French
DeutschМія-сан, Мія-сан — Вікіпедія
Мія-сан, Мія-сан (яп. 宮さん宮さん, みやさんみやさん, «Пане принце, пане принце») — перша японська військова пісня та марш[1][2], написаний близько 1868 року на перетині періоду Едо та епохи Мейдзі. Її також називають «Токотон-яре» (Tokotonyare-busi) [3] або «Тон-яре» (яп. 都風流トコトンヤレぶし[4]). Слова приписують Сінагаві Ядзіро[ja], а музику - Омурі Масуджіро, але доказів цьому немає.
Історія[ред. | ред. код]
Поява пісні «Мія-сан, Мія-сан» тісно пов'язана з історичними подіям, що мали місце в Японії у 1860-х роках. На середину 19 століття країна переживала глибоку політичну та соціально-економічну кризу. Низка суворих неврожайних років і великі голоди підірвали натуральну економіку Японії і спричинили заворушення в містах і селах. Країну лихоманило від страху перед колонізацією державами Заходу та Росією, які все частіше порушували японський суверенітет. Центральний уряд, сьоґунат Токуґава, був неспроможний вирішити наявні проблеми через федеральний устрій Японії, відсутність сучасного війська та плану виходу з ситуації, що склалася.
.jpg)
Тотальна криза японського традиційного суспільства і безсилля влади породили антиурядові настрої. Їх виразником стали даймьо західнояпонських земель Сацума-хану, Тьосю-хану, Тоса-хану та Хідзен-хану. Вони об'єдналися в союз, який ставив на меті ліквідацію сьоґунату, встановлення прямого Імператорського правління, унітаризацію та модернізацію Японії.
1867 року останній сьоґун Токуґава Йосінобу повернув усі важелі влади Імператорському двору і тим самим ліквідував сьоґунат. Відбулась реставрація прямого монаршого правління та створення нового всеяпонського уряду, куди увійшли представники західнояпонських земель. Прибічники старого сьоґунського режиму виступили проти таких змін і розв'язали громадянську війну (війна Босін) 1868–1869 років.
Проти бунтівників виступила урядова армія. Вона складалася з військ ханів Сацуми, Тьосю, Тоси, Хідзену та інших. Її очолював принц Арісуґава Тарухіто. У січні 1868 року імператорська армія розбила прихильників сьоґунату в битві при Тоба-Фусімі, а у березні-квітні того ж року зайняла їхній головний оплот — місто Едо.
-
Арісуґава Тарухіто -
Омура Масудзіро -
Сінаґава Ядзіро
Пісня «Мія-сан, Мія-сан» була похідним маршем цієї урядової армії. В ті часи вона була також відома під назвою «Тон-яре» або «Токотон-яре», за словами приспіву. За тогочасними свідченнями, вояки співали цю пісню у супроводі оркестру з флейт і барабанів у березні 1868 року, коли підходили до Едо.
Слова «Мія-сан, Мія-сан» написав Сінаґава Ядзіро (1843–1900) (також відомий як Хасімото Хатіро та Мацумото Сейкума), виходець з Тьосю-хану і учасник громадянської війни. У 1864 році він брав участь в Інциденті біля Імператорських воріт як капітан "Хатімантай", а пізніше організував «Мітатейтай» (みたてたい), однин з підрозділів клану Чьосю, разом з Отою Ітіносіном, Ямадою Кеньосі та іншими. У 1865 році він переїхав до Токіо разом з Кідо Такайосі, щоб збирати інформацію та діяти як офіцер зв'язку у формуванні Сацума-Китайського альянсу. Під час Босінської війни він був офіцером штабу генерал-губернатора Оу та офіцером штабу Сейбутая.
Після її завершення він обіймав посаду Міністра внутрішніх справ Японії та був членом Таємної ради при Імператорі.
Музику до пісні склав Омура Масудзіро (1825–1869), також виходець з Тьосю-хану і один з командирів його військових частин. Він був відомим медиком і стратегом. Омура обіймав посаду голови Військового міністерства країни у перші роки реставрації Мейдзі. Його вважають засновником Імперської армії Японії.
В пісні «Мія-сан, Мія-сан» згадується принц Арісуґавою Тарухіто, битва при Тоба-Фусімі та похід урядових військ на схід Японії.
Вплив на культуру[ред. | ред. код]
Завдяки легкому для запам'ятовування тексту в стилі народної пісні та веселій мелодії, вона широко співалася не лише солдатами Армії нового уряду, але й публікою. Згодом марш увійшов до збірників японської музики, таких як "Сьогакко сьока", а також до нот для Сякухаті[5] та флажолету[5].
У 1885 році пісня увійшла до японської опери «Мікадо»[6], що була поставлена в Лондоні. В опері Джакомо Пуччіні "Мадам Баттерфляй" вона використовується як легкий мотив для лорда Ямадорі[7].За оцінкою японського композитора і музичного критика Хоріуті Кейдзо (1897–1983) «Мія-сан, Мія-сан» була найпопулярнішим музичним твором в Японії другої половини 19 століття і стала першою японською піснею, що була широко відома закордоном.
Впродовж 20 століття «Мія-сан, Мія-сан» залишалася улюбленим твором декількох поколінь японців.[8]
Слова[ред. | ред. код]
«Мія-сан, Мія-сан» початково мала лише 2 куплети, але на час захоплення міста Едо вже нараховувала 4. Згодом вона виконувалась по 6 куплетів. Інколи з пісні викидалися 3 і 6 куплети. Західнояпонські діалектизми в ній були замінені з часом стандартною японською мовою. Існували також модифікації цієї пісні на мирну тематику.
| № |  Японською | Транслітерація |  Українською[9] |
|---|---|---|---|
| 1 | 宮さん宮さんお馬の前に | — Пане Принце, пане Принце, | |
| 2 | 一天万乗の 一天万乗の | Іттен бандзьо но, іттен бандзьо но | Мерзотників, непокірних Імператору |
| 3 | 伏見 鳥羽 淀 | Фусімі, Тоба, Йодо, | Адже бої при Фусімі, Тоба, Йодо, |
| 4 | 音に聞こえし 関東武士 | ||
| 5 | 国を追うのも 人を殺すも | Куні о оу но мо, хіто о коросу мо | Нікому насправді не хочеться |
| 6 | 雨の降るよな 雨の降るよな | Аме но фуру йо на, Аме но фуру йо на, | Ллє дощ, ллє дощ! |
У 1873 році під впливом вестернізації Японії з'явилася жартівливий переспів «Мія-сан, Мія-сан», що оспівував дівчину-модницю тих часів.
| № | Японською | Транслітерація | Українською |
|---|---|---|---|
| 1 | 姉さん姉さん お前の頭に | Не-сан, не-сан о-мае но атама ні | — Панночко, панночко, |
Ноти[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Journal of Japan Society for Fuzzy Theory and Intelligent Informatics. Т. 17, № 6. 2005. с. 695. doi:10.3156/jsoft.17.695. ISSN 1347-7986 http://dx.doi.org/10.3156/jsoft.17.695. Процитовано 23 вересня 2023.
{{cite news}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Nihon dai hyakka zensho. 7: kyoe - kun (вид. dai5satsu). Tōkyō: Shogakukan. 1988. ISBN 978-4-09-526007-5.
- ↑ 都風流トコトンヤレぶし. www.wul.waseda.ac.jp. Процитовано 23 вересня 2023.
- ↑ 国立国会図書館デジタルコレクション. dl.ndl.go.jp. Процитовано 23 вересня 2023.
- ↑ а б Journal of Geography (Chigaku Zasshi). Т. 82, № 4. 1973. с. 220—220. doi:10.5026/jgeography.82.4_220. ISSN 0022-135X http://dx.doi.org/10.5026/jgeography.82.4_220. Процитовано 23 вересня 2023.
{{cite news}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ 황익구 (2016-10). 戦後日本における『歌劇 春香』の上演と 在日朝鮮人の女性解放言説. Japanese Cultural Studies. Т. null, № 60. с. 273—292. doi:10.18075/jcs..60.201610.273. ISSN 1229-4918. Процитовано 23 вересня 2023.
- ↑ • Words 日本 日本人 田中さん 中田さん 私 私達 学生 先生 一年生 二年生 三年生 四年生 田中さんは日本人です。 中田さんは学生です。 私は四年生です。 スミスさんは三年生です。 キム先生は中国人じゃありません。韓国人です。 ハンバーガー ピツァ ホットドッグ コカコーラ コーヒー ワイン ビール ジュース チキン サラダ パイ アイスクリーム ケーキ バナナ オレンジ. Japanese Stage-Step Course: Writing Practice Book. Routledge. 15 листопада 2009. с. 84—84. ISBN 978-0-203-88233-7.
- ↑ Виняток становили мешканці східної, і особливо північно-східної Японії, чиї батьки воювали проти урядових військ на стороні ліквідованого сьоґунату.
- ↑ Дослівний переклад виконав Alex K на основі [1] [Архівовано 17 грудня 2007 у Wayback Machine.].
- ↑ В оригінальній версії, що містить японські діалектизми: Мія-сама (宮さま).
- ↑ В оригінальній версії, що містить японські діалектизми: біра-біра (びらびら).
- ↑ Дослівно українською: «Гей, роби до кінця!», «Давай, доводь до останку!», «Гей, давай, давай!».
- ↑ В оригінальній версії, що містить японські діалектизми: аря-а (ありゃあ)
- ↑ В оригінальній версії, що містить японські діалектизми: сіран ка (知らなんか).
- ↑ «пан Принц» — це Арісуґава Тарухіто. Його японське ім'я звучить як «Арісуґава-но-мія Тарухіто-сінно» (有栖川宮熾仁親王). У пісні його скорочено називають «Мія-сан», тобто «пан Принц».
- ↑ Союз трьох ханів Сацуми, Тьосю і Тоси, війська яких становили основу урядової армії.
- ↑ До союзу трьох ханів Сацуми, Тьосю і Тоси додано Хідзен-хана. Після реставрації Мейдзі їхніми членами були сформовані так звані ханські фракції.
- ↑ В оригінальній версії, що містить японські діалектизми: доття (どっちゃ).
- ↑ В оригінальній версії, що містить японські діалектизми: хіґасі е ніґета на (東へ逃げたな).
- ↑ Японською: Адзума — стародавня назва регоіну Канто.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- 古茂田信男編 『日本流行歌史』、東京：社会思想社、1980年-1981年、 2冊、 戦前編。(яп.)
- (Комота Нобуо. Історія японських популярних пісень. Т.1 Довоєнні пісні.)
- 『昭和流行歌史 : 「宮さん宮さん」から「北の宿から」まで心の歌500曲』、東京：毎日新聞社、1977年。(яп.)
- (Історія популярних пісень років Сьова: 500 душевних мелодій від «Мія-сан, Мія-сан» до «Кіта но дзюку кара»є)
- 武田勝蔵著 『宮さん宮さん：明治回顧』、茅ケ崎：武田勝蔵、1969年。(яп.)
- (Такеда Кацудзо. Мія-сан, Мія-сан: пригадування епохи Мейдзіє)
Посилання[ред. | ред. код]
- Слова пісні «Мія-сан, Мія-сан» (яп.)
- 2 варіанти слів пісні «Мія-сан, Мія-сан» (яп.)
- Варіанти слів пісні «Мія-сан, Мія-сан» (яп.)
- Історія, слова, ноти пісні «Мія-сан, Мія-сан» (яп.)
Відео[ред. | ред. код]
- Мія-сан, Мія-сан (виконавець: Чоловічій хор «Кінґ» (1998)) (яп.)
- Мія-сан, Мія-сан (виконавець: Касуґа Хатіро (1924–1991))(яп.)
 | Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії. |