Мирнівка (річка) — Вікіпедія

Мирнівка
45°37′12″ пн. ш. 34°13′48″ сх. д. / 45.62000000002777256° пн. ш. 34.23000000002777199° сх. д.
Витік	Вишняківка (Красногвардійський район)
• координати	45°37′12″ пн. ш. 34°13′48″ сх. д. / 45.62000000002777256° пн. ш. 34.23000000002777199° сх. д.
• висота, м	17
Гирло	Сиваш
• координати	45°48′07″ пн. ш. 34°31′04″ сх. д. / 45.802000000027774718° пн. ш. 34.518000000027775798° сх. д.
Країни:	Україна; Автономна Республіка Крим
Регіон	Республіка Крим; Автономна Республіка Крим
Довжина	15 км
Площа басейну:	270 км²
Притоки:	Степова
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мирнівка.

Мирнівка — річка в північній частині степового Криму, довжиною 15 кілометрів з площею басейну 270 км²^[1]. Витік Мирнівки знаходиться в районі села Вишняківка Красногвардійського району, на висоті 18 м^[2], протікає по території Джанкойського району в північно-східному напрямку. На північній околиці Джанкою приймає справа єдину значну притоку — річку Степову, впадає, приблизно за 3 км на північ від села Митюрине^[3], в сумісний заболочений лиман-солончак Сивашу, утворюючи своєрідний естуарій (Керлеутська заплава^[2]) з річкою Побєдна (лагунно-заливний тип без вираженої гирлової ділянки^[4]). Річка, практично, на всьому протязі каналізована, створено кілька водосховищ^[5]^[6], у схемі Північно-Кримського каналу носить назву ГК-4 (гідроколлектор № 4), по якому скидається в Сиваш до 60 млн м³ води на рік^[7].

За доступними джерелами, раніше маловодна балки — нинішня річка — назви не мала і водотоком не була: згідно «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», існування в балці сучасної річки селища Отар та Джоргун розташовувалися при колодязях ^[8]. Лише після перейменування села Джургун в Мирновку, в 1860-х роках^[9], назва закріпилася і за балкою. Початок водотоку знаходився, приблизно, за 1,2 км на північний захід від Мирнівки^[10], стік сильно залежав від наявності або відсутності опадів: максимум — 45,3 м³/с, був зафіксований в 1939 році. Після відкриття в 1966 році Північно-Кримського каналу кількість водотоків (в основному, скидного типу) сильно зросла і тепер навіть визначити місце витоку проблематично — мережа невеликих каналів тягнеться на південь в околиці села Калініне Красногвардійського району^[11].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Річки. Джанкойське управління водного господарства. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 12 вересня 2013.
↑ ^а ^б Современные ландшафти Криму й суміжних акваторій. Стор. 230. Е. А. Позаченюк. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
↑ Устя на картах. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
↑ 09-09-21.pdf Р.Я. Міньковська. Типізація морських гирл річок України (PDF). Морський гідрофізичний інститут НАН України, Севастополь. Процитовано 14 вересня 2013.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ Ставки - Ярковській сільська рада. Рескомводгосп АРК. Процитовано 14 вересня 2013.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
↑ -selskiy-sovet-4 Ставки - Ізумрудновскій сільська рада. Рескомводгосп АРК. Процитовано 14 вересня 2013.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ -post_3914.html Схили річок. Кримський блог. Процитовано 14 вересня 2013.
↑ Гржибовська, 1999.
↑ Трехверстовая карта Криму ВТД 1865—1876. Лист XXXII-13-a. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
↑ Карта Криму Генштабу Червоної армії 1941. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
↑ Вікімапія. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 23 грудня 2015.

Це незавершена стаття про річку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Географія» Портал «Гідрологія»

[1] Річки. Джанкойське управління водного господарства. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 12 вересня 2013.

[Сучасні_ландшафти-2] а ^б Современные ландшафти Криму й суміжних акваторій. Стор. 230. Е. А. Позаченюк. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.

[3] Устя на картах. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.

[4] 09-09-21.pdf Р.Я. Міньковська. Типізація морських гирл річок України (PDF). Морський гідрофізичний інститут НАН України, Севастополь. Процитовано 14 вересня 2013.^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[5] Ставки - Ярковській сільська рада. Рескомводгосп АРК. Процитовано 14 вересня 2013.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[6] -selskiy-sovet-4 Ставки - Ізумрудновскій сільська рада. Рескомводгосп АРК. Процитовано 14 вересня 2013.^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[7] -post_3914.html Схили річок. Кримський блог. Процитовано 14 вересня 2013.

[FOOTNOTEГржибовська1999-8] Гржибовська, 1999.

[9] Трехверстовая карта Криму ВТД 1865—1876. Лист XXXII-13-a. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.

[10] Карта Криму Генштабу Червоної армії 1941. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.

[11] Вікімапія. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 23 грудня 2015.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]