Метрополітен Монреаля — Вікіпедія

Метрополітен Монреаля; Montréal Métro
Опис
Країна	Канада
Місто	Монреаль
Дата відкриття	14 жовтня 1966
Щоденний пасажиропотік	1,051 млн чол.
Річний пасажиропотік	286,7 млн чол.
Сайт	Офіційний сайт
Оператор	Société de transport de Montréald
Маршрутна мережа
Кількість ліній	4
Кількість станцій	68
Довжина мережі	69,2 км
Схема маршрутів
	Метрополітен Монреаля; Montréal Métro у Вікісховищі

Метрополітен Монреаля (фр. Montréal Métro) — система ліній метро в місті Монреаль, Квебек, Канада. Другий за розміром та пасажиропотоком метрополітен в Канаді після метрополітену Торонто. Усі зупинки міської «підземки» — це станції мілкого закладення, що мають берегові платформи довжиною 152 метри. В системі використовується двоколійний тунель великого діаметру, середня відстань між станціями 950 метрів, та комбінований шинно-рейковий хід. Потяги метро живляться від третьої рейки.

Історія[ред. | ред. код]

Перші ідеї будівництва метро у місті виникли на початку 1900-х років коли запрацювали перші метрополітени у Сполучених Штатах у Бостоні, Філадельфії тощо. Але далі розмов діло не пішло через опозицию трамвайних компаній та Першу світову війну.

До цієї ідеї повернулися наприкінці 1920-х років, але будівництву завадили проблеми з економікою та зменшення пасажиропотоку громадського транспорту через поширення приватних автомобілів. На початку 1950-х трамваї у місті були замінені автобусами та міська влада знов повернулася до ідеї спорудження метрополітену, будівництво якого стартувало 23 травня 1962 року.

Початкова дільниця, що її було відкрито 1966 року, складалася з 20 станцій на двох лініях; дільниці Зеленої лінії «Етвотер» — «Папіно» та Помаранчевої «Плас-д'Арм» — «Анрі Бурасса». До початку виставки Експо-67 відкрилося ще декілька станцій на вже наявних лініях та нова Жовта лінія. Таким чином у Монреалі до відкриття виставки працювало три лінії та 26 станцій.

Найновіша Синя лінія була відкрита у 1986 році. Практично всі станції були відкриті в період між 1966 та 1988 роками, пізніше відкрилися лише 3 станції Помаранчевої лінії.

Лінії[ред. | ред. код]

№	Дата відкриття	Останнє продовження	Кількість станцій	Кінцеві станції	Довжина, км
Зелена	14 жовтня 1966	1978	27	«Ангріньйон» — «Оноре-Богран»	22,1
Помаранчева	14 жовтня 1966	2007	31	«Кот-Вертю» — «Монморансі»	30
Жовта	28 квітня 1967	—	3	«Беррі/UQAM» — «Лонгьой/університет Шербрука»	4,25
Синя	16 червня 1986	1988	12	«Сен-Мішель» — «Сноудон»	9,7

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Потяги Монреальського метро мають меншу ширину, ніж ті, що використовуються у більшості північноамериканських метро; це дало змогу використовувати двоколійний тунель і зменшити витрати на будівництво. Оскільки у системі відсутні наземні ділянки, потяги менш схильні до корозії, а це збільшує термін служби вагонів. Потяги моделі MR-63^[en], що будувалися для початкової дільниці, були остаточно зняті з експлуатації лише влітку 2018 року, пропрацювавши на лініях 52 роки.