Матінка Кураж та її діти — Вікіпедія

Матінка Кураж та її діти
нім. Mutter Courage und ihre Kinder
Жанр Епічний театр і драма
Форма п'єса
Тема Тридцятирічна війна і війна
Автор Бертольт Брехт
Мова німецька
Опубліковано 1949
Країна  Німеччина
CMNS: Цей твір у Вікісховищі

«Матінка Кураж та її діти» (нім. Mutter Courage und ihre Kinder) — п'єса німецького поета і драматурга Бертольта Брехта. Твір має підзаголовок «Хроніка часів Тридцятилітньої війни». П'єса є практичним втіленням теоретичних принципів «епічного театру».

Історія створення п'єси[ред. | ред. код]

П'єса написана у 1938—1939 роках і була задумана як антивоєнна п'єса. Працюючи над п'єсою Бертольт Брехт уявляв, як зі сцен великих міст пролунає попередження про загрози, які принесе війна.

«Вистави, про які я мріяв — не відбулися. Письменники ж не можуть писати з такою швидкістю, з якою уряди розв'язують війни: адже для того, щоб творити, потрібно думати. Театри надто швидко потрапили під владу великих розбійників. „Матінка Кураж та її діти“ — спізнилася».[1]

В основі п'єси лежить повість німецького письменника XVII ст. Г. Ґріммельсгаузена «Життєпис пройдисвітки і бродяги Кураж» (нем. Ausführliche und wunderseltsame Lebensbeschreibung der Erzbetrügerin und Landstörzerin Courage) (1670 р.).Головна героїня у Гріммельсгаузена, так само, як і в Брехта, вела солодке, розгульне життя, витрачаючи гроші своїх залицяльників лише на себе, чим багатіла з кожним разом ще більше;  але, зостарівшись, залишилась ні з чим, її статки давно збідніли і їй нічого не залишалося більше, ніж іти заробляти гроші, щоб прогодувати не лише себе, а й своїх трьох дітей. І Матінка Кураж вирішує стати маркітанткою. Дія п'єси Брехта, як і дія повісті Гріммельсгаузена, відбувається у Німеччині, яка переживає жахливі часи. Всю країну охоплює Тридцятилітня війна (1618−1648), полум'я якої здіймається над всією територію тогочасної Німеччини.

Сюжет[ред. | ред. код]

Дія п'єси відбувається під час Тридцятирічної війни (1618—1648 рр.), що обернулася для Німеччини національною катастрофою. П'єса складається з 12 сцен, які описують окремі епізоди з життя маркітантки другого фінського полку. Матінка Кураж не має жодних ілюзій щодо війни і ставиться до неї як до способу збагачення. Весна 1624; шведський воєначальник Аксель Оксеншерна набирає військо для походу на Польщу, проте вербування йде погано. Фельдфебель і Вербувальник зустрічають на дорозі фургон маркітантки Анни Фірлінг, на прізвисько «Матуся Кураж». По дорогах війни вона блукає зі своїми дорослими синами Ейліфом і Швейцеркасом і німою дочкою Катрін. Поки Фельдфебель заговорює зуби матері Кураж, Вербувальник обробляє її старшого сина. Незважаючи на протести матері, що пророкує йому швидку загибель, Ейліф йде з Вербувальником.

Минає два роки. У Польщі, біля намету шведського воєначальника, матінка Кураж торгується з його кухарем-голландцем з приводу каплуну; воєначальник з'являється разом з Ейліфом, який, як з'ясовується, здійснив подвиг: відбив у селян 20 голів худоби, порубавши при цьому чотирьох. Полковий священик виправдовує Ейліфа: «Господь наш умів створити з п'яти хлібів п'ятсот, йому й потреби не було. Тому й міг вимагати: люби ближнього свого. Бо люди були ситі. Нині не ті часи».

Минає ще три роки; Швейцеркас став скарбником Фінського полку, в який влилася і матуся Кураж. Війна «налагодилася», і справи в неї йдуть — гріх скаржитися; у супроводі священика до Кураж часто заходить кухар — поговорити про політику, про цю війну, де, за його словами, «трохи грабіж, трошки різанина, трішки запалювання і, не забути б, трішки зґвалтування». Тим часом наближаються католики, армія лютеран стрімко відступає, — разом зі священиком, дочкою і Швейцеркасом, який не встиг сховатися, в останній момент прибіг до матері, щоб сховати в її фургоні полкову скарбницю, Кураж опиняється на території, зайнятій католиками. Швейцеркас намагається дістатися свого полку, але, ледве встигнувши переховати скриньку, потрапляє в руки до католиків, які давно шукають скарбника. Кураж, щоб підкупити фельдфебеля і врятувати сина, якому загрожує страта, готова закласти свій фургон; колишня полкова повія Іветта дає під заставу 200 гульденів і сама веде переговори з фельдфебелем. Однак виплатити борг Кураж розраховувала з полкової скарбниці, від Іветти вона дізнається: під тортурами Швейцеркас зізнався в тому, що, помітивши погоню, він викинув скриньку в річку. Викуповувати фургон нема на що, — Кураж просить Іветту поторгуватися і знизити «викуп» за сина; поки вона торгується, Швейцеркаса засуджують до страти.

Минуло ще кілька років; матуся Кураж зі своїм фургоном сколосила пів Європи. Її справа процвітає, але у битві під Лютценом гине шведський король Густав Адольф, і воюючі сторони укладають мир. Для Кураж мир — розорення: тепер її товар нікому не потрібен. Проте вона рада миру: принаймні другого сина війна в неї не забере. У її наметі знову з‘являється кухар. Кураж вирушає на базар — продати свій товар, доки за нього хоч щось можуть заплатити. У її відсутність під конвоєм наводять Ейліфа: він повторив свій давній «подвиг» — відібрав у селянина худобу, зарізавши господиню; але у мирний час за це розстрілюють, і побачитися з матір'ю йому дозволили перед стратою.

Кураж повертається зі своїм товаром і щаслива з того, що не встигла його продати: як з'ясувалося, мир закінчився і вже третій день знову йде війна. Вона знову вирушає в дорогу, взявши із собою кухаря, який нічого не розповідає їй про Ейліфа. Осінь 1634 року, «війна за віру» йде вже шістнадцять років. І кухареві, і Кураж набридло поневірятися, торгівля не йде: людям нічим платити; кухар отримує звістку про те, що його мати померла і залишила йому у спадок маленький шинок; він кличе з собою Кураж, але без Катрін: трьох його трактир не прогодує. Кураж відмовляється покинути дочку.

Два роки Кураж і Катрін блукають Німеччиною в обозі війська. Фургон зупиняється на ніч біля селянського будинку, і Катрін чує, як три католики вимагають, щоб селянин показав їм дорогу до міста; за ними рухається полк. Катрін піднімає тривогу та гине. Оплакавши дочку, Кураж знову впрягається у свій фургон: «Треба знову налагоджувати торгівлю».

Дійові особи[ред. | ред. код]

  • Матінка Кураж
  • Катрін, її німа дочка
  • Ейліф, старший син
  • Швейцеркас, менший син
  • Вербувальник
  • Фельдфебель
  • Кухар
  • Командувач
  • Військовий священик
  • Інтендант
  • Іветта
  • Потьє
  • Чоловік з пов´язкою. Інший фельдфебель
  • Старий полковник. Писар
  • Молодий солдат. Літній солдат. Селянин. Селянка. Юнак
  • Стара жінка
  • Інший селянин
  • Інша селянка
  • Хлопець
  • Прапорщик
  • Солдати

Характеристика твору[ред. | ред. код]

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його. (березень 2024)

Характеристика головної героїні[ред. | ред. код]

Роналд Вудланд зауважує, що глядача зачіпає не стільки невдале намагання Брехта «втілити в життя безліч власних театральних теорій», скільки особа Матінки Кураж: «нас надихає її відвага, ми повертаємось додому, захоплюючись її силою, спонукувані відтворювати її незламні добрі риси». Іншими словами, глядач ідентифікується з матінкою Кураж, її бажанням вижити, і бачить у її персонажці віддображення власного бажання вціліти. «Саме персонажці матінки Кураж п'єса завдячує своїм успіхом, хотів Брехт того, чи ні (…) хоча його численні редакції п'єси і свідчать про те, що він намагався зробити так, щоб вона не викликала такої прихильності»[2]

Однак, на думку Вудланда, саме можливість дистанціюватись від персонажки Матінки Кураж дозволяє нам за почуттями, емпатією і захопленням її долею до життя розгледіти причини і корінь зла, яке вона репрезентує. Зрозумівши, що зло є частиною суспільства, ми усвідомлюємо, що як частина суспільства, несемо частку відповідальності за це зло. «Хоча критики, актори, продюсери, і, безумовно, ми самі, зробили з „Матінки Кураж“ п'єсу, яка, в довготривалій перспективі, втішає, Брехт написав п'єсу, яка є дуже тривожною, адже таврує усіх нас провиною за наявність у світі зла».

Театральні постановки[ред. | ред. код]

Афіша вистави «Кураж» (Київський театр на Липках, 2019)
  • Прем'єра п'єси відбулась 19 квітня 1941 року в театрі «Шаушпільхауз» (Цюрих). Першою виконавицею головної ролі в п'єсі Брехта «Матінка Кураж та її діти» стала німецька актриса Тереза Ґізе. Цікавим було те, що загалом критика прихильно поставилась до п'єси і цілком її визнала. Але Бертольду Брехту здалося, що люди не зрозуміли головного ідейного змісту твору, тому драматург дописав нові варіанти для перших і п'ятих частин і створив нову, допрацьовану Матінку Кураж, яка згодом сяяла зі сцени з уже новим, жорстокішим та серйознішим характером.
  • 11 січня 1949 року відбулася прем'єра п'єси в новій редакції Брехта в театрі «Берлінер ансамбль» в Берліні. Це була спільна постановка автора з Ерихом Енгелем. Головну роль виконувала Гелена Вайгель, дружина Брехта. Вистава була показана на багатьох сценах Німеччини та світу. Після смерті Б. Брехта у 1956 р, легендарний спектакль був зафільмований. Багато років запис вистави «Матінка Кураж та її діти» вважався втраченим. Тільки у 2020 році, під час всесвітнього карантину, на сайті «Berliner Ensemble» було оприлюднено віднайдений запис.
Постановки на українській сцені

Несумісність матері і війни[ред. | ред. код]

Головною проблемою драми є несумісність материнства і війни як таких, Бертольд Брехт не знімає з Анни Фірлінг провину за смерть своїх дітей. Це можна побачити в тому, що він не дає їй права на прозріння і залишає і далі блукати за солдатами, шукаючи якусь примарну ціль. Війна і материнство зовсім протилежні поняття, які не мають жодного шансу вжитися разом

Хоча Кураж не бере офіційно участі у війні, та все ж війна її годує. Вона залежна від війни. Її покупці — солдати. Батьки її дітей — солдати. Тому видна чітка залежність матінки Кураж від воєнних дій. Основна її проблема в тому, що вона не може зрозуміти яке хитке та ненадійне її становище. Мудра та відважна жінка, яка ніколи не змовчить, коли їй є що сказати, обережна та в той же час жива вірить всім своїм серцем, що вона зможе забезпечити повністю себе і своїх дітей, що вона подарує їм щасливе майбутнє. Та війна має інші плани на жінку. Вона не в змозі змінити її характер та її життя, наносячи нові й нові удари.   Тому можна спокійно зробити висновок, що за своєю суттю, жінка і війна взагалі несумісні речі, особливо якщо жінка вступає у відносни з війною не сама. Талановита та кмітлива Матінка Кураж все ж таки програє гру війні і втрачає своїх дітей. По суті, вона ними жертвує, так само як і жертвує власною гідністю лише із кон'юнктурних міркувань.

Екранізація[ред. | ред. код]

  • 1955 — «Матінка Кураж та її діти»; реж. Вольфганг Штаудте (Швеція — Німеччина)
  • 1961 — «Матінка Кураж та її діти»; реж. Петер Палич, Манфред Векверт (Німеччина)
  • 1965 — «Матінка Кураж та її діти. Хроніка часів Тридцятилітньої війни»; реж. Гаррі Буквиця (Німеччина)
  • 1969 — «Матінка Кураж та її діти»; реж. Джо Дуа, Берт Штруйс (Бельгія)
  • 1985 — «Дороги Анни Фірлінг»; реж. Сергій Колосов (СРСР)

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Hans Bunge. Brecht im zweiten Weltkrieg // Neue Deutsche Literatur. — 1962. — Вип. 3. — С. 46 — 47.
  2. Брехт Б. П'єси . — К.: Либідь, 2001. — 234 с.
  3. Літературознавчий словник-довідник / [Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін.]. — К. : ВЦ"Академія",1997.— 752 с.
  4. Бертольт Брехт. Копійчаний роман. Матінка Кураж та її діти. Кавказьке крейдяне коло. — К.: Дніпро, 1973. — С.351 — 431.
  5. Антонов Р. Тернистий шлях «Матінки Кураж» // Зарубіжна література. — 2006. — № 7 — 8. — С. 6 — 7.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Leyko, Malgorzata. Der gewollte und der ungewollte Brecht. Polnisch-deutsche Theaterbeziehungen seit dem Zweiten Weltkrieg. Berlin, Boston: DE GRUYTER. ISBN 9783110913095.
  2. ↑ Woodland, Ronald (1 вересня 1972). The Danger Of Empathy In Mother Courage. Modern Drama (англ.). Т. 15, № 2. с. 125—129. doi:10.3138/md.15.2.125. ISSN 0026-7694. Процитовано 19 липня 2022.
  3. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (2 червня 2014). «Кураж» — скажи мені мовчки (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 2021-5-31.
  4. ↑ Кураж. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
  5. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (1 квітня 2020). Куражний «Кураж» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 2021-5-31.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матінка_Кураж_та_її_діти&oldid=42083566