Матеуш Бембус — Вікіпедія

Матеуш Бембус
пол. Mateusz Bembus
Псевдо	Lucius Verus Pacatus[1]
Народився	1567 Познань, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського
Помер	1645[2][3][4] Краків, Річ Посполита
Країна	Річ Посполита
Діяльність	письменник, філософ
Знання мов	польська
Конфесія	католицька церква

Матеуш Бембус S. J. (пол. Mateusz Bembus; 1567, Познань — 30 липня 1645, Краків) — польський релігійний діяч в Речі Посполитій.

Коротка біографія[ред. | ред. код]

1587 року став єзуїтом. Навчав у середніх школах кілька років (3 роки у Вільнюсі викладав філософію, 8 — теологію), мав промови, завдяки яким став відомим проповідником. На нього значни вплив мав Пйотр Скарґа (можна вважати вчителем; їх життєві шляхи були сходими). Після відходу П. Скарґи з королівського двору став проповідником короля. Відтоді розвинув активну діяльність, став одним з чільних діячів-єзуїтів другого покоління. Мав менше такту, поміркованості, ніж П. Скарґа. Через 5 років перебування при дворі виїхав до Риму без уповноваження короля чи через інтриги дворянина-протестанта Денгофа — улюбленця короля, якого як єретика хотів усунути з двору. Повернувся з Риму 25 вересня 1619; був ректором в Познані (1621-23), потім — проректором (препозитом) в домі сповідників (професів) у Кракові до 1627 року. В 1625 році керував Польською провінцією єзуїтів як віце-провінціял, довгий час радник провінціялів брав участь у всіх справах ордену. В 1629 році брав участь:

• у першій спільній відправі — Богослужіння з єпископами-уніатами, між ними Мелетій Смотрицький, митрополит Йосиф Рутський в латинській катедрі Львова, мав проповідь як королівський проповідник.^[5] (проповідь була видана працею «Wzywanie do jedności katolickiej», 1629).^[6]
• в Синоді Греко-Католицької Церкви у Львові для зміцнення унійного руху.

Брав участь в унійній акції Польської Вірменської Церкви (проповідь видана друком в праці «Ormiańskie nabożeństwo», 1630).

В 1613 році у двох листах виступив проти порозуміння з протестантами після їхньої пропозиції проекту згоди з католиками, вважаючи це непотрібним через їх слабкість. В 1615 році виступив з працею «Monita Salutaria» на захист ордену єзуїтів. В останні роки життя відійшов від безпосердньої участі в публічному житті; був порадником керівників, віддавася аскезі, готував до друку свої праці (не вийшли). Помер в домі сповідників св. Барбари у Кракові.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Осіпян О. Соціальна циркуляція минулого й історичні уявлення на мікрорівні: вигадане військове співробітництво вірмен з татарами на службі у князя Лева Даниловича в «Потрійному Львові» Ю. Б. Зиморовича (1660-ті рр.) // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 6 (525) (лист.-груд.). — С. 143—144, 149. — ISSN 0130-5247.
• Bednarski Stanisław Т. J. Bembus Mateusz (1567—1645) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935. — t. I/1, zeszyt 1. — S. 419—420. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

• Wzywanie do iednosci katholickiey narodu ruskiego, religiey graeckiey z Kosciolem Rzymskim: Vczynione na Kazaniu w ko0sciele metropolitanskim Lwowskim w dzien ss. Szymona y Judy apostolow… W Krakowie 1629. [Архівовано 29 травня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.