Маттео Бартолі — Вікіпедія

Маттео Бартолі
Народився 22 листопада 1873(1873-11-22)[1][2][…] або 22 вересня 1873(1873-09-22)[4]
Лабин, Істрійська жупанія, Хорватія[5]
Помер 23 січня 1946(1946-01-23)[1][2][…] (72 роки)
Турин, Італія[5]
Поховання Монументальний цвинтар в Туриніd
Країна  Королівство Італія
Діяльність мовознавець, викладач університету, письменник-документаліст, романіст, філолог
Галузь діалектологія, діахронічне мовознавство, філологія[6], мовознавство[6], романістика[6], переклади з німецькоїd[6] і translation into Italiand[6]
Відомий завдяки Далматинська мова і лінгвістична географія
Alma mater Віденський університет
Вчителі Вільгельм Маєр-Любке
Знання мов італійська[1][6][7], німецька[6] і французька[6]
Заклад Туринський університет
Членство Туринська академія наук[5]

Маттео Джуліо Бартолі (італ. Matteo Giulio Bartoli; 22 листопада 1873, Лабін, Австро-Угорщина (сучасна Хорватія) — 23 січня 1946, Турин, Італія) — італійський лінгвіст.

Біографія[ред. | ред. код]

Учився у Віденському університеті, з 1907 року і до смерті — професор у Туринському університеті.

Його дослідження далматинської мови, двохтомний твір «Далматинська мова: старороманські мовні релікти від Вельї до Рагузи і їхнє місце у Апеніно-Балканській Романії» (Das Dalmatische: altromanische Sprachreste von Veglia bis Ragusa und ihre Stellung in der Apennino-Balkanischen Romania, 1906) є єдиним повним описом цієї вимерлої мови. Він написав його італійською мовою і пізніше опублікував у Відні німецький переклад. Однак італійський рукопис був згодом загублений, і тільки 2000 року опублікували італійський переклад німецького видання.

Окрім цього, він написав «Вступ до неолінгвістики» (Introduzione alla neolinguistica, 1925) і «Досвід просторової лінгвістики» (Saggi di linguistica spaziale, 1945).

Був учителем Антоніо Грамші.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]