Мончак — Вікіпедія

Монча́к (?—1672) — третій головний тайша калмиків.

Один з найбільш далекоглядних політиків свого часу, прихильник дружніх стосунків з Московським царством.

Життєпис[ред. | ред. код]

Мончак був другим сином головного тайши калмиків Шукур-Дайчина й, після ранньої смерті старшого брата Даяна-Еркі, став наступником свого престарілого батька у 1661 році. Того ж року дав шерть на вірність московському цареві Олексію Михайловичу.

Наступного року разом з батьком здійснив похід проти Джунгарського ханства.

Протягом 1662–1664 років між батьком і сином виникли розбіжності, приводом яких слугувала віддача Мончаком свого племінника Ялби-тайши в Астрахань, за те, що останній порушив шерть на вірність Московському царству, дану Мончаком у 1661 році.

1664 року Мончак ходив війною на дербетських тайшів, які залишилися в Джунгарії, і завдав їм поразки. Один з дербетських тайшів був убитий.

Влітку 1664 року московський уряд офіційно визнав Мончака, як верховного правителя волзьких калмиків, надавши йому відповідні символи влади — булаву і прапор. На той час Мончак ліквідував усіх реальних конкурентів у середині правлячого «торгутського дому», тим самим розчистивши шлях своєму старшому синові Аюкі.

Підтримував дружні стосунки з Іраном, встановлені ще батьком. Приймав послів іранського шаха з дарунками і посилав своїх посланців до Ірану.

Література[ред. | ред. код]

• «Очерки истории Калмыцкой АССР. Дооктябрьский период». — М.: Наука, 1967.
• Митиров А. Г. «Ойраты-калмыки: века и поколения». — Элиста: Калм. кн. изд-во, 1998.
• Лари Илишкин «Знаменитые калмыки прошлого». — Элиста, 2010, стр. 8 — 14.
• Цюрюмов А. В. «Калмыцкое ханство в составе России: проблемы политических взаимоотношений». — Элиста: Джангар, 2007.
• Шовунов К. П. «Очерки военной истории калмыков (17-19 вв.)».