Мічурінськ — Вікіпедія

місто Мічурінськ
Герб	Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Тамбовська область
Код ЗКАТУ:	68415000000
Код ЗКТМО:	68715000001
Основні дані
Час заснування	1635
Статус міста	1779
Населення	▼95 864 (2015)
Площа	78 км²
Поштовий індекс	393760–393779
Телефонний код	+7 47545
Географічні координати:	52°53′32″ пн. ш. 40°29′34″ сх. д. / 52.8922222222497780° пн. ш. 40.49277777780577736° сх. д.Координати: 52°53′32″ пн. ш. 40°29′34″ сх. д. / 52.8922222222497780° пн. ш. 40.49277777780577736° сх. д.
Вебсторінка	мичуринск-наукоград.рф
	Мапа
	; Мічурінськ ; Мічурінськ
	Мічурінськ у Вікісховищі

Мічу́рінськ (рос. Мичуринск) — місто в Тамбовській області Росії. Розташовано на правому березі річки Лісний Вороніж. Було засновано ратними людьми понад 350 років тому. До 1930-х років називалося Козлів^[3] (рос. Козлов). Перейменовано на честь селекціонера Івана Мічуріна, який працював тут і був похований в цьому місті.

В XIX столітті був важливим центром торгівлі та переробки сільськогосподарської продукції. Також відігравав важливу роль як великий залізничний вузол — з'єднував Південь та Південний Схід Росії з Москвою. В післявоєнні роки почав швидко зростати і по населенню і по території, завдяки будівництву машинобудівних заводів — імені Леніна, «Прогрес» та інших. Мічурінськ — чи не один з райцентрів Росії, де функціонують два повноцінних вищих навчальних заклади та науково-дослідницький інститут. Нещодавно з цієї причини місту було присвоєно почесне звання «Наукоград». Працює також драматичний театр.

Після двохтисячного року спостерігається різке скорочення населення: з 120 тис. мешканців до фактично 90 тис. Практично зупинилися заводи, розпалися колективи ДБК та інших будівельних організацій. Дуже вражає відсутність комунальних служб: двірників, машин для вивезення сміття тощо. Історичний центр місто практично зруйнований, окрім двох церков — Іллінської (збудованої на зразок Петропавловської церкви в Петербурзі) та Боголюбської, що нагадує своїми обрисами московський храм Христа Спастеля. Взагалі центральна частина міста з двома основними вулицями — Совєтська та Інтернаціональна- уявляє картину старих двоповерхових цегляних будинків перемішаних з дерев'яними, почорнілими від часу одноповерховими хатами з сараями та іншими «тимчасівками».

Але не все так погано у Мічуринську. По-перше, поруч міста тече чудова чиста річка, дуже мальовничі околиці: поля, сади, гаї. По-друге, потихенько життя налагоджується. Майже всі вулиці заасфальтовані і їх покриття підтримується в доброму стані. Повністю перебудований центральний ринок міста — центр господарського спілкування людей, відреставровано декілька купецьких будинків, вищезгаданих церков.

Культура[ред. | ред. код]

Театри[ред. | ред. код]

Мічурінський драматичний театр

Кінотеатри[ред. | ред. код]

Кінотеатр «Октябрь»

Кінотеатр збудований у 1939 році за проєктом архітектора В.Калмикова. Має три кінозали для показу фільмів в 3D, оформлений і обладнаний із врахуванням останніх вимог до дизайну і комфорту^[4].

Музеї[ред. | ред. код]

Мічурінський краєзнавчий музей

Літературно-музичний музей (садиба Голіциних)

Дім-музей І. В. Мічурина
Дім-музей А. М. Герасимова

Уродженці[ред. | ред. код]

Ривж Всеволод Єзупович (1907—1992) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу, учасник Другої світової війни, полковник, почесний громадянин Бердичева.
Зельдін Володимир Михайлович (1915—2016) — російський актор
Марголіна Ірина Євгенівна (нар. 1955) — український історик-культуролог, .
Польова Валентина Іванівна (1925—2011) — відмінник охорони здоров'я СРСР, заслужений лікар України.
Бєляєв Володимир Іванович (нар. 1944) — олімпійський чемпіон 1968 року (Мехіко). Нападник. Володів надпотужним прямим нападаючим ударом.
Сніцар Катерина Михайлівна (нар. 1949) — українська російськомовна поетеса.