Млада Липовецька — Вікіпедія

Млада Липовецька
Ім'я при народженні Раїса Нор­ляндер
Псевдонім Млада Липовецька,
Таїса Бельман, M. L.[1]
Народилася 1897(1897)
Рівне, Волинська губернія,
Російська імперія
Померла 1963(1963)
Турин, Італія
Діяльність Співачка, перекладачка, журналістка
Сфера роботи спів[2], переклад[2] і публіцистика[2]
Мова творів італійська, українська
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Липовецька.

Млада Липовецька (справжнє ім'я Раїса Нор­ляндер, інший псевдонім — Таїса Бельман; нар. 1897, Рівне, Волинська губернія — пом. 1963, Турин, Італія) — українська культурна діячка єврейського походження[3]. Камерна співачка, перекладачка української літератури італійською мовою, публіцист, популяризаторка української пісні та творчості Тараса Шевченка в Італії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Млада Липовецька народилася у 1897 році у Рівному[4]. У 1914 році вона закінчила Миколаївський інститут для дівчат-сиріт у Санкт-Петербурзі і того ж року виїхала до Італії навчатися співу.

В Італії виступала з концертами, пропагуючи українську народну пісню. Була однією із засновників Українського центрального комітету у Римі. З 1919 по 1920 рік — член редколегії часопису «La voce dell'Ucraina» та інформаційного бюлетеня «Ufficio Ucraino della Stampa», які заснувало Бюро української преси при дипломатичній місії УНР у Римі. Втративши голос, від 1919 Липовецька перекладала італійською мовою твори українських письмен­ників, зокрема Котляревського, Шевченка, Лесі Українки, Франка, Олек­сандра Олеся. Особливу увагу приділила популяризації твор­чості Тараса Шев­ченка. 1919 у ча­сописі «La voce dell'Ucraina» опу­блікувала перші свої переклади італійською мовою його поезій: «За­повіт», «І мертвим, і живим…», «Чигрине, Чигрине». Переклад Липовецької вір­ша «Заповіт» пізніше було передруковано у книгах, присвячених Укра­їні, Л. Майнарді (1933), Р. Бон­діолі (1939), Л. Сальвіні (1942).

Українська делегація на Міжнародному Жіночому Конгресі в Римі 1923 р. Зліва: П. Ю. Зеленевська, Млада Липовецька, С. Русова, Н. Кукулинська-Онацька.

Знайомство Млади Липовецької із поетом Чезаре Меано, увінчалося 1926 року великою спільною роботою — підготовкою збірника перекладів віршів і поем Кобзаря. З фінансових причин видання тоді не відбулося, але М. Липовецька продовжила популяризацію творчої спадщини поета[5]. Заснувавши у Турині 1930 році літературно-історичний збірник «Ucraina», вона розпочала публікувати на його шпальтах поезії Шевченка у супроводі статей з історії і літератури України. Спільно зі своїм чоловіком Чезаре Меано переклала й підготу­вала до друку збірку вибраної лірики із «Кобзаря» — «Taras Scevcenko. Liriche Scelte dal „Cobsar“», виданої в Турині, Мілані Флоренції, Римі; Неаполі, та Палермо, яка містить 38 вір­шів і поем з ґрунтовною передмовою Липовецької про життя і творчість поета. Окремі переклади творів Тараса Шевченка («Доля», «Муза», «Слава», «Мені однаково», «І небо невмите, і заспані хвилі», «Тарасова ніч», «Садок вишневий коло хати», «Кавказ», «Ой люлі, люлі, моя дитино») Млада Липовецька опублікувала в італійській періодиці, зокрема у журналі «Ucraina».

Відновлюючи поему Шев­ченка «Кавказ», Липовецька шукала не пря­молінійних, а внутрішньо­змістових лексичних відповідностей італійських і українських слів та словосполучень. У перекладі Млади Липовецької вірш «Садок вишневий коло хати» називається «Вечір». Переклала італійською мовою також новелу «Кленові листки» Василя Стефаника, драми «Брехня» та «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» Володимира Вин­ниченка. Її переклади тяжіють до буквальності, хоча деякі реалії адаптовано в розрахунку на італійського читача. Липовецька концентрувала увагу на передаванні самого змісту, плину авторської думки, по­рівнянь, епітетів, метафор.

Липовецька також є авторкою роз­відок про Лесю Укра­їнку, Наталію Кобринську в італійських виданнях. 1930 у Турині заснувала культурологічний, літературно-публіцистичний жур­нал-збірник у формі брошури «Ucraina: Sei quaderni a cura di Mlada Lipovetzka», в якому публікувала до­вільні переклади поезій Шевченка зі своїми коментарями, супроводом роздумів про історію та літературу України. У збірці «Ucraina» (1932) праці Липовецької про­аналізував професор літератури Туринського університету академік Артуро Фарінеллі[6]. За сприяння й підтримки Софії Русової 20 травня 1923 була наймолодшим делегатом 14-го Міжнародного жіночого конгресу, що проходив у Римі[7]. Після перемоги у 1922 фашистської партії в Італії підтримала модель побудови авторитарного суспільства, вірила, що фашистська ідеологія силою переможе біль­шовизм. Своє бачення висловила в роздумах «Кіль­ка слів про фашизм»[8]. Брала участь у ювілейному святі з нагоди проголошення Соборно­сті Укра­їни 24 січ­ня 1959 у Римі за сприяння Українсько-італійського товариства. Чезаре Меано у 1938 році присвятив Липовецькій роман «Questa povera Arianna» (укр. «Серця на гра­ні»)[9].

Померла Млада Липовецька у 1963 році в Турині.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Українська італомовна періодика Італії міжвоєнного періоду (1918–1939 рр.): генеза, формування і функціонування / С. Р. Блавацький // Наукові записки Інституту журналістики. — 2014. — Т. 56. — сс. 356-360.
  2. ↑ а б в Czech National Authority Database
  3. ↑ Визначне жіноцтво України. Письменниці й митці ХХ століття у Східній Україні [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.]; Луговий О. «Українське житя в Севастополі». Процитовано 30 квітня 2018.
  4. ↑ Мацько В. Франкознавчий дискурс у наукових зацікавленнях Микулаша Неврлого [Архівовано 1 травня 2018 у Wayback Machine.]; «Філологічний дискус» — випуск 4, 2016 — с. 101.
  5. ↑ Губар О. Шевченко в країні Гарібальді [Архівовано 17 квітня 2018 у Wayback Machine.]; літературо-художній журнал «Крим» — № 1 (32), 2013. — с. 205.
  6. ↑ Новини з Італії [Архівовано 30 квітня 2018 у Wayback Machine.]; Євген Онацький, «Свобода» — № 70 — Джерсі Сіті — 25 березня 1932.
  7. ↑ Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 316.
  8. ↑ Зайцев О., Беген О., Стефанів В. Націоналізм і релігія: Греко-Католицька Церква та український націоналістичний рух у Галичині — Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, — 2011. — с. 158.
  9. ↑ Меано Чезаре. Серця на грані = Questopovera Arianna: Повість / Чезаре Меано ; [за дозволом авт. з іт. мови пер. М. Островерха ; передм. до укр. читача Меано Чезаре ; обкл. рис. Е. Козака]. — Львів: Вид. І. Тиктор ; друк. Ставропігійського ін-ту в оренді І. Тиктора, 1938. — 128 с. — («Українська Бібліотека» ; Ч. 71).

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

українська література Це незавершена стаття про українську письменницю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Конгрес українців Канади Це незавершена стаття про діячку української діаспори.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Млада_Липовецька&oldid=41967081