French
DeutschМарі-Альфонс Бедо — Вікіпедія
| Марі-Альфонс Бедо | |
|---|---|
| фр. Marie Alphonse Bedeau фр. Marie-Alphonse Bedeau | |
.jpg) | |
| Народився | 19 серпня 1804[1][2][3] Верту |
| Помер | 29 жовтня 1863[1] (59 років) Нант |
| Поховання | Nantes (La Bouteillerie) Cemeteryd |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | військовослужбовець, політик |
| Alma mater | Національне військове училище і Особлива військова школа Сен-Сір |
| Знання мов | французька[1] |
| Учасник | Бельгійська революція і Французьке завоювання Алжиру |
| Посада | Member of the 1848 Constituent Assemblyd, Governor of Algeriad, віцепрезидент, міністр закордонних справ Франції і депутат Національних Законодавчих зборів Другої Республікиd |
| Військове звання | дивізійний генерал |
| Партія | Партія порядкуd |
| Нагороди |  |
Марі-Альфонс Бедо (фр. Marie-Alphonse Bedeau; 19 серпня 1804, Верту — 29 жовтня 1863, Нант) — французький генерал і політичний діяч.
Біографія[ред. | ред. код]
Перший офіцерський чин отримав у 1824 році після закінчення курсу в Сен-Сірській школі; в 1832 був при взятті Антверпена, а в 1836 відправився в Алжир, де, беручи участь з постійною відзнакою у військових діях, досяг у 1844 звання дивізійного генерала. 1 липня 1847 року він був призначений генерал-губернатором Алжиру, але вже в жовтні мав поступитися цією посадою герцогу Омальському.
Під час Лютневої революції 1848 року Бедо, який перебував у відпустці в Парижі, отримав призначення командувати однією з колон, спрямованих проти повсталих; але, знайшовши повстання сильнішим, ніж очікував, він залишився бездіяльним.
Після падіння Луї-Філіппа новий французький уряд довірив Бедо начальство над армією, що знаходилася в Парижі. Під час червневого повстання він був тяжко поранений; потім займав місце у національних зборах, де приєднався до партії поміркованих. Був віце-президентом Установчих та Законодавчих зборів.
Після державного перевороту 2 грудня 1851 року Бедо разом з Кавеньяком і Ламорісером був ув'язнений спочатку в Мазасі, а потім у Гамі.
Після свого звільнення він змушений був залишити вітчизну та проживав у Брюсселі, звідки повернувся до Франції лише після оголошення амністії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ GeneaStar
|
