Матвій Міллер — Вікіпедія

Матвій Міллер
Смерть	не раніше 26 серпня 1766
Діяльність	художник

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міллер.

Міллер Матвій, або Мацей Міллер^[1] (Maciej Miller; ? — не раніше 26 серпня 1766) — львівський живописець першої половини XVIII ст. Біографічних даних збереглось вкрай мало. Окрім малярства, часто займався позолотою скульптури та різьблення. 1768 року обраний лавником бенедиктинської юридики на Краківському передмісті. У Львові проживав на вулиці Вірменській, 14^[2]. Походив з родини художників. 3 жовтня 1756 року «комісія із встановлення порядку» зафіксувала у Львові ще 4-х малярів із прізвищем Міллер, які діяли поза цехом: Франциска, Миколу, Петра і Станіслава. 1752 року взяв шлюб з Елізабет (Ельжбетою) Фриц у львівському костелі святої Марії Магдалини. Свідками виступили скульптори Міхаель Вюрцер^{[джерело?]} і Йоганн Георг Гертнер. Відомо, що близько 1755 року дружина померла, оскільки вже 1756 року він оженився вдруге з Магдаленою з Полейовських, сестрою братів Полейовських — відомих на той час скульпторів і архітекторів. 26 серпня 1766 року, через необережність під час малювання органу, спричинив пожежу в львівському домініканському костелі^[3].

Роботи

У львівському бернардинському костелі позолотив статуї святих Станіслава і Яна Непомука (1749), виконав поліхромію філярів вівтаря св. Петра Реґелята (1760).
Позолота вівтаря (1753), поліхромія головного вівтаря (1765) львівського домініканського костелу.
Золочення капітелей пілястр (1756) і скульптур бічних вівтарів львівського тринітарського костелу (1758, спільно з Франциском Вільдом).
Поліхромія і золочення вівтаря святого Франциска, казальниці (1757), головний вівтар і вівтар св. Онуфрія костелу бернардинів у Збаражі (1758).
Позолота вівтаря Матері Божої і покриття сріблом трону у великому вівтарі латинського катедрального собору у Львові (1769–1773).

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Горнунґ З. На марґінесі нещодавніх досліджень львівської скульпткури XVIII століття [Архівовано 10 травня 2015 у Wayback Machine.] // Ї. — 2013. — Ч. 72.
↑ Вуйцик В. С. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14, 2004. — С. 157. — ISBN 966-95066-4-13.
↑ Смірнов Ю. Костел домініканців (Костел Божого Тіла) // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 469. — ISBN 978-966-7007-99-7.

Джерела[ред. | ред. код]

Лильо О. Львівське середовище малярів 30-50-х рр. XVIII ст. // Бюлетень Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України. — Львів, 2006. — № 2 (8). — С. 37—38.

Посилання[ред. | ред. код]

[1] Горнунґ З. На марґінесі нещодавніх досліджень львівської скульпткури XVIII століття [Архівовано 10 травня 2015 у Wayback Machine.] // Ї. — 2013. — Ч. 72.

[2] Вуйцик В. С. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14, 2004. — С. 157. — ISBN 966-95066-4-13.

[3] Смірнов Ю. Костел домініканців (Костел Божого Тіла) // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 469. — ISBN 978-966-7007-99-7.

[1]

[2]

[3]