Матсьєндранатх — Вікіпедія

Махасіддха Матсьєндранатх
Індуїзм
Категорія Категорія • Портал Портал

Матсьєндранатх (санскр. मत्स्येन्द्रनाथ, Matsyendranātha IAST, букв. «повелитель риби») або Мінанатх, Маччхєндранатх, Матсьєндра, Маччхіндра, Мінапа і так далі — один з 84 махасіддхів[1] і 9 наванатхів, натха-йогін, засновник тантричної традиції йогіні-каула[2] древній покровитель Непалу[3], втілення Авалокітешвари[4], учень Шиви-Адінатха[5] і гуру Горакшанатха.[6]

Згадки у різних традиціях[ред. | ред. код]

В Індії Матсьєндранатха шанують дуже широко, понад усе — в пригімалайському регіоні і штаті Махараштра[1].

Про Матсьєндранатха згадується в текстах самих різних духовних традицій (окрім тієї, що була заснована ним самим, і натха-сампрадаі). Так, видатний представник кашмірського шиваїзму, філософ Абхінавагупта описує його в "Тантралоці" як Macchand-vibhu, тим самим ставлячи приблизно на те ж місце, що і Шиву[7]. Згадується Матсьєндра і у "Мангалаштаці" Калідаси, в "Шакті-ратнакара-тантрі" (як Мінанатха), в "Шарара-тантрі" (знову як Мінанатха, одного з 24 капаликів)[7], у "Хатха-йога-прадіпіці" Сватмарами[8] (як знавець хатха-йоги, від якого, разом з Горакшанатхом, про неї й дізнався Сватмарама). Святий Джнянадева, що жив в 13 ст., згадує Матсьєндранатха в числі учителів своєї парампари: їх список приведений в коментарі до Бхагават-Гіти, написаному Джнянадевою на мові маратхі ("Джнянешварі"): Адінатха, Матсьєндра, Горакша, Гахіні, Нівріттінанда (безпосередній гуру і старший брат Джнянадеви)[4]. Майже аналогічний список[9] дає Бахінабаі — свята традиції варкарі, послідовниця поета-санта Тукарама, що також творила на маратхі.

У Непалі образ Матсьєндранатха став центральним образом значимого культу неварів долини Катманду — культу Червоного Маччхіндранатха Патана і околиць (божества рису і родючості, покровителя спочатку місцевій правлячій династії Малла, а згодом і королівської династії усієї країни — Шаху). В ході формування і розвитку цього культу Матсьєндранатх був ідентифікований з древнім сільськогосподарським божеством (андрогінним Бунга-део), а до 18 століття (завдяки діяльності касти кусле, або джйоги (йоги)) — і з Авалокітешварою Падмапані, неварами, що шанувлися, — буддистами ваджраяни, і з тантричним божеством Карунамайя.[10]

За однією з версій тибетської традиції, Матсьєндранатх ототожнюється з махасіддхою Луіпою[11], по іншій — Мінапою.

Деякі біографічні відомості[ред. | ред. код]

Встановити точну дату і місце народження Матсьєндранатха не представляється можливим, але є достатні підстави вважати, що, принаймні, велику частину свого життя він прожив на початку 10 ст., а з'явився на світ і досяг успіху в Чандрадвіпі (дельтовому районі Бенгалії), імовірно на о. Сандвіп[12]. Більшість відомих легенд про Матсьєндру зв'язують його також з Камарупою. Прадавні з них, викладені в "Кауладжнянанірнаї", говорять про те, що Матсьєндранатх передавав в ній своє духовне вчення[13]. Це цілком можливо, навіть якщо припустити, що "Камарупа" не алегорія, а відсилання до реально існуючого царства. Камарупа, що розташовувалася на території сучасних Ассаму, Північній Бенгалії і частково Бангладеша, в 10 ст. була великим центром містицизму.[14].

Легенди[ред. | ред. код]

Перекази про Матсьєндранатха, як правило, обіграють наступні чотири сюжети:

  • отримання йогічного знання від Шиви [15] (той передавав його Парваті, а Матсьєндра, що знаходився поруч в череві риби, мимоволі підслуховував їх);
  • надбання ідеального учня — Горакшанатха;
  • порятунок Непалу від викликаної Горакшанатхом 12-річної посухи[16];
  • визволяння Матсьєндранатха Горакшанатхом з Царства жінок[17].

Тексти[ред. | ред. код]

Матсьєндранатху приписується авторство наступних текстів : "Акулавіра-тантра", "Йогавішая", "Кауладжнянанірная", "Кулананда-тантра"[18][19]. Оригінали були виявлені професором П.С. Бахгчі в Дарбарскій бібліотеці столиці Непалу Катманду[19].

"Кауладжнянанірная" і "Кулананда-тантра" описують різні практики, пов'язані з проявленим світом (кулою), а "Джняна-каріка" і "Акулавіра-тантра" — природу позамежної реальності (акули)[20].

«Акулавіра-тантра»[ред. | ред. код]

Поняття акулавіра переводиться як «воїн позамежного»[21] і означає єдину реальність, що інтегрує в себе кулу (повноту) і акулу (порожнечу), що є одночасно подвійною (двайта) і неподвійною (адвайта). Досягнення цієї реальності відбувається шляхом сахаджі і перебування у властивому з самого початку у кожній людині трансцендентному стані. За допомогою використання літературного прийому заперечення в рукописі розкривається сама суть раджа-йоги і описується "метод без методу", як найбільш прямий шлях до стану звільнення.

«Джняна-каріка»[ред. | ред. код]

Текст складається з трьох глав і за змістом нагадує "Акулавіра-тантру". У першій і другій главах говориться про те, що той, хто йде шляхом до звільнення не повинен орієнтуватися тільки на праведність, борг або релігійність, дхарму, протиставлену адхармі, неправедності[22]. Необхідно ж прагнути до підтримки вільного від двоїстості чистого стану чітти, розуму[23]. ака свідомість називається нірвікальпа і описується як безякісне, вільне від коливань і занепокоєнь і від впливу трьох гун, позбавлене опори на теорії і умонастрою, вікальпи[24].

У третій главі даються правила поведінки для практикуючого йогу і розкривається метафізичний сенс деяких рекомендацій[22]. Наприклад, спокій свідомості слід розглядати, як беріг річки, подібний до місяця. Тоді як динамічне буття, шакті, подібне до річки або ж Сонця. Ці аналогії виходять з традиційного для йоги натхів уявлення про те, що, коли Сонце поглинає місяць, то людина йде до смерті, тобто проявляється руйнівний вплив нестійкого розуму. Але, водночас, Сонце може бути і опорою для місяця, як вода для корабля. Також детально роз'яснений зв'язок дихання практикуючого з Прана|праною]] і різними енергіями і необхідність самоти для практикуючого[25].

«Кулананда-тантра»[ред. | ред. код]

Текст написаний у формі діалогу Бхайрави (одна з форм бога Шиви) з богинею Умою про різні практики йоги і тантри. Опис практик дається за допомогою різних символів, кожен з яких вимагає розшифрування посвяченими учителями традиції[26].Такий стиль викладу вважався секретним, таким що захищав знання від випадкових людей. Однією з практик є споглядання чорного нектару всередині голови і наповнення їм усього тіла. Це веде, згідно Кулананда-тантрі, до омолоджування людини або навіть до її безсмертя. Також наводиться опис споглядання світла розміром з "один палець", світла, що знаходиться в серці і здатного вмістити усі об'єкти.

У тексті також можна зустріти опис різних чакр, який має свої особливості, властиві каулічній традиції[27],такі, як перенесення янтр (форм божеств) всередину тіла. Приведена в тексті практика роботи з біджа-мантрами, Маліні, характерна для тантричної традиції[27]. Гласні і приголосні букви санскритського алфавіту, що символізують тридцять шість таттв, повинні чергуватися певним чином, що відповідає гірлянді букв, варна-малі, яку носить на своїй шиї Богиня. Таким чином досягається з'єднання Шиви і Шакті, які символізують у даному випадку свідомість та енергію. Перераховані й інші практики, такі як ведхана — проникнення тонкої трансцендентної свідомості в чакри, дхунана, кхечарі і кампана, а також самараса, як з'єднання усіх вібрацій[27].

Деякі храми, присвячені Матсьєндранатху[ред. | ред. код]

  • Самадхі Матсьєндранатха в Удджайні (Індія)[28];
  • Храм Білого Мачхіндранатха в Катманду;
  • Храм Червоного Мачхіндранатха (неп. (रातो) मछिन्द्रनाथ, (Rāto) Macchindranāth IAST) у Бунгаматі (Непал)[29];
  • Храм Червоного Мачхіндранатха в Патані (Непал)[30].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Индуизм. Джайнизм. Сикхизм: Словарь, 1996, с. 264.
  2. ↑ Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 33,35.
  3. ↑ Briggs, George (1982). Gorakhnath and the Kanphata Yogis. Delhi: Motilal Banarsidass. с. 180. ISBN 0-8426-0549-5.
  4. ↑ а б Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 21.
  5. ↑ Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 10.
  6. ↑ Индуизм. Джайнизм. Сикхизм: Словарь, 1996, с. 264—265.
  7. ↑ а б Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 19.
  8. ↑ Хатха Йога Прадипика. с. шлока 1.4. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  9. ↑ Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 22.
  10. ↑ Индуизм. Джайнизм. Сикхизм: Словарь, 1996, с. 265.
  11. ↑ Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 24.
  12. ↑ Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 25-32.
  13. ↑ Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 29.
  14. ↑ Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 32.
  15. ↑ Csaba, Dr. Kiss (2010). Matsyendranātha’s Compendium (Matsyendrasaṃhitā): A Critical Edition and Annotated Translation of Matsyendrasaṃhitā 1–13 and 55 with Analysis. University of Oxford. с. 225—231.
  16. ↑ Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 12.
  17. ↑ Пхойджулла, Шекх; Фаузулла, Шэх (1988). Победа Горокхо: Горокхо биджой. Пер. с бенг., вступ. ст., коммент. И. А. Товстых. М.: Наука. ISBN 9785020167100.
  18. ↑ Kaula-Jyana-Nirnaya and some Minor Texts of the School of Matsyendranath, 1934, с. 7.
  19. ↑ а б Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 7.
  20. ↑ Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 15.
  21. ↑ Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 16.
  22. ↑ а б Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 17.
  23. ↑ Джняна-карика, шлока 2.5
  24. ↑ Джняна-карика, шлока 2.19
  25. ↑ Джняна-карика, шлока 3.86
  26. ↑ Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 18.
  27. ↑ а б в Сиддха-сиддханта паддхати и другие тексты натха-йогинов, 2009, с. 19.
  28. ↑ Peer Matsyendranath Samadhi (англ.). My Udjain by UCCA. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
  29. ↑ Rato Machhendranath Temple (англ.). Ghorepani Poon Hill Trekking. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
  30. ↑ Historical Monuments & WHS (англ.). Lalitpur sub-metropolitain city office. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 12 червня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]


Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матсьєндранатх&oldid=38193298