Словацька музика — Вікіпедія

Словацька музика, музична культура Словаччини і словацького народу веде свій розвиток від раннього періоду розвитку західних слов'ян і культури Великоморавської імперії (9 — поч. 10 ст.).

Народна музика[ред. | ред. код]

Музичний фольклор багатий пісенними жанрами — це ліричні, епічні, побутові, обрядові, трудові (зокрема травниця) пісні. Пісні виконуються переважно одноголосно, хоча на сході країни зустрічається і багатоголосся. Серед музичних інструментів словаків — фуяра, пастушачі дудки, гайда (волинка), що використовуються для супроводу танців чи пісень. Найпоширеніші танці — фришка (швидкий 2-дольний) і одземок (пастушачий чоловічий сольний, типу козачка, коломийки).

Починаючи з 13 століття в словацькій музиці з'являються мотиви боротьби за волю. Це так звані «розбійницькі» пісні, з XVI століття під впливом гуситів стали з'являтися гуситські пісні, героєм пізніших пісень став легендарний керівник селянських повстань Юрай Яношик. У 16 столітті з'явилася історична пісня, що відбила події турецьких війн і габсбурзького панування. Під впливом ідей Реформації виникла позалітургійна духовна пісня рідною мовою. Паралельно отримує поширення світська багатоголосна пісня та інструментальна музика, що виконувалися мандрівними музикантами при дворах феодалів. В 18 столітті поширюються пісні куруців, в 19 ст. — новоугорська пісня, у створенні якої брали участь також словацькі музиканти.

Становлення професійного мистецтва[ред. | ред. код]

Становлення професійного мистецтва в епоху Відродження пов'язано з культовою християнською музикою, що прийшла у Словаччину з західних країн, насамперед Нідерландів. Центрами музичної культури стають міста Братислава, Кошиці, Банська Бистриця, серед авторів 15-16 століть Лінтнер, Ю. Бановський, в 17 століття — Я. Шимбрацький, З. Заревутіус, С. Боксхорн-Каприкорнус та інші. У їх культових творах значні впливи італійської і німецьокої музики епохи бароко, що проникли у протестантську й католицьку духовну пісню (збірники «Cithara Sanctorum» Ю. Трановського, 1636; «Cantus Catholici» Б. Селеші, 1655).

Починаючи другій половині XVIII століття в словацьких містах ставляться італійські опери, німецькі зінгшпілі, в аристократичних салонах Братислави гастролюють відомі музиканти, зокрема Й. Гайдн і В. А. Моцарт. Серед чеських композиторів класичної доби — А. Циммерман, Ф. Тост, Ф. П. Риглер, Й. Дружецкий, пізніше Г. Клайн и Ф. Зомб

Новий час[ред. | ред. код]

Становлення національної музичної школи у Словаччини припадає на кінець XIX століття. Починаючи з 1830-х років перші обробки народних мелодій видали М. Сухань і Л. Фюреді, з 1880-х років систематичний випуск обробок народних пісень — «Словацькі пісні» готували Я. Кадава, К. і М. Руппельдти, Я. Меличко. У Братиславі Виникають перші музичні товариства — Братиславське співоче товариство (1857), Братиславський хоровий гурток (1872).

Основоположником національної композиторської школи вважається Ян Левослав Белла (1843–1926), автор опери «Коваль Віланд», кантати «Весілля Яношика», симфонічної поеми «Доля і ідеал», ряду камерно-інструментальних творів.

1919 року в Братиславі створена перша оперна трупа при національному театрі, відкрита музична школа, що 1927 була перетворена в музично-драматичну академію, а в 1941 — в консерваторію. Композитори початку століття — А. Мойзес, Е. Сухонь, Л. Голоубек, Я. Циккер, Д. Кардош, А. Оченаш, Ш. Юровський поєднували у своїй творчості національні традиції з новітніми здобутками європейської композиторської школи. У повоєнний час у Словацькій республіці створено ряд музичних установ, зокрема Східнословацький національний театр, філармонію в Кошицях (1945) та Братиславі (1949), також ряд колективів. З 1955 діє композиторів спілка композиторів Словаччини.

Сучасни словацьки композитори: Петер Махайдик, Владимир Годар, Мартін Бурлас, Петер Грол.

Посилання[ред. | ред. код]

• Л. Бурлас, В. H. Егорова. Словацкая музыка (рос.)