Мірошников Іван Іванович (радянський діяч) — Вікіпедія

Мірошников Іван Іванович
Народився 1894
Дєдовка (Петропавловський район), Q4324400?, Петропавлівський район
Помер 28 липня 1938(1938-07-28)
Москва, СРСР
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Червоного Прапора

Іван Іванович Мірошников (1894(1894), село Дєдовка Богучарського повіту Воронезької губернії, тепер Петропавловського району Воронезької області, Російська Федерація — розстріляний 28 липня 1938, місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний діяч, керуючий справами Ради народних комісарів СРСР, заступник народного комісара фінансів СРСР. Член Комісії радянського контролю при РНК СРСР у 1934—1937 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в заможній селянській родині. З лютого 1911 по січень 1912 року — конторник приватного торгівельного підприємства в місті Богучарі Воронезької губернії. З лютого 1912 по липень 1913 року — коректор товариства «Друкарня С. П. Яковлєва» в місті Богучарі Воронезької губернії.

У 1913 році закінчив комерційне училище в місті Воронежі.

У серпня 1913 — червні 1914 року — учитель сільської школи в селі Монастирщина Богучарського повіту Воронезької губернії.

З липня по жовтень 1914 року перебував у Богучарській в'язниці за революційну діяльність.

У грудні 1914 — листопаді 1916 року — студент юридичного факультету Московського університету.

У листопаді 1916 — березні 1917 року — доброволець 48-го запасного полку російської армії.

У березні — вересні 1917 року — студент юридичного факультету Московського університету, закінчив три курси.

Член РСДРП(б) з 1917 року.

У вересні 1917 — березні 1918 року — член Богучарського повітового революційного комітету Воронезької губернії.

У березні — серпні 1918 року — інструктор Воронезького губернського відділу народної освіти.

У серпні 1918 — січні 1919 року — завідувач Бобровського повітового земельного відділу Воронезької губернії.

У січні — травні 1919 року — начальник політичного відділу бригади 1-ї експедиційної дивізії 8-ї армії РСЧА на Південному фронті. У травні — липні 1919 року — заступник начальника політичного відділу Донського козачого кінного корпусу Миронова. У липні — вересні 1919 року — помічник начальника політичного відділу Південного фронту РСЧА. У вересні 1919 — січні 1920 року — начальник політичного відділу запасних частин 14-ї армії Південного фронту РСЧА. У січні — березні 1920 року — заступник начальника політичного відділу 14-ї армії Південного фронту РСЧА. У березні — жовтні 1920 року — голова партійної трійки, начальник політичного відділу 14-ї армії Південного фронту РСЧА. У жовтні 1920 — лютому 1921 року — заступник начальника політичного відділу Південного фронту РСЧА.

У лютому 1921 — січні 1925 року — помічник керуючого справами Ради народних комісарів РРФСР (СРСР). У січні 1925 — листопаді 1926 року — заступник керуючого справами Ради народних комісарів СРСР. У листопаді 1926 — грудні 1930 року — секретар Ради народних комісарів СРСР та заступник керуючого справами Ради народних комісарів СРСР. У грудні 1930 — березні 1933 року — секретар Ради праці і оборони СРСР та заступник керуючого справами Ради народних комісарів СРСР.

23 березня 1933 — 29 березня 1937 року — керуючий справами Ради народних комісарів СРСР.

У березні — листопаді 1937 року — заступник народного комісара фінансів СРСР.

14 листопада 1937 року виключений із ВКП(б).

3 лютого 1938 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 28 липня 1938 року до страти, розстріляний того ж дня. Похований на полігоні «Комунарка» біля Москви.

14 березня 1956 року реабілітований, 29 червня 1956 року посмертно відновлений у партії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]