Міграційна криза внаслідок російсько-української війни — Вікіпедія

Міграційна криза внаслідок російсько-української війни
Дата	24 лютого 2022
Місце	Україна Країни прикордонні з Україною:  Молдова  Польща  Румунія  Словаччина  Угорщина Країна прикордонна, що атакувала:  Росія
Причина	Російське вторгнення в Україну (2022)
Сайт	МОМ Україна ООН
Медіафайли у Вікісховищі

Міграційна криза внаслідок російсько-української війни — масове переміщення втікачів від війни — громадян України, іноземців або осіб без громадянства — що почалося з вторгненням російських військ в Україну 24 лютого 2022 року, з метою перебування у безпечних місцях в Україні та за кордоном. Найбільша в Європі криза міграції населення під час наймасштабнішої війни в Європі з часів Другої світової війни.

З початку повномасштабної війни в Україні багатьом людям довелося покинути рідні міста, домівки, поїхати у іншу країну, аби зберегти життя собі і своїм рідним.

Сотні тисяч втекли протягом перших кількох днів після нападу. Оскільки Україна була атакована Російською Федерацією з півночі, сходу та півдня, більшість втікачів від війни знайшли притулок на заході країни та у сусідніх країнах на захід від України: Польщі, Угорщині, Молдові, Румунії та Словаччині.^[1]

Безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом дозволяє громадянам України вільно перетинати міждержавні кордони країн Європейського Союзу. Європейський Союз та окремі країни оголосили, що будуть відкриті для українців, щоб втікачі від війни не проходили процедуру надання притулку. Багатьох із постраждалих прийняли члени родин, які вже проживають у приймаючій країні. Залізничні компанії в кількох державах, таких як Польща та Німеччина, дозволяють українським втікачам від війни пересуватися потягами безкоштовно.

Евакуації громадян третіх країн сприяли уряди України та приймаючих країн. Уряд Індії активно допомагав своїм громадянам — операція «Ґанґа» — та пропонував допомогу іншим.

Передумови[ред. | ред. код]

18 лютого 2022 року представники тимчасово окупованих Російською Федерацією районів у Донецькій та Луганській областях України^[2] заявили про евакуацію мешканців «через зростання напруженості в регіоні». Їхнє звернення до громадян окупованих територій було записано наперед 16 лютого 2022 року — до ескалації на лінії фронту 24 лютого 2022 року. Це посилювало побоювання міжнародного співтовариства про організацію провокації з боку Росії задля початку військових дій під приводом загострення ситуації. Виїхати на територію України місцеві не мали можливості.^[3]

21 лютого 2022 року президент Росії Путін Владімір визнав незалежними тимчасово окуповані РФ на сході України російські квазідержавні утворення — так звані Донецька та Луганська «народні республіки».^[2]

24 лютого 2022 року Російська Федерація почала повномасштабне вторгнення в Україну.

Гуманітарні коридори[ред. | ред. код]

Україна була атакована Російською Федерацією з території Білорусі (північ), уздовж усього російсько-українського кордону (схід), Азовського і Чорного морів (південь). Евакуація цивільного населення з цих напрямків до території, яку контролює український уряд, могла бути лише крізь лінію бойового зіткнення — це потребує припинення вогню та гуманітарні коридори. Гуманітарні коридори для евакуації цивільного населення з території, яка тимчасово окупована Російською Федерацією або контролюється Збройними силами Російської Федерації та пов'язаними озброєними групами, РФ хотіла дозволити лише до своєї країни та свого союзника Білорусі.

Юридична складова[ред. | ред. код]

Втікачі від війни можуть мати різний статус:

• вимушені переселенці (ВПО) — в Україні,
• втікачі від війни — тимчасовий прихисток переміщеної особи за національною програмою приймаючої країни ЄС,
• шукачі притулку — за заявкою на надання притулку в інших країнах і тоді можливий статус біженця після позитивного вирішення справи шукача притулку.

Громадянам України дозволено подорожувати до деяких країн Європи без віз і дозволено залишатися в країні на 90 днів без спеціального дозволу. Відповідно до шенгенських домовленостей, в'їхавши в будь-яку країну Шенгенської угоди, втікачі від війни можуть подорожувати до інших країн Шенгенської зони без будь-яких віз або перевірок на кордоні. З 4 березня 2022 року до 4 березня 2025 року для втікачів від війни в ЄС задіяна Директива про тимчасовий прихисток, щоб не проходити стандартну процедуру надання притулку в Європейському Союзі.^[4] Тимчасовий прихисток надається: 1) громадянам України, які проживають на її території на 24 лютого 2022 року, 2) політичним біженцям, які проживають в Україні, 3) членам сімей перших двох категорій, 4) власникам постійної та тимчасової посвідки на проживання в Україні, які не можуть повернутися на батьківщину з міркувань безпеки. Статус тимчасового прихистку не надається громадянам третіх країн, які не мали посвідки постійного проживання в Україні, якщо їхня батьківщина вважається безпечною.

Уряд Німеччини заявив про намір надати захист як українцям, так і громадянам третіх країн, які легально проживали на території України. Залізничні компанії кількох країн, зокрема Німеччини та Австрії, дозволяють українським втікачам від війни безкоштовно подорожувати потягом.^[5]

В інших країнах громадяни України повинні подати заяву про надання притулку.

Чисельність[ред. | ред. код]

У разі російської війни різні міжнародні організації передбачали, що чисельність буде:
- внутрішньо переміщених осіб — 7,5 мільйонів осіб через два місяці в Україні,^[8][9]
- потребуватимуть медичної допомоги — 12 мільйонів осіб, — за оцінкою Гуманітарного офісу ООН 27 лютого 2022 року^[9];
- втікачів від війни в сусідніх країнах — може досягти 4 мільйонів осіб, — за оцінкою Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).^[9][10]

За рік російської війни Міжнародна організація з міграції (МОМ) зробила оцінку міграційній кризі. Станом на січень 2023 року понад 19 мільйонів осіб залишалися під впливом тих чи інших форм переміщення, у тому числі 5,4 мільйонів внутрішньо переміщених осіб (ВПО) — 58 % з яких перебували в ньому шість або більше місяців — та 5,5 мільйонів осіб, які повернулися — п'ята частина з яких повернулася з-за кордону (МОМ Україна). Понад вісім мільйонів українців знайшли притулок за кордоном, тоді як було зафіксовано 602 337 випадків перетину кордону громадянами третіх країн (ГТК) з України до сусідніх країн (УВКБ ООН, 2023; МОМ, 2023).^[11]

За оцінкою ООН, з 24 лютого 2022 року до 1 серпня 2023 року кордон з України перетнули 22,5 мільйони осіб, до України — 15,8 мільйонів осіб з країнами, що включені до «Регіонального плану реагування на біженців».^[7]

За даними Держприкордонслужби України, з січня 2022 року по червень 2023 року Україну залишили 26,36 мільйонів осіб, в'їхали до України — 23,66 мільйони осіб.^[12]

Зміни чисельності[ред. | ред. код]

Переміщення з країни в країну не обов'язково офіційно реєструються. Чисельність втікачів від війни часто є лише оцінками. На середину 2020 року Українська діаспора у світі — 6,1 мільйонів осіб, у Європі — 5 мільйонів осіб, за оцінкою УВКБ ООН.^[13]

На 27 лютого 2022 року за оцінкою УВКБ ООН, після початку масштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року з України втекли понад 368 тисяч людей.^[14] Оскільки станом на 1 березня 2022 року понад 600 000 втікачів від війни виїхали з України до сусідніх країн, Агенція ООН у справах біженців (УВКБ ООН) побоювалася, що ситуація може перерости у «найбільшу кризу біженців у Європі в цьому столітті».^[15][16]

Згідно з дослідженням Міжнародної організації з міграції (МОМ), проведеному з 9 до 16 березня 2022 року, майже 6,48 мільйонів людей є переміщеними в Україні через прямий результат війни. Дані МОМ показують, що 13,5 відсотка нових переміщених осіб уже мали досвід переміщення упродовж 2014—2015 років.

За оцінкою ООН на 30 березня 2022 року, 4 мільйони українських втікачів від війни виїхали з України; на 10 квітня 2022 — більш за 4,5 мільйони; на 2 травня 2022-го загальна чисельність втікачів від війни перевищила 5,5 мільйонів; на 17 січня 2023 року — 7 977 980.^{[джерело?]}

Чисельність втікачів від війни з України, зареєстрованих для тимчасового прихистку в Європі, станом на 31 січня 2023 року склала 4 мільйони 823,33 тисячі осіб, — ООН.^[17][18]

В Україну, за оцінкою ООН, із 28 лютого 2022 року до 28 березня 2023 року в'їхало 11,200 мільйонів осіб (без урахування даних Угорщини, РФ і Білорусі. З жовтня 2022 року дані щодо Росії припинили оновлюватися, тоді як щодо Білорусі вони ще давніші).^[19]

Житло та допомога[ред. | ред. код]

Співзасновник Airbnb та ще двоє чиновників надіслали листи європейським лідерам країн, які мають спільний кордон з Україною, та запропонували компаніям тимчасову підтримку на житло втікачів від війни. Схема буде фінансуватися за рахунок пожертв, зроблених через сайти Refugee Fund і за підтримки хостів на платформі.^[20] Такі організації, як ЮНІСЕФ, Агентство ООН у справах біженців, Міжнародний комітет порятунку, Об'єднаний комітет допомоги українсько-американським та інші почали приймати грошові пожертви на допомогу втікачам від війни та постраждалим від війни. Інші, наприклад Kyiv Independent, розпочали кампанії GoFundMe, щоб зібрати гроші на конкретні цілі або закликати фізичних осіб передати фізичні речі.^[21][22]

Держави[ред. | ред. код]

Країни, що межують з Україною[ред. | ред. код]

Польща[ред. | ред. код]

Вже 15 лютого 2022 року Польща очікувала можливого нападу Росії. Уряд попросив громади підготуватися до мільйона втікачів від війни.^[23]

З 24 лютого до 27 лютого 2022 року повідомлялося, що понад 280 тисяч втікачів від війни перетнули кордон з Польщею.^[24] На прикордонному переході неєвропейські студенти українських вишів скаржилися на «расистське» нерівне ставлення.^[25] Станом на 18 березня найбільше втікачів від війни з України прийняла Польща, більш за 2 мільйони людей; на 5 квітня — 2,5 мільйони; на 30 квітня — 3 мільйони.

Румунія[ред. | ред. код]

22 лютого 2022 року міністр оборони Румунії Василе Дінку заявив, що у разі надзвичайної ситуації країна зможе прийняти понад 500 тисяч втікачів від війни. Хоча відповідальні організації зазначали, що інфраструктури країни замало такого потоку мігрантів. За їхніми оцінками, тимчасові табори країни були розраховані на 2500 місць, хоча в ряді регіонів вони могли бути створені протягом декількох годин.

Перші втікачі від війни прибули до Румунії через 2 дні. У середині березня повідомлялося, що румунський кордон перетнули близько 460 тисяч втікачів від війни. На 13 квітня країна прийняла понад 686 тисяч переселенців, які рятувалися від російського вторгнення. Влада Румунії також підтримувала сусідню Молдову, переселяючи втікачів від війни на свою територію.

Молдова[ред. | ред. код]

Як і інші країни, що межують з Україною, Молдова прийняла перших втікачів від війни уже в перші дні війни. У країні було створено Центр управління кризовими ситуаціями для координації потоків мігрантів, організації розміщення та соціальної допомоги.

На 9 березня 2022 року до Молдови в'їхало близько 250 тисяч українських переселенців. Молдова прийняла найбільше українців у перерахунку на душу населення (4% від загального населення країни), і затримка допомоги європейської спільноти викликала зростання соціальної напруги. Влада Болгарії та Румунії була змушена допомагати з вивозом потоку втікачів від війни на свою територію. Частину мігрантів, що перебувають у Молдові, погодилася прийняти влада Німеччини.

ЗМІ невизнаної Придністровської Молдавської Республіки повідомляли, що на її територію прибуло близько 27,3 тисячі громадян України, 21 тисяча подали заяви на тимчасовий дозвіл на проживання.

За даними ООН на 13 квітня, чисельність українських втікачів від війни, які перетнули молдовський кордон, з початку вторгнення перевищила 410 тисяч.

Угорщина[ред. | ред. код]

Уряд Угорщини заявив про намір прийняти українських втікачів від війни невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення. На початку березня угорський кордон перетнули 105 тис. українських втікачів від війни, тоді як заяву на отримання притулку в країні подали лише 313 осіб. До кінця місяця представник уряду заявив, що Угорщина прийняла понад 540 тисяч тих, хто рятується від конфлікту, або по 5 українців на кожні 100 громадян країни. Але неурядові організації наполягали, що реальна чисельність втікачів від війни набагато менша, оскільки більша частина залишає Угорщину невдовзі після перетину кордону. У результаті, за тимчасовим притулком офіційно звернулося лише понад сім тисяч осіб.

За даними ООН на 13 квітня, чисельність українських втікачів від війни, що перетнули угорський кордон, з початку вторгнення перевищила 419 тисяч осіб.

Словаччина[ред. | ред. код]

Про підготовку влади Словаччини до напливу українських втікачів від війни стало відомо ще до початку російського наступу. Одразу після словацька влада посилила охорону кордонів та відкрила додаткові прикордонні переходи для втікачів від війни з боку України. Було дозволено в'їзд втікачам від війни без чинних документів. На території Словаччини для них була доступна онлайн-платформа для реєстрації, проживання, доступ до базового медичного обслуговування та юридична допомога. Мешканці країни, які приймають переселенців, могли розраховувати на фінансову підтримку держави. Роботодавці заявляли, що легально здатні влаштувати від 100 тисяч людей.

Через п'ять тижнів з початку російського вторгнення словацько-український кордон перетнули понад 280 тисяч осіб, що дорівнювало приблизно 5 % населення країни; на 6 травня 2022, вже понад 391 тисяч.

Білорусь[ред. | ред. код]

Незабаром після початку російського вторгнення Державний прикордонний комітет Республіки Білорусь почав повідомляти про прибуття в країну українських втікачів від війни. З боку влади та Червоного хреста їм почала надаватися допомога. За період з 24 лютого до 11 березня всього з України на кордон Білорусії прибуло 1760 осіб. На 25 березня Державний прикордонний комітет заявив про 6097 втікачів від війни з України. Понад 2000 їх незабаром поїхали на територію Польщі, Латвії та Литви.

23 березня 2022 року Білорусь дозволила до 15 квітня безвізовий в'їзд з боку України всім, хто рятується від бойових дій.

30 березня 2022 року міністр освіти Республіки Білорусь О. Іванець заявив, що українські діти можуть навчатися у білоруських закладах освіти.

На 6 травня 2022 року кордон перетнули 26 278 осіб.^{[джерело?]}

Росія[ред. | ред. код]

18 лютого 2022 року представники квазідержавних утворень «ДНР» та «ЛНР» заявили про евакуацію населення тимчасово окупованих районів у Донецькій та Луганській областях України на територію Росії. Російські військові повідомляли, що з 18-го по 23 лютого 2022 року територію тимчасово окупованих районів Донецької і Луганської областей залишили понад 106 тисяч осіб.

Напружені бойові дії та захоплення різних районів України Збройними силами Російської Федерації та пов'язаними озброєними групами призвели до масового вимушеного переміщення цивільного населення, зокрема на територію, яка окупована Російською Федерацією або контролюється Збройними силами Російської Федерації та пов'язаними озброєними групами. Люди, які тікали від небезпеки, часто були змушені евакуюватися в будь-якому можливому напрямку, незалежно від власних уподобань.^[26]

За перший місяць вторгнення в Україну — ще 420 тисяч осіб (з них понад 88 тисяч — Діти). Хоча за даними ООН, на 10 квітня чисельність українських втікачів від війни у Росії становила лише близько 404 тисячі осіб; на 6 травня 2022 — понад 739 тисяч. Від жовтня 2022 року дані щодо Росії припинили оновлюватися. Дані щодо перетину кордону у зворотньому напрямку — з РФ до України — Російська Федерація приховує.

Тисячі українців були депортовані до Росії. Їх відправляють у фільтраційні табори, які базуються у колишніх санаторіях та інших подібних місцях, що розташовані по всій Росії. Російська влада стверджує, що «евакуює» людей із зони бойових дії, однак окрім як «насильницької депортації» це назвати не можна. Видання Inews виявило 6250 українців, які зараз перебувають у 38 таборах, у тому числі 621 дитину. Близько третини з них — жителі Маріуполя.

Російська Федерація відмовляє УВКПЛ та МКЧХ у доступі до місць інтернування, депортації, доступі до осіб, які були затримані після того, як не пройшли «фільтрацію», а також до людей, які пройшли «фільтрацію», втім були затримані.

Інші країни Європи[ред. | ред. код]

Позиція ЄС[ред. | ред. код]

Європейський союз надав 17 мільярдів євро країнам, приймаючим втікачів від війни з України.

Німеччина[ред. | ред. код]

Перші українські втікачі від війни прибули до прикордонного німецького міста Бранденбург наступного дня після вторгнення російських військ. Уряд країни заявив про намір надати захист як українцям, так і громадянам третіх країн, які раніше проживали на території військового конфлікту. Для реєстрації втікачів від війни було запущено онлайн-платформу, організовано безкоштовний проїзд з Польщі на поїздах Deutsche Bahn для пред'явників українських паспортів, безкоштовний проїзд на місцевих поїздах та автобусах, а також роздача квитків, що виїжджають з Німеччини до інших країн. Міністерство внутрішніх справ повідомляло про 300 тисяч приватних будинків, готових прийняти мігрантів, організовувалися збори для постраждалих, тимчасові притулки були влаштовані на залізничному вокзалі та в аеропорту Берліна. Влада країни також надавала фінансову допомогу іншим європейським країнам, які приймають на своїй території мігрантів.

За три тижні у Німеччині офіційно зареєструвалися близько 160 тисяч українських втікачів від війни. На початку квітня загальна чисельність втікачів від війни, що зареєструвалися, перевищила 300 тисяч; на 6 травня 2022 — 400 тисяч.

Чехія[ред. | ред. код]

У перший тиждень березня Уряд Чехії повідомляв, що до країни прибули близько 100 тисяч втікачів від війни. До 10 березня їхня чисельність зросла майже до 200 тисяч, або близько 2 % всього населення Чехії. Здебільшого вони прибували з боку Словаччини чи Польщі. В'їжджаючі могли скористатися полегшеною процедурою отримання посвідки на проживання та доступом до національної медицини. Для координації потоків мігрантів було створено Регіональні центри допомоги, які займалися як розселенням втікачів від війни, так й їх вивезенням із сусідніх країн та відправленням гуманітарної допомоги.

Основним пунктом призначення тих, хто в'їжджає до Чехії, була Прага, куди щодня прибувало більше тисячі людей. Оскільки місць розміщення бракувало, держава подала заявку створення 25 модульних гуманітарних баз, місткістю до 50 тисяч осіб. Як і в Польщі, жителям країни, приймаючим втікачів від війни, були призначені грошові компенсації.

У середині березня чисельність втікачів від війни, що прибули до Чехії, досягла 270 тисяч, і влада була змушена заявити, що існуючих ресурсів не вистачає для розміщення та допомоги новим втікачам від війни, незабаром у країні було оголошено надзвичайний стан. На 7 квітня влада країни видала 272 тисяч спеціальних віз українським мігрантам і планувала витратити на допомогу новоприбулим приблизно $2,17 млрд у 2022 році; на 6 травня 2022 чисельність втікачів від війни перевищило 330 тисяч.

У 2023 році Чехія.^[27]

Болгарія[ред. | ред. код]

Уже за десять днів після початку повномасштабного вторгнення в Болгарію через Румунію в'їхало близько 25 тисяч українців. Ще через тиждень їхня чисельність зросла майже до 70 тисяч. Станом на 4 квітня за тимчасовим захистом країни звернулося близько 40 тисяч осіб, тоді як більша частина з 144 тисяч, що в'їхали, вирушила в інші країни.

Італія[ред. | ред. код]

Приблизно за два тижні з початку російського вторгнення в Україну в Італію втекли понад 23 тисячі осіб, 90% з яких становили жінки та діти. До середини березня чисельність втікачів від війни з України досягла 53 тисячі. Хоча влада заявляла про намір прийняти більш ніж утричі більшу чисельність людей, вони запровадили надзвичайний стан через наплив втікачів від війни.

На 6 травня 2022, загальна чисельність втікачів від війни перевищила 111 тисяч.

Іспанія[ред. | ред. код]

Наприкінці лютого уряд Іспанії ухвалив рішення про легалізацію всіх українців, які перебували в країні. На той момент їхня чисельність становила близько 100 тисяч осіб, і влада прагнула врегулювати їхнє становище, забезпечивши доступ до соціальної допомоги, охорони здоров'я та ринку праці. Регіональна влада висловила готовність прийняти більше українських переселенців, і майже за місяць від початку ескалації українського конфлікту до країни в'їхало близько 25 тисяч втікачів від війни. З них лише 9 тисяч реєструвалися в органах влади. 22 березня уряд анонсував нову програму підселення мігрантів на 6—12 місяців у будинки, чиї власники виявили бажання допомогти. На початку квітня оцінки уряду зросли: він заявляв про готовність надати «увесь можливий захист» приблизно 110 тисячам втікачам від війни, які прибули до Іспанії з початку російського наступу. Але офіційно за захистом країни звернулося близько 50 тисяч; на 6 травня — майже 75 тисяч.

Австрія[ред. | ред. код]

Наприкінці лютого міністр внутрішніх справ Герхард Карнер підтвердив готовність Австрії прийняти втікачів від війни з України. Приїжджим було дозволено вільно перебувати в Австрії до 90 днів. Для них було організовано близько 27 тисяч приватних ночівлів, гарячу лінію та пункти медичної допомоги, допомогу у пошуку роботи та можливостей у сфері освіти, а також центри для новоприбулих у столиці та регіонах Штирія, Каринтія, Верхня Австрія. Австрія також стала однією з держав ЄС, які надали фінансову допомогу (7 млн євро) та організували вивіз українських втікачів від війни з території Молдови.

На 6 травня 2022, загальна чисельність втікачів від війни перевищила 64 тисячі.

Франція[ред. | ред. код]

Наприкінці лютого влада країни направила гуманітарну допомогу Польщі та Молдові, на які припав основний наплив втікачів від війни. Незабаром потік мігрантів досяг Франції, і, за даними на 10 березня, в країну прибуло близько 7 тисяч осіб, що рятуються від військових дій. На той момент влада заявляла про готовність прийняти до 25 тисяч осіб. Але чисельність тих, хто прибував швидко зростала: до середини березня вона склала вже 17 тисяч, а через місяць з початку військових дій — 30 тисяч.

До кінця березня чисельність українських мігрантів, що в'їхали до Франції, досягла 45 тисяч. Для їх розміщення діяв спеціальний портал, де вже на початок місяця було додано понад 10 тисяч варіантів житла від приватних осіб та благодійних організацій.

На 6 травня, загальна чисельність втікачів від війни перевищила 53 тисячі.

Литва[ред. | ред. код]

Відразу після початку російського наступу на Україну Міністерство внутрішніх справ Литви підтвердило, що муніципалітети здатні розмістити до 10 тисяч втікачів від війни. З 4 березня всім українцям у Литві надавали річний дозвіл на проживання з можливістю продовження проживання, доступу до ринку праці та освіти. Уряд мав намір виділити 3,3 мільйона євро на психологічну допомогу, переклади, юридичні послуги, харчування, проживання та охорону здоров'я. Позиція влади викликала невдоволення арабських мігрантів, які прибули в країну роком раніше через білоруський кордон. Із 2 тис. іракських мігрантів, які становили більшість у міграційних таборах країни, дозвіл на проживання отримали лише 5 осіб.

Майже за місяць із ескалації конфлікту в країні було зареєстровано близько 26,9 тисяч втікачів від війни, з яких 11,7 тисяч – неповнолітніх. Станом на 9 квітня загальна чисельність новоприбулих втікачів від війни у країні зросла майже до 41,9 тисяч, з яких 17,5 тисяч неповнолітні; на 6 травня загальна чисельність втікачів від війни становила 51 тисячу осіб.

Естонія[ред. | ред. код]

Спочатку влада країни заявляла, що готова прийняти лише до 2 тисяч мігрантів. Але вже на початку березня уряд виділив 1,3 млн евро на допомогу українським втікачам від війни і полегшив коронавірусні обмеження щодо новоприбулих. Іноземцям, які рятуються від військового конфлікту в Україні, надавали житло, доступ до освіти та ринку праці, медичну допомогу.

Усього на 31 березня до країни прибуло понад 25,3 тисячі тих, хто рятується від війни, до 14 квітня — понад 30,4 тисячі, з них 20,1 тисячі подали заявки на тимчасовий захист.

Центри прийому втікачів від війни працюють у Таллінні, Тарту та Пярну. Тим українцям, які приїхали до Естонії до 24 лютого 2022 року і не можуть повернутися додому через війну, надається можливість запросити міжнародний захист. Розгляд клопотань про міжнародний захист громадян України проводиться за спрощеною процедурою та триває один місяць. Право на тимчасовий захист не поширюється на громадян України та членів їхніх сімей, які проживали чи перебували в Естонії до 24 лютого 2022 року. Ця категорія осіб може й надалі тимчасово залишатися в Естонії, навіть якщо термін їхнього безвізового перебування або дії візи закінчився.

За даними Департаменту поліції та прикордонної охорони Естонії, з 27 лютого по 23 квітня до країни прибули 33 115 українських втікачів від війни, з них 21 992 особи подали клопотання на тимчасовий захист, у тимчасових місцях проживання розміщено 4465 осіб, з них 1706 дітей.

Станом на 18 квітня в Естонській інформаційній системі освіти (EHIS) було зареєстровано 3206 дітей та підлітків, які прибули з України. У дитячих садках зареєстровано 718 дітей, в основній школі – 2254 особи, у гімназіях – 145, у професійно-технічних училищах – 89.

Португалія[ред. | ред. код]

Уже в перші дні після початку російського наступу влада португальської столиці заявила про намір прийняти українських втікачів від війни. Протягом двох наступних тижнів влада задовольнила понад 6 тисяч запитів про тимчасовий прихисток людей, які прибули з України.

До 18 березня 2022 року загальна чисельність українських мігрантів, що в'їхали до Португалії, перевищила 10 тисяч, що майже дорівнювало загальній кількості втікачів від війни, яких країна прийняла за попередні сім років. Через чотири дні чисельність мігрантів, що в'їхали в Португалію, зросла до 20 тисяч, з них більше третини — діти, деякі з яких подорожували без батьків. На платформі, спеціально створеній урядом, зареєструвалося близько 1,8 тисяч сімей, які готові прийняти українських дітей. Оскільки українська діаспора ще до початку військового конфлікту була однією з найбільших у країні, чисельність тих, хто звернувся за захистом держави, швидко зростала і до 7 квітня становила 28,5 тисяч; на 6 травня — 33,1 тисячі.

Швеція[ред. | ред. код]

Під час європейської міграційної кризи 2015 року Швеція прийняла найбільшу чисельність втікачів від війни на душу населення (близько 163 тис. приїжджих на 10 млн жителів). І пізніше влада була змушена посилити міграційну політику через навантаження на адміністративні органи. Але вже невдовзі після ескалації російсько-української війни вони висловили намір прийняти переселенців та направили гуманітарну допомогу на підтримку роботи Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні. Проте, наприкінці лютого лише 127 людина звернулися по захист держави. З розвитком війни чисельність мігрантів зростала: за два тижні з початку російського наступу до Швеції щодня в'їжджало до 4-х тисяч осіб з України.

На 6 травня загальна чисельність втікачів від війни досягла 32 тисячі.

Бельгія[ред. | ред. код]

Про готовність прийняти українських втікачів від війни влада Бельгії повідомила 25 лютого 2022 року, але закликала європейські країни координувати міграційні потоки. Наплив українських втікачів від війни у країну призвів до перевантаженості державних органів та черг до реєстраційних центрів. Прибульцям надавалися медикаменти, доступ до освіти та тимчасове житло, зокрема, королівська родина Бельгії передала під розселення частину своєї нерухомості (у Валлонії, Тервюрене та Брюсселі). Також влада країни повідомляла про намір виділити 3 млн евро на гуманітарну допомогу.

На 6 травня загальна чисельність втікачів від війни становила 30,8 тисяч.

Данія[ред. | ред. код]

На 26 березня приблизно 24 тисячі українських втікачів від війни зареєструвалися для подання документів на тимчасовий дозвіл на проживання в Данії. При цьому оцінити точну чисельність мігрантів було складно, оскільки частина тих, хто в'їхав, проживала в приватних будинках і не реєструвалася, а ще частина — прямувала до Швеції. У північно-західних регіонах країни спостерігалася найбільша концентрація переселенців, і такі муніципалітети, як Західна Ютландія, висловлювали побоювання можливу нестачу житла для новоприбулих.

На 6 травня загальна чисельність втікачів від війни перевищила 30 тисяч.

Латвія[ред. | ред. код]

24 лютого уряд Латвії затвердив план дій у надзвичайних ситуаціях щодо прийому та розміщення приблизно 10 000 втікачів від війни з України^[28], а через два дні почали прибувати перші втікачі від війни за сприяння Латвійської асоціації самаритян. Кілька неурядових організацій, муніципалітетів, шкіл та установ також пообіцяли надати житло.^[29] 27 лютого близько 20 професійних водіїв-добровольців вирушили до Любліна з подарованими припасами, доставивши українських втікачів від війни до Латвії на зворотному шляху.^[30]

Швейцарія[ред. | ред. код]

Громадянину України (з біометричним паспортом) вже можна в'їхати до Швейцарії без візи. Тривалість перебування — три місяці. Міністр юстиції Карін Келлер-Саттер заявила 28 лютого, що в майбутньому втікачам від війни без паспортів також будуть раді. Місце проживання більше не повинно обмежуватися в часі. Федеральний уряд і кантони швидко забезпечать житлом дев'ять тисяч втікачів від війни. Як повідомляє SRF, усі політичні партії виступають за швидкий прийом українських втікачів від війни.^[31]

Ірландія[ред. | ред. код]

Ірлалнія одна із перших країн Євросоюзу яка почала активно приймати втікачів від війни з України. Майже одразу після початку повномасштабного вторгнення, 25 лютого, Ірландія скавувала візовий режим^[32] з Україною. За даними ООН в Ірландії перебуває 56 тисяч українських втікачів від війни. Усі втікачі від війни одразу отримують статус Temporary Protection (Тимчасовий Захист) після направляються до розподільчих центрів. Одним з найвідоміших та найнавантаженіших є концертний зал Citywest, що у західному передмісті Дубліна. Українці мають право отримувати щотижневу фінансову допомогу від держави у розмірі від €117 до €206. До певного періоду після, як правило, не тривалого перебування в розподільчих центрах українці розселялися до готелів по всій країні. Але в якийсь момент чисельність втікачів від війни перевищила потужності Ірландії, через що уряд був вимушений розселяти людей у спортзали, раніше законсервовані готелі, тощо. Разом із цим через хвилю втікачів від війни до Ірландії, в країні загострилась житлова криза. Купити або орендувати квартиру складно, а подекуди майже неможливо.

Нідерланди[ред. | ред. код]

Через попередні візові правила з Україною, українці в пошуках безпеки можуть легко дістатися літаком до Нідерландів і залишитися на три місяці. За цей час вони, в основному, повинні знайти собі житло. Центри притулку вже «переповнені». Більше того, Україна досі вважається безпечною країною походження, підсумувала 25 лютого правову ситуацію Петра Віссерс. Ще одним недоліком для постраждалих, за її словами, є те, що життя в центрі притулку тягне за собою обмеження: є обов'язок реєструватися, люди не можуть самостійно готувати, а дітям часто важко відвідувати школу.^[33][34]

Державний секретар з питань міграції Ерік ван дер Бург сказав, що завжди підкреслювався принцип, що втікачі від війни повинні прийматися у своєму регіоні, якщо це можливо. «Тепер Європа — це регіон». На той час, 27 лютого, до Нідерландів з України прибуло менше 50 втікачів від війни.^[35]

Інші країни світу[ред. | ред. код]

Туреччина[ред. | ред. код]

3 березня Туреччина оголосила, що 20 тисяч українських втікачів від війни увійшли до Туреччини після російського вторгнення. Міністр внутрішніх справ Сулейман Сойлу сказав, що Туреччина рада їх вітати. Станом на 8 березня 2022 року, за офіційними даними, чисельність українських втікачів від війни у країні становила 20 550, з яких 551 були кримськотатарського чи турецько-месхетинського походження. Українська переможниця Евробачення-2016 кримська татарка Джамала також шукала притулку в Туреччині. На 23 березня чисельність українських втікачів від війни перевищила 58 тисяч; на 6 травня 2022 — 85 тисяч.

Ізраїль[ред. | ред. код]

Станом на 23 березня до Ізраїлю прибуло понад 15,2 тисяч українських втікачів від війни, з яких лише 4,2 тисячі мали б право на громадянство.

Крім того, ще 20 тисяч українців, які вже перебували в Ізраїлі на момент початку конфлікту (за туристичними візами чи нелегально в країні), також були визнані втікачами від війни та отримали дозвіл на перебування.

Єврейське агентство ініціювало евакуацію українських євреїв та їхніх родичів до Ізраїлю через Варшаву, а ізраїльські дипломати евакуювали громадян Ізраїлю з хасидської святині в Умані та інших місцях.

На 6 травня 2022 загальна чисельність українських втікачів від війни в країні перевищила 35 тисяч.

США[ред. | ред. код]

4 березня уряд Сполучених Штатів Америки оголосив, що українцям буде надано статус тимчасового захисту. 24 березня президент США Джо Байден оголосив, що в Сполучених Штатах буде прийнято до 100 000 українських втікачів від війни; особливо, зосередившись на тих, у кого родина вже в країні.

Канада[ред. | ред. код]

3 березня уряд Канади оголосив про план постійного возз'єднання громадян Канади з членами їхніх українських сімей. Управління імміграції, біженців та громадянства Канади заявило, що країна дозволить необмеженій кількості українців подавати заявки на тимчасове перебування в Канаді та надавати дозволи на роботу для українців, які були прийняті за цими міграційними схемами. 17 березня уряд запровадив Канадсько-український дозвіл на екстрені поїздки (CUAET), який надає українцям та їхнім родинам гостьову візу для тимчасового приїзду до Канади та дозволяє їм працювати та навчатися там до трьох років. Чисельність людей, які можуть подати заявку не обмежена, і заявники, які перебувають за кордоном, повинні подати заявку онлайн та надати свої біометричні дані (відбитки пальців і фотографію).

У Канаді проживає майже 1,4 мільйона канадських українців, що робить Канаду другою за чисельністю населення української діаспори. Чисельність громадян України та постійних мешканців Канади українського походження, зафіксованих Агентством прикордонної служби Канади, які прибули до Канади в період з 1 січня по 15 травня, становила 6369 наземним транспортом і 25 832 — повітряним.^[36] У період з 17 березня по 11 травня через CUAET було отримано 223 664 заявки, з яких 104 553 було схвалено. Оскільки заявки продовжують надходити, уряд Канади оголосив, що інвестує додаткові 117 мільйонів канадських доларів для прискорення впровадження нових імміграційних програм для українських втікачів від війни.

Японія[ред. | ред. код]

15 березня Японія відкрила свої кордони для втікачів від війни з України. З початку російського вторгнення до 6 квітня 2022 року в Японію увійшли 437 українських втікачів від війни.

Філіппіни[ред. | ред. код]

11 березня 2022 року міністр юстиції Філіппін Менардо Геварра заявив, що приймуть українців, що тікають від війни. Президент Філіппін Родріго Дутерте 28 лютого підписав Указ № 163, оприлюднений у середу, який інституціонізує зусилля зі захисту втікачів від війни, осіб без громадянства та шукачів притулку для виконання зобов'язань Філіппін за міжнародними угодами.^[37]

Громадяни третіх країн[ред. | ред. код]

Заяви про нерівне ставлення прикордонників та інших органів влади з боку біженців-громадян третіх країн були висунуті через кілька днів після кризи. Багато іноземців стверджують, що їх змусили стояти на задньому плані, дехто стверджує, що охорона їх побила та роздерла одяг, але це не всі бачили.^[38]

Польська прикордонна поліція заявила, що допомагає всім людям, які тікають з України: «Національність не має значення. Це неправда, що африканців повертають назад з расистських причин». Представники Гани та Сомалі заявили, що не мають інформації про проблеми своїх співвітчизників з України. Африканський союз, з іншого боку, поскаржився на відповідні повідомлення та назвав спроби перешкодити африканцям перетинати кордон расистськими та невідповідними міжнародному праву.^[39]

Міграція на тимчасово окуповані території[ред. | ред. код]

^[40][41][42]

Рішення питання кризи[ред. | ред. код]

«Велике переселення народів» — такою мала бути фокус-тема «Книжкового арсеналу» у 2022 році, що не відбувся через війну, із питаннями, що запропонувала кураторка Оксана Форостина: «… рано чи пізно ми відкриємося для тих, хто шукатиме в нашій країні кращої долі. Що розкажемо їм про себе? Якими себе бачимо? Які правила в нашому домі й яку іншість ми готові приймати?…»^[43]

Питання «Людський капітал: зцілення, реінтеграція, розширення повноважень»^[44] для України обговорювали під час Конференції у Лондоні (URC 2023) 21—22 червня 2023 року.^[45]

Голова Європейського Конґресу Українців (ЄКУ) Богдан Райчинець уважає першочерговим зупинити війну. Питання опору інтеграції (культурна інтеграція — асиміляція) українців уважає важким, бо країни витрачають гроші^[46] на адаптацію дітей, які можуть стати громадянами іншої країни. В такій ситуації багато залежить від сім'ї, «Якщо дитина буде далі говорити українською чи буде дотичною до України, вона не асимілюється зразу. Якщо батьки махнуть рукою, то ніхто нічого з цим не зробить.» ЄКУ підтримує суботні школи, освітні програми, видавництво книжок, наголошує на важливості праці над національною програмою щодо повернення людей в Україну.^[47]

У європейських країнах асоціації часто нарікають на брак фінансування проєктів чи подій. Українські громади США та Канади самі фінансують проєкти та вирішують напрямки діяльності.^[48]

Президент Світового Конґресу Українців Павло Ґрод в інтер'ю наголосив, що для сповільнення асиміляційних процесів важливо зберегти українську ідентичність через можливість вивчення мови, мережу освітніх закладів. Українська церква, український садочок, школа, молодіжна організація паралельно з навчанням у школі країни перебування, позашкільні програми, мистецькі та творчі гуртки, футбольні клуби, танці, співочий хор — можуть бути українськими. Ці заклади потрібні як запобіжники. Збереження української мови за кордоном — це першочерговий принцип.^[48][49]

Дискусія щодо міграції в Україні є на багатьох майданчиках.^{[50] [51][52][53][54][55][56][57][58]}

Див. також[ред. | ред. код]

• Біженці та вимушені переселенці російсько-української війни (з 2014)

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Російсько-українська війна (з 2014) Список військових дій Командувачі Дипломатичні зустрічі Складові Основні теми Економічна війна Інформаційна війна Російська пропаганда Тролі з Ольгіна Кібервійна Церковна війна Культурна війна Ленінопад Радянські образи під час російсько-української війни Юридична складова Наслідки Реакція українців Міжнародна реакція Гуманітарні наслідки Біженці та вимушені переселенці Економічні наслідки Транзитна війна Екологічні наслідки окупації Криму війни на сході України російського вторгнення в Україну В культурі Жінки в російсько-українській війні Війна на сході України Вторгнення з 2022 Втрати Втрати України Іноземні добровольці та комбатанти Пілоти Втрати Національної поліції Жінки-військовослужбовці Депутати Втрати Росії Іноземні найманці та комбатанти Колаборанти та окупаційні чиновники Загиблі офіцери Втрати квазідержав 2014 рік 2015 рік 2016 рік 2017 рік 2018 рік 2019 рік 2020 рік 2021 рік Втрати техніки Кораблі Воєнні злочини Масові вбивства в Бородянці Бучанська різанина Масові вбивства в Маріуполі Масові поховання під Ізюмом Ракетні удари Учасники Учасники бойових дій Росія Україна Білорусь Квазідержави Республіка Крим ДНР ЛНР СКНР Новоросія ХНР Південна Осетія ПМР Спротив населення Сепаратизм в Україні Висвітлення ЗМІ проросійських виступів в Україні Тимчасово окуповані території України Колабораціонізм Сепаратизм у Росії Протести в Росії Реакція російської інтелігенції підтримка Путіна Протести проти вторгнення Росія Російські партизани Військовополонені Російські полонені Полонені офіцери Українські полонені Політв'язні Катування та вбивства військовополонених Хронологія Причини Українсько-російські відносини Російське вторгнення до Криму Кримська криза Зелені чоловічки Хронологія Корсунський інцидент Референдум про статус Криму Війна на сході України (хронологія) Мобілізація Слов'янськ Убивство п'ятидесятників Краматорськ Артемівськ Женевська зустріч Акт попередження агресії Росії Маріуполь Референдуми на Донбасі Волноваха Диверсійна діяльність Вибухи в Україні Вибори Президента 1-й Донецький аеропорт Луганський аеропорт Луганська застава Бої за Красний Лиман Битва на кордоні 1-ша Савур-Могила Збиття Іл-76 у Луганську Зеленопілля Російські обстріли України Збиття «Боїнга-777» Міжнародні санкції щодо Росії список осіб компанії 2-га Савур-Могила Рейд 95-ї бригади Шахтарськ Бої за Новосвітлівку та Хрящувате Георгіївка Лисиче Іловайськ Оборона Маріуполя 1-ша Мінська угода Особливий статус Щастя 32-й Блокпост Бахмутка 2-й Донецький аеропорт Бої за район шахти «Бутівка» Бої за Піски Теракт під Волновахою Обстріл зупинки в Донецьку Обстріли Маріуполя Обстріли Краматорська Дебальцеве Вуглегірськ 2-га Мінська угода Теракт у Харкові Широкине Станиця Луганська Мар'їнка Авдіївська промзона Бої біля позиції «Зеніт» Світлодарська дуга Протистояння України та Росії в Азовському морі Позов до Міжнародного Суду ООН Інцидент у Керченській протоці Перелік чорноморських інцидентів за участі Росії та України Воєнний стан в Україні (грудень 2018) Розведення військ Російська підривна діяльність Проросійські виступи в Україні Виступи в Харкові Римарська Виступи в Луганську Протистояння в Одесі Події в Одесі 2 травня 2014 Пожежа в Будинку профспілок Захоплення Донецька сепаратистами Вторгнення в Україну Російсько-білоруські військові навчання «Союзна рішучість-2022» Ескалація (2021—2022) Російське вторгнення в Україну

п о р Російське вторгнення в Україну (з 2022) Передумови проросійських заворушень в Україні (2014) Друга холодна війна Революція гідності Анексія Криму Російсько-українська війна (з 2014) Війна на сході України Підготовка Росії до вторгнення Російська дезінформація під час російсько-української війни Міжнародно-правовий статус «ДНР» та «ЛНР» Спроба анексії окупованих територій України (2022) Хронологія 2022 до 24 лютого лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень 2023 січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень 2024 січень лютий березень Воєнні дії Список воєнних дій Бойові порядки Зброя Перелік ракетних ударів (лютий—весна 2022 літо 2022 осінь 2022 зима 2022—2023 весна 2023 літо 2023 осінь 2023 зима 2023—2024 весна 2024) Бої Схід Авдіївка Позиція «Зеніт» Щастя Станиця Луганська Маріуполь (Азовсталь) Старобільськ Волноваха Горлівка Велика Новосілка Рубіжне Мар'їнка Довгеньке Битва за Донбас Кремінна Попасна Сіверський Донець Сєвєродонецьк Бахмутка-Тошківка Лисичанськ Сіверськ Ізюм Піски Вугледар Павлівка Бахмут Соледар Слобожанський контрнаступ Балаклія Куп'янськ Сватове Лиман Святогірськ Північ Гостомельський аеропорт Чорнобиль Іванків Димер Гостомель Мощун Київ Васильків Буча Ірпінь Бровари Макарів Славутич Мільки Північний схід Харків Вільхівка Чернігів Прилуки Крути Суми Тростянець Глухів Охтирка Конотоп Ромни Лебедин Бої на кордоні Південь Чорне море о. Зміїний Кримський рейд ГУР Херсон (Бузковий парк) Мелітополь Миколаїв Снігурівка Бердянськ Енергодар (ЗАЕС) Василівка Гуляйполе Вознесенськ Оріхів Давидів Брід Херсонський контрнаступ Визволення Херсона р. Дніпро Кринки Таврійський контрнаступ Роботине Росія Сушани Бєлгородщина (2023) Заколот ПВК «Вагнер» Бєлгородщина і Курщина (2024) Обстріли Захід України Воловець Івано-Франківськ Делятин Львів Яворівський полігон Тернопіль Луцьк Володимир Ковель Рівне Хмельницький Старокостянтинів Центр України Вінниця Дніпро Нікополь Кривий Ріг (Карачунівське водосховище) Кропивницький Полтава Кременчук Миргород Сміла Північ України Житомир Конотоп Коростень Малин Овруч Київ (10 жовтня 2022) Біла Церква Чернігів Шостка Десна Новгород-Сіверський Білопільська міська громада Великописарівська селищна громада Ворожбянська міська громада Глухівська міська громада Дружбівська міська громада Знов-Новгородська селищна громада Есманьська селищна громада Краснопільська селищна громада Миколаївська сільська громада Миропільська сільська громада Новослобідська сільська громада Охтирська міська громада Путивльська міська громада Садівська сільська громада Середино-Будська міська громада Хотінська селищна громада Шалигинська селищна громада Юнаківська сільська громада Південь України Крим Севастополь Атака дронів на Чорноморський флот Ракетний удар по Севморзаводу Ракетний удар по штабу Чорноморського флоту ВМФ Росії Євпаторія Ялта Сімферополь Новофедорівка Джанкой Запоріжжя Бердянський порт Одеса Південноукраїнська АЕС Херсон Чорнобаївка Нова Каховка Удар по табору російських солдатів у Чулаківці Ракетний удар по шикуванню 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Знищення А-50 над Азовським морем Схід України Добропілля Донецьк (14 березня 2022) Знищення табору російських мобілізованих у Макіївці Костянтинівка Краматорськ Чугуїв Росія Вибухи під Бєлгородом Бєлгород і Брянськ Авіабаза «Міллерово» Інциденти на території Росії Розстріл на полігоні в Бєлгородській області Підпали військових комісаріатів Падіння Су-34 в Єйську Падіння Су-30 в Іркутську Авіабази «Енгельс» і «Дягілево» Напад на Кремль Удари по Москві Авіабаза «Сольці» Обстріл Бєлгорода 30 грудня 2023 Катастрофа Іл-76 в Бєлгородській області Знищення А-50У над Краснодарським краєм (лютий 2024) Катастрофа Іл-76 в Івановській області Польща Ракетний обстріл Переводова Молдова Тирасполь Реакція та наслідки Міжнародна реакція Блокада Калінінграда Судовий процес проти РФ Резолюція РБ ООН 2623 11-та надзвичайна сесія ГА ООН (Резолюції ГА ООН ES-11/1, ES-11/2, ES-11/3, ES-11/4) Санкції проти РФ Проти компаній Бойкот Білорусі та Росії Валютна криза в Росії Відключення SWIFT Репарації з Росії Операція «Оскар» Зустрічі у форматі «Рамштайн» Вступ України до ЄС United24 Іноземне постачання зброї та обладнання Безпольотна зона Протести проти російського вторгнення Протести на окупованих територіях Протести в Росії (Північний Кавказ) Антивоєнний комітет Росії Біло-синьо-білий прапор Нобелівські лауреати на підтримку України Російський добровольчий корпус Визнання Росії терористичною державою Міжнародний кримінальний трибунал для Російської Федерації Протести у Молдові (2022–2023) Ордер на арешт Володимира Путіна Міжнародний форум оборонних індустрій Реакція в РФ Заклики муніципальних депутатів Росії щодо відставки Володимира Путіна з посади Президента РФ Мобілізація в Росії Воєнний стан у Росії Клуб розсерджених патріотів Заколот ПВК «Вагнер» Евакуація Міграційна криза Евакуація населення ОРДЛО Операція «Ґанґа» Переговори Мирні переговори (лютий—березень 2022) Гуманітарні коридори Зерновий коридор Воєнні злочини Масові вбивства (розслідування МКС) Андріївка Бородянка Буча Маріуполь Мироцьке Ізюм Ягідне Волноваха Вадим Шишимарін Геноцид українців (Визнання геноциду українців) Викрадення дітей Фільтраційні табори Сексуальне насильство Обстріл ірпінської колони біженців Масове вбивство полонених в Оленівці Тортури в санаторії «Привілля» Фосфорні бомби Розстріл полонених бійців ЗСУ біля Авдіївки Крадіжка зерна Воєнні злочини — удари по цивільних об'єктах (хронологічно) 2022 Масовані ракетні обстріли України 24 лютого 10 жовтня 22 жовтня 31 жовтня 15 листопада 23 листопада 5 грудня 16 грудня 29 грудня 31 грудня Касетне бомбардування Харкова Удар по Харківській ОДА Бомбардування Чернігова Авіаудар по лікарні в Маріуполі Обстріл будинку літніх людей у Кремінній Касетне бомбардування Миколаєва Обстріл черги у Чернігові Авіаудар по Маріупольському театру Бомбардування школи мистецтв у Маріуполі Удар по ТЦ «Retroville» (Київ) Удар по Миколаївській ОДА Залізнична станція Краматорськ Школа в Білогорівці Удар по ТРЦ «Riviera» (Фонтанка) Зерновий термінал у Миколаєві Удар по ТРЦ «Амстор» (Кременчук) Сергіївка Часів Яр Удар по Вінниці Удар по Дніпру Гуртожитки в Харкові Залізнична станція Чаплине Автоколона під Куп'янськом Гуманітарна колона в Запоріжжі Удар по житлових кварталах Запоріжжя Ракетний удар по Києву 10 жовтня Атака дронів 17 жовтня Удар по Херсонській ОДА 2023 Масовані ракетні обстріли України 14 січня 26 січня 10 лютого 16 лютого 9 березня 29 грудня Атака дронів 1 січня Ракетний удар по житловому будинку в Дніпрі Ракетний удар по Умані Атака дронів 28 травня Ракетний удар по Краматорську 27 червня Ракетний удар по Покровську Ракетний удар по Чернігову 19 серпня 2023 Ракетний удар по Костянтинівці Авіаудар по Новій Каховці 15 вересня Обстріл Грози Ракетний удар по Харкову 6 жовтня 2024 Масовані ракетні обстріли України 2 січня 8 січня 13 січня 23 січня 7 лютого 15 лютого 21 березня 22 березня Обстріл Покровська 6 січня Обстріл Лисичанська 3 лютого 2024 Атака дронів на Харків 9 лютого Ракетні удари по Одесі 15 березня Атака дронів на Харків 4 квітня Ракетний удар по Чернігову 17 квітня 2024 року Спроба анексії Псевдореферендуми на окупованих територіях Спроба анексії окупованих територій України * Рух «Ми разом з Росією» Екологія Радіаційна небезпека Підрив Каховської ГЕС Втрати Живої сили Силові структури України (Січень — лютий 2022; 1 березня — 15 березня 2022; 16 березня — 31 березня 2022; 1 квітня — 15 квітня 2022; 16 квітня — 30 квітня 2022; 1 травня — 15 травня 2022; 16 травня — 31 травня 2022; 1 червня — 15 червня 2022; 16 червня — 30 червня 2022; 1 липня — 16 липня 2022; 17 липня — 31 липня 2022; вересень 2022; жовтень 2022; листопад 2022, грудень 2022, січень 2023, лютий 2023, березень 2023, травень 2023, червень 2023, липень 2023, серпень 2023, вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023, грудень 2023, січень 2024, березень 2024, Офіцери (2023), Офіцери (2024)) Пілоти Авіація Прикордонники Іноземці Французи Білоруси Американці Поляки Росіяни Російська армія Список загиблих російських офіцерів: (2022, 2023, 2024) Росгвардія Пілоти Колаборанти Іноземні найманці та комбатанти ПВК Ищи своих Військової техніки Втрати авіації Росії Втрати авіації України Аварія Ту-141 у Загребі Знищення крейсера «Москва» Знищення ВДК «Саратов» МРК «Самум» РБС «Рятувальник Василь Бех» Операція «Синиця» ВДК «Новочеркаськ» Інфраструктури Пожежа на нафтобазі у Василькові Вибухи під Бєлгородом Рейкова війна в Білорусі Tokmak Solar Energy Вибух на Кримському мосту (2022 · 2023) Енергетична криза у Молдові Руйнування Трипільської ТЕС Об'єктів культури Українська культурна спадщина Збережіть українську культуру У культурі Меми А я зараз вам покажу, звідки на Білорусь готували напад Битва за Techno House Новомова (бавовна) Полтавський палій Свята Джавеліна Чмоня NAFO Бункерний дід Геть з України, москаль некрасивий! Концерт Кобзона Білгородська Народна Республіка Онлайн-мапи alerts.in.ua DeepStateMapLive Liveuamap Пісні Біля тополі Байрактар Доброго вечора, ми з України Ой у лузі червона калина Слава Україні! Українська лють Фортеця Бахмут Ойда Символи Марка «Русскій воєнний корабль, іді… !» Привид Києва Півник васильківської майоліки пес Патрон марка Пес Патрон Кішка з Бородянки Кавуновий флешмоб Пес Крим Маркування військової техніки ЗС РФ Кампанія «Z» Слогани «Где вы были восемь лет?» «Нет войне!» «Русский военный корабль, иди на хуй» «Без вас» «Геть від Москви!» «Росія тут назавжди» «Russia is a terrorist state» Мистецтво Театр часів війни (Авіаудар по Маріупольському театру) Україна в огні 2 Потяг до перемоги Медіа та преса Єдині новини Пов'язані теми Воєнний стан в Україні Ставка Верховного Головнокомандувача Інтернаціональний легіон ТРО Білорусь у російсько-українській війні (з 2014) Азербайджан під час російсько-української війни Чечня під час російсько-української війни Добровольчі формування РФ у вторгненні на територію України Замахи на Зеленського Промови Володимира Путіна Про визнання ЛНР та ДНР Про проведення спеціальної воєнної операції Московська декларація Місто-герой України IT-армія України Народний Байрактар Stop Bloody Energy Перехід громад з УПЦ (МП) до ПЦУ: (2022, 2023, 2024) Жінки під час вторгнення 2022 Вестсплейнінг Радянські образи під час російсько-української війни Список міжнародної допомоги Україні (з 2014) Список допомоги Росії під час російського вторгнення в Україну (2022) Іран під час російсько-української війни Перелік атак БПЛА Shahed 136 Витік секретних документів Пентагону (2023) Національна республіканська армія Путінферштеєр Авіакатастрофа Embraer Legacy 600 у Тверській області Кібератака на «Київстар» (2023) Блокада українсько-польського кордону Список українських ТРЦ знищених Росією Вікісховище Категорія Портал ВікіПроєкт