвий час» була повністю викинута. Також було пропущено півтори хвилини фільму з виразною сценою. Сцена вирізана, ймовірно, для скорочення хронометражу відновленої версії.
  • Вирізаний жарт про «Піонерську правду». Сцена вирізана зі зрозумілої причини — у ній згадується проімперіалістична газета «Times» та ще й порівнюється з «Піонерською правдою» (не на користь останньої).
  • Викинутий фрагмент сцени з лейтенантом Хмарою, що жує цигарку.
  • Також були скасовані подробиці порятунку капітана Кайсарова. Річ у тому, що в його репліці «Так, тихоходом — то над хмаринками, то під хмаринками» обігрується назва фільму.
  • «Нова секретне знаряддя», мабуть, здалося редакторам відновлення занадто бутафорським і застарілим. Дійсно, подібна модель гармати «Берта» використовувалася ще в Першу світову війну. Проте, історичні паралелі тут є — більш сучасна модель «Берти» обстрілювала Ленінград під час блокади.
  • Повністю вирізаної опинилася і сцена нагородження. Цілком можливо, що дратівливим чинником стала гра Василя Меркурієва, що не личить важливості моменту.
  • Цікава деталь — під час нагородження Булочкін єдиний раз за весь фільм звертається до генерал-майора Петрову на ім'я та по батькові, причому реальному, з життя. Актора Скоробогатова звали Костянтин Васильович.
  • Надто грайливі моменти танцю лейтенанта Хмари та Катерини Кутузовій вирішили не показувати радянській публіці.

Кольорова версія[ред. | ред. код]

У 2012 році, за замовленням «Першого каналу», були завершені роботи з реставрації та колоризації фільму.

У колоризувати версії фільм показаний 6 травня 2012 року о 12:15 на Першому каналі. Кольорова версія була без купюр, включаючи оригінальні голоси персонажів, у тому числі й голос Фаїни Раневської.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Небесний_тихохід&oldid=39756313