Марія Анжуйська — Вікіпедія

Марія Анжуйська
фр. Marie d'Anjou
Марія Анжуйська
Марія Анжуйська
портрет Марії у віці 17-ти років.
Прапор
Прапор
 Королева Франції
1422 — 1461
Попередник: Ізабелла Баварська
Наступник: Шарлотта Савойська
 
Народження: 14 жовтня 1404(1404-10-14)
Анже
Смерть: 29 листопада 1463(1463-11-29) (59 років)
Абатство де Шательє[fr]
Поховання: Абатство Сен-Дені[1]
Країна: Франція
Релігія: Католицтво
Рід: Анжу → Валуа
Батько: Людовик II (герцог Анжу)
Мати: Іоланда Арагонська
Шлюб: Карл VII Звитяжний
Діти: 15 дітей

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Марі́я Анжу́йська (14 жовтня 1404 — 29 листопада 1463) — королева Франції, дружина французького короля Карла VII.

Біографія[ред. | ред. код]

Марія була дочкою анжуйського герцога Людовика ІІ й Іоланди Арагонської.

Вона вийшла заміж 22 квітня 1422 року за майбутнього короля Франції Карла VII, сина Карла VI. З майбутнім чоловіком Марія була знайома з дитинства, оскільки той також виріс в Анжу. Після їх заручин Іоланда Арагонська, яка не бажала залишити дочку в Парижі у небезпечний період війни, взяла майбутнього зятя під свою опіку. На той час ще були живі два старших брати Карла, це сталося у лютому 1414 року[2].

Після народження спадкоємця престолу, майбутнього короля Франції Людовика XI, Марія Анжуйська править як королева. Втім, чоловік час від часу покидає її, віддаючи перевагу фаворитці — «гарній» Агнесі Сорель.

7 жовтня 1461, королева перебуває у своїй резиденції в замку Амбуаз, в той час як її син Людовик XI переховувався в Брабанті[3]. Два роки потому, в кінці свого життя, королева пішла в паломництво до Сантьяго-де-Компостела. Оскільки ця проща відбувалась взимку за несприятливої для подорожей погоди, історики припускають, що насправді Марія могла виконувати роль таємного посла свого сина Людовіка XI[4][5].

Марія Анжуйська померла 29 листопада 1463 року на зворотньому шляху з монастиря Сантьяго-де-Компостела по двох роках вдівства після відзначення перемоги Франції над Англією. Її поховали в абатстві Сен-Дені поряд з чоловіком, королем Карлом VII.

Після її смерті, один письменник склав «Знак оклику на смерть Марії Анжуйської», де зникнення королеви представлений як апофеоз[6].

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік[ред. | ред. код]

  1. Карл VII Звитяжний (1403—1461) король Франції
  • Карл VII
    Карл VII

Діти[ред. | ред. код]

  1. Людовик XI (3 липня 1423 — 30 серпня 1483), король Франції з 1461 року
  2. Іоанн (19 вересня 1425)
  3. Радегунда (серпень 1428 – 19 березня 1445)
  4. Катерина (серпень 1428/1432 — 28 липня 1446)
  5. Яків (1432 – 2 березня 1437)
  6. Іоланда (23 вересня 1434 — 25 серпня 1478)
  7. Іоанна (4 травня 1435 – 1482)
  8. Філіп (4 лютого — 11 червня 1436)
  9. Маргарита (травень 1437 – 24 липня 1436)
  10. Іоанна (7 вересня 1438 — 26 грудня 1446)
  11. Марія (7 вересня 1438 — 14 лютого 1439)
  12. Марія (1441)
  13. Магдалина (1 грудня 1443 — 21 січня 1495)
  14. Карл (26 грудня 1446 — 24 травня 1472)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families — P. http://fmg.ac/Projects/MedLands/ANJOU,%20MAINE.htm.
  2. ↑ Didier Feuer et Jean d'Hendecourt, Dictionnaire des Souverains de France et de leurs épouses, P., Pygmalion, Paris 2006
  3. ↑ Йосип Vaesen і Стефана Charavay, "Листи Людовика XI, тому XI «маршрут», Librairie Renouard, Париж 1909.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 березня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ En tant que justificatif, Denise Péricard-Méa trouva la lettre de Louis XI expédiée aux habitants d'Amboise le 16 septembre 1466 : «De par le roy. Chiers et bien amez, pour ce que nostre tres chere et tres amee tante la contesse de Witembergh, laquelle est puis naguerre venue devers nous pour aucunes ses affaires, s'en va presentement devers nostre tres cher et tres ame oncle le roy de Secille, et de la a l'intencion de s'en aller en pelerinaige a monseigneur saint Jacques de Galice, nous voulons et vous mandons que vous la recevez et lui faites tout l'onneur et la meilleure chere que faire sera possible, tout ainsi [que] vouldriez faire a nous mesmes, et en ce faisant, vous nous ferez tres singulier et agreable plaisir. Donne a Montargis, le XVIe jour de septembre. LOYS. TOUSTAIN. (secrétaire) A noz chiers et bien amez les bourgeois, manans et habitans de la ville d'Amboise», Joseph Vaesen et Étienne Charavay, Lettres de Louis XI, tome III P., Société de l'Histoire de France et Librairie Renouard, Paris 1887.
  6. ↑ Jacques Heers, Louis XI p.132, Perrin, Paris 2003

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bernard Chevalier, " Marie d'Anjou, une reine sans gloire, 1404—1463 ", dans Geneviève et Philippe Contamine (dir.), Autour de Marguerite d'Écosse. Reines, princesses et dames du XVe s., Paris, Honoré Champion, coll. " Études d'histoire médiévale ", 4, 1999, P., compte rendu en ligne.
  • Xavier Hélary, entrée " Marie d'Anjou (1404—1463), reine de France ", in Philippe Contamine, Olivier Bouzy, Xavier Hélary, Jeanne d'Arc. Histoire et dictionnaire, Paris, Robert Laffont, collection " Bouquins ", 2012, P.847-848, ISBN 2-221-10929-5.
  • Solveig Bourocher, " La reine Marie d'Anjou: commanditaire des travaux du château de Chinon au milieu du XVe s. ? ", dans FAGNART (L.) et L'ESTRANGE (E.) (dir.), Le mécénat féminin en France et en Bourgogne, XVe-XVIe s. Nouvelles perspectives, Actes de la journée d’étude internationale organisée à l'Université de Liège, le 10 mai 2010, Le Moyen âge: revue d'histoire et de philologie, t. 117, fasc. 3-4, 2011, P..
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Анжуйська&oldid=41786153