Мосійчук Олег Петрович — Вікіпедія

Олег Петрович Мосійчук
Олег Петрович Мосійчук
Народився	9 квітня 1960(1960-04-09) (64 роки) с. Новопавлівка, Межівський район, Дніпропетровська область
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	актор, кіноактор, театральний режисер, кінорежисер, сценарист
Alma mater	Дніпропетровське театральне училище (1979) і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Тернопільський академічний обласний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка
Роки активності	1979 — донині
Нагороди	Премія Національної спілки театральних діячів України ім. М. Садовського; Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича; Державна премія за видатні досягнення у галузі культури, літератури та мистецтва імені Леся Курбаса та інші
IMDb	ID 5926116
Медіафайли у Вікісховищі

Оле́г Петро́вич Мосі́йчук (нар. 9 квітня 1960, с. Новопавлівка, Межівський район, Дніпропетровська область) — український актор театру і кіно, режисер, народний артист України. Чоловік Ярослави Мосійчук.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на Дніпропетровщині, через півтора року після народження з батьками переїхав на Волинь^[1] — у містечко Колки.

З дитинства маленький Олег перебував у середовищі творчих людей, спостерігав за театральною діяльністю батька, виконував свої перші ролі.

Після закінчення 8-го класу місцевої школи поїхав у Дніпропетровськ поступати в театральне училище.

У 1979 році закінчив Дніпропетровське театральне училище, в 1993 році — Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого.

У 1982—1985 роках — актор Тернопільського українського музично-драматичного театру ім. Шевченка, в 1985-2000 роках — актор Рівненського українського музично-драматичного театру.

У 2000—2004 року — головний режисер Чернівецького музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської.

З 2004 року — головний режисер Тернопільського українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка (зараз Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка).

Член Національної спілки театральних діячів України (1982).

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Світлини

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

Для того, щоб перерахувати всі ролі Олега Петровича в театрі, потрібно писати окрему статтю.

Про свою роботу актором у театрі він говорить таке:

— Ролей зіграв дуже багато, причому різнопланових — від Стецька до Гамлета. А перша моя роль на великій сцені була зіграна в Луцькому театрі — це Павлик в «Дикому ангелі». Пригадую, що коли після прем'єри вистави я вийшов на вулицю, здавалося, що на мене дивиться все місто[2].

Окремі ролі

• Гамлет (однойменна вистава В. Шекспіра),
• Стецько («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка),
• Месія — «Одержима. Оргія» Лесі Українки,^[3]

Ролі в кіно[ред. | ред. код]

• 1983 — «Вир» (за однойменним романом Тютюнника), Київська кіностудія імені Олександра Довженко — Сергій Золотаренко
• 1990 — «Далі польоту стріли» — епізод
• «День Маргарити» (Одеська кіностудія) — Іван, мельник «Зарницы»
• «Це було під Рівним» (Свердловська кіностудія) — Приходько
• 2003 — «Один в полі» (студія «Захід-фільм») — Левко-кулеметник, воїн
• 2014 — «Брати. Остання сповідь» (студія «Пронто-фільм») — Войтко в похилому віці^[4]
• 2017 — «Стрімголов» (ІнсайтМедіа і Тато-фільм) — Дідусь
• 2019 — «Чорний ворон» (ТРК «Студія 1+1») — Яків Чорновус
• 2020 — «Сага» (телеканал «Україна») — Сергій Козак у старості
• 2021 — «Слов'яни» — Сокіл
• 2021 — «Кава з кардамоном» — Вітольд

Режисерські роботи в театрі (спектаклі)[ред. | ред. код]

• «Сльози Божої матері»;
• «Патетична соната»;
• «Лісова пісня»;
• «Тіль Уленшпігель»;
• «Казка про Моніку»;
• «Євангеліє від Івана»;
• «Кайдашева сім'я»;
• «За крок до тебе»;
• «Сльози Божої Матері»,
• «Поминальна молитва»,
• «Мазепа»;
• «Допоможи їм, Всевишній»;
• «Євангеліє …»
• «Мазепа»
• «Мартин Боруля»
• «Вуйцьо з крилами»
• «Тарас»

та інші.

Спектаклі, які представлялись у 12 театрах України, користувались великим успіхом^[5], а також на міжнародних фестивалях в США, Словаччині, Польщі та Румунії.

Режисерські роботи в кіно[ред. | ред. код]

• «Один в полі воїн», студія «Захід Фільм», Україна (2003).

Нагороди[ред. | ред. код]

• Заслужений артист України (1993);
• Народний артист України (2009);
• Премія Національної спілки театральних діячів України ім. М. Садовського (1997);
• Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (2002);
• Державна премія за видатні досягнення у галузі культури, літератури та мистецтва імені Леся Курбаса (2013);
• «Людина року-2008» у Тернопільській області;
• Номінант енциклопедичного видання «Видатні діячі культури і мистецтв Буковини»;^[6]
• Переможець багатьох міжнародних і всеукраїнських фестивалів в номінації «найкраща режисерська робота».
• Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2011)

Родина[ред. | ред. код]

Батько, Петро Мосійчук – заслужений працівник культури України, все життя віддав театральній сцені.

Мати — вишивальниця. Вишивала не тільки сорочки, рушники, а також художні картини.

Брати: старший – архітектор, молодший – скульптор.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Барна В., Волинський Б. Мосійчук Олег Петрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 566. — ISBN 966-528-199-2.

Посилання[ред. | ред. код]

• Мосійчук Олег Петрович на сайті IMDb (англ.)
• Мосійчук О. П. Біографія [Архівовано 27 січня 2016 у Wayback Machine.]
• Володимир Мороз. Олег Мосійчук про кіно і «АТО за театр» [Архівовано 26 січня 2016 у Wayback Machine.]
• Олег Мосийчук: «Каждый мой новый спектакль — это новая жизнь» [Архівовано 26 січня 2016 у Wayback Machine.]
• Создание художественного фильма «Луногон»