French
DeutschМаріо Кемпес — Вікіпедія
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Маріо Альберто Кемпес (ісп. Mario Alberto Kempes) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 15 липня 1954[1][2] (69 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Бель-Вілльd, Кордова, Аргентина | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 182 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 60 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Буйвіл, Матадор | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Аргентина | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ма́ріо Альбе́рто Ке́мпес (ісп. Mario Alberto Kempes; нар.15 липня 1954, Бель-Вільє, провінція Кордова) — аргентинський футболіст, грав на позиції нападника. Чемпіон світу з футболу 1978 року і найкращий бомбардир тих же змагань.
Провінціал з «двигунчиком»[ред. | ред. код]
Майбутній голеадор народився у невеличкому містечку в сім'ї менеджера, який займався орендою автомобілів. Змалку Маріо відзначався серед однолітків рухливістю й бешкетництвом. Та, на відміну від багатьох юних хуліганів, свою енергію цей аргентинський хлопець спрямував не на злочини, а у спорт. З 9 років Маріо за ініціативи батька (який свого часу встиг пограти на аматорському рівні) записався у невеличкий місцевий футбольний клуб «Тальєрес».
Через сім років тренувань й вивчення технічних футбольних навичок, хлопець став найкращим бомбардиром «Тальєрес» і дозрів до переходу в професійний клуб головної ліги. Ним став «Інстітуто» з міста Кордова. Перші два сезони Маріо грав тут за юнацьку команду, а його дебют у дорослій відбувся 5 жовтня 1973 року. На жаль, у тій грі «Інстітуто» поступився команді «Ньювеллз Олд Бойз» із рахунком 0:1. Та наступні матчі стали більш вдалими і для Маріо, і для його команди. У сезоні 1973/1974 років він забив 11 голів у 13 іграх.
Транзит до збірної[ред. | ред. код]
Юний талант не проминув повз увагу наставників збірної. Ще до дебюту в головній команді «Інстітуто» Маріо вже мав досвід гри за молодіжну збірну Аргентини, до якої входили гравці, молодші за 18 років. Хлопець зокрема відзначився голом у воротах португальців.
А у 1973-у Кемпесова гра вразила головного тренера уже національної збірної — Енріке Омара Сіворі. Його команда у той час боролася за путівку на чемпіонат світу й за календарем наступним був виїзний матч з болівійцями. Гра мала відбутися на головному стадіоні у столичному місті Ла-Пас, яке розташоване високо в горах. Відтак кожна із команд-суперениць Болівії змушена витрачати деякий час на акліматизацію, водночас тамтешні футболісти мали перевагу через пристосованість до високогірних кліматичних умов. Саме на такий матч тренер Сіворі й викликав молодого нападника «Інстітуто». Часу на акліматизацію в «альбіселести» того разу взагалі не було. Протистояння вийшло надскладним та збірна Кемпеса здолала господарів поля. І хоча голом тоді відзначився інший футболіст, але завдяки перемозі, зокрема і Маріо, здобув путівку на перший мундіаль.
Та у ФРН, де проходив фінальний етап змагань, збірну Аргентини спіткала невдача. Команда виступила вкрай блякло, з однією лиш перемогою, і то — над збірною Гаїті.
«Буйвіл» Кемпес[ред. | ред. код]
Після повернення додому Маріо підписав контракт з новим клубом — «Росаріо Сентраль», який в ті роки переживав свій злет, а донині за своїми здобутками є третім в Аргентині. За два роки, проведені у цій команді, нападник зумів забити 86 голів у чотирьох розіграшах чемпіонатів (за аргентинськими стандартами, на рік проходить по два розіграші чемпіонату; до 2012 року вони мали назву Апертура і Клаусура). З таким «трудоголіцьким» показником Кемпес кілька разів ставав і найкращим бомбардиром змагань. Задоволені його голами вболівальники дали одразу й грізні прізвиська для нового лідера своєї команди. Так Маріо Кемпеса йменували і Тореадором (ісп. El Matador), і його жертвою — Буйволом (ісп. El Toro).
Та через два роки Маріо Кемпес дістав запрошення з іспанської «Валенсії» й за 100 тисяч доларів переїхав до Європи. Тепер його «носили на руках» і називали «буйволом» уже вболівальники іспанського клубу. Адже два розіграші Прімери поспіль (у 1976/1977 й 1977/1978 роках) Маріо ставав найкращим бомбардиром.
Хвиля слави[ред. | ред. код]
Завдяки успіхам у грі за іспанський клуб Маріо вдруге отримав виклик до аргентинської збірної для участі у фінальній частині чемпіонату світу, який проходив у Аргентині. Та «Валенсія» не поспішала відпускати на мундіаль свого головного нападника. Аби Кемпес, до речі єдиний легіонер у складі збірної, поїхав на чемпіонат світу, аргентинській федерації довелося застрахувати форварда на 250 тисяч доларів, а також заплатити «Валенсії» 25 тисяч доларів.
Попри очікування усіх аргентинців, у перших трьох матчах Маріо Кемпес не виправдав надій своїх вболівальників: ні швидкісних проходів, ні забитих голів. Збірна ж зайняла друге місце в групі й переїхала з Буенос-Айреса до міста Росаріо, де грав Маріо раніше, де його знали і обожнювали. Тут мали відбутися наступні матчі й саме в них Кемпес нарешті почав забивати.
Цій метаморфозі зазвичай знаходять три пояснення. По-перше — переїзд до близького для Маріо міста, по-друге — зміна завдання для гравця на полі, адже замість позиції центрфорварда головний тренер дозволив Кемпесу зміщуватись на різні позиції. Третє ж, найнеймовірніше і найоригінальніше пояснення полягає у тому, що напередодні чергової гри Маріо збрив свої вуса.
Хай там як, але нападника збірної прорвало у грі з поляками. На 16 хвилині гри він забив м'яч у сітку головою, а на 71-ій обіграв польського захисника Владислава Жмуду і ударом ногою «вклав» другий гол у ворота суперника.
Згодом господарі чемпіонату не без допомоги суддів у надважкому матчі втримали «суху» нічию з бразильцями. У третьому аргентинці познущалися з перуанців, обігравши тих з рахунком 6:0 і два з цих м'ячів записав собі на рахунок «Матадор». Ця перемога з великим рахунком дозволила збірній Аргентини зайняти перше місце у своїй групі й потрапити до фіналу.
90 хвилин останньої гри чемпіонату між Аргентиною та Нідерландами завершились внічию 1:1. Гол за південноамериканців забив Маріо. А у додані хвилини аргентинцям вдалося вирвати перемогу завдяки ще двом м'ячам, які створив Кемпес. Спершу аргентинець забив сам у боротьбі з двома захисниками, порушивши правила, однак суддя зафіксував взяття воріт. А наступного разу, коли голландці кинулись відігруватись, Маріо організував швидку контратаку, після якої гол забив Даніель Бертоні.
Так Аргентина стала чемпіоном світу, а Маріо з шістьма голами — найкращим бомбардиром змагань.
«Буйвіл» Кемпес «перегорів»[ред. | ред. код]
По поверненні до «Валенсії» Маріо виглядав стомленим й мало забивав. Сезон він закінчив тільки 12-ма голами. Сам він казав таке: «У збірній ми докладали надзусиль, напружено працювали два місяці. Нічого в житті для нас не існувало, окрім футболу й бажання стати чемпіонами. Ми забували за побут, забували про усе, з чого складається життя. Така концентрація потребувала виняткових моральних затрат. Коли ж фінал залишився позаду, з'явилася необхідність очистити свою голову від футболу, відпочити й забути усе. Але я цього не мав… Після прибуття до Іспанії мене одразу змусили „ввімкнутися“ у передсезонний збір „Валенсії“. Я вирішив настирливіше й частіше тренуватися. І стало ще важче. Я почувався мертвим від втоми, коли попереду був черговий тур. Я перестав забивати й вболівальники стали докоряти мені, що не стараюся».
У наступному сезоні 1979/1980 років Кемпес забив аж 22 голи й повернув довіру до себе і від тренерського штабу, і від уболівальників клубу. Того сезону Маріо став і найкращим нападником розіграшу Кубка Кубків з 9-ма голами. Його ж «Валенсія» здобула перемогу у цьому, третьому за престижністю клубному європейському турнірі.
Маріо отримав таку жадану відпустку й протягом 40 днів усамітнився із сім'єю та забув про футбол. А після повернення до футболу ніяк не міг набрати форму. Йому заважали зайва вага і травми. У сезоні 1980/1981 років Маріо забив 9 голів. А на початку 1981-го дістав важку травму, через яку пропустив кілька місяців чемпіонату Іспанії.
Невдалий переїзд до «Рівер Плейту»[ред. | ред. код]
Так Кемпес почав випадати зі складу «Валенсії» і босси клубу зраділи, коли нападника захотів придбати аргентинський «Рівер Плейт». Перехід Маріо обійшовся у величенну як на ті часи суму — 3,5 мільйона доларів. Адже керівництво «Рівер Плейту» вважало Кемпеса достойним суперником Дієго Марадони, який виступав за клуб-суперник «Бока Хуніорс».
Але незабаром президент «Рівер Плейту» розчарувався у дорогому придбанні. Першу половину сезону Маріо Кемпес пропустив через хронічну травму. Згодом нападник забив 15 голів, але довіри від керівництва «Рівер Плейту» він вже не мав.
Третій мундіаль і «друга» «Валенсія»[ред. | ред. код]
Відрадою для Маріо стало запрошення на третій мундіаль. Видовищної гри Кемпес і тут не продемонстрував, як і вся збірна. Однак форвард відмовився повертатися зі всією командою на батьківщину і до «Рівер Плейту», а підписав новий контракт з «Валенсією».
Спершу Маріо тут грав непогано, забив 13 м'ячів і мав постійне місце в основі клубу. Але наступного сезону його випускали частіше на заміни, аніж в основному складі. Тож Кемпес зіграв 15 матчів й забив 8 голів.
Мандри від Чилі до Індонезії[ред. | ред. код]
«Валенсія» продала свою згасаючу зірку клубу з другого ешелону іспанського чемпіонату — «Еркулес». За два сезони Маріо ніяк не вдавалось ввійти в раж, тож і з цього клубу він був змушений перейти.
Далі були австрійські команди «Вієнна», «Санкт-Пельтен» і «Кремс». З усіх трьох аргентинець віднайшов непогану гру тільки у «Санкт-Пельтені» з забитими 15 голами за сезон.
Та ніде аргентинський форвард більш, ніж на два роки, не затримувався. У 1995-у Маріо Кемпес в пошуках заробітку опинився у чилійському клубі «Фернандес Віял». За рік він і тут не продемонстрував вражаючої гри, тож перебрався в інший кінець світу — до індонезійської команди «Пеліта Джая». Саме тут він і завершив свою кар'єру гравця.
Кемпес — тренер в Албанії[ред. | ред. код]
У 1996-у році Маріо дістав запрошення очолити команду «Люшня» з Албанії. До бідної й економічно нестабільної держави аргентинського футболіста покликав місцевий олігарх Пеллумб Жаферрі. За високу зарплатню Маріо мав зробити з «Лютні» одну з найсильніших команд Європи.
Для досягнення успіху Жаферрі придбав кількох бразильських та нігерійських гравців. Але коли до команди прийшли перші успіхи, з'ясувалося, що президент команди ніякий не магнат, а шахрай. Жаферрі заарештувала поліція, Кемпес спробував врятувати команду й навіть звертався за допомогою до Марадони та Пассарелли, але чемпіонат Албанії з футболу перервався через громадянську війну. Тренер Кемпес був змушений повертатися до Аргентини.
Сучасний Кемпес[ред. | ред. код]
До кінця 90-х років Маріо Кемпес продовжував займатися тренерською роботою, зокрема в Болівії в клубах «Зе Стронгест», «Блумінг» та «Індепедьєнте Петролеро». У 2000-х роках Маріо взявся коментувати футбольні події й досі має свою колонку в одному з аргентинських видань.
Статистика виступів[ред. | ред. код]
Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
| 1973 | «Інституто» | Н | 13 | 11 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 13 | 11 |
| 1974 | «Росаріо Сентраль» | М+Н | 9+27 | 4+26 | - | - | - | КЛ | 7 | 3 | - | - | - | 43 | 33 |
| 1975 | М+Н | ?21 | 25+13 | - | - | - | КЛ | 9 | 5 | - | - | - | 58 | 43 | |
| 1976 | М | 22 | 21 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 22 | 21 | |
| Усього за «Росаріо Сентраль» | 107 | 89 | 16 | 8 | 123 | 97 | |||||||||
| 1976–77 | .svg){kind=small} «Валенсія» | ПД | 34 | 24 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 34 | 24 |
| 1977–78 | ПД | 34 | 28 | КІ | 12 | 11 | - | - | - | - | - | - | 46 | 39 | |
| 1978–79 | ПД | 30 | 12 | КІ | 10 | 3 | КУЄФА | 6 | 3 | - | - | - | 46 | 18 | |
| 1979–80 | ПД | 32 | 22 | КІ | 2 | 2 | КВК | 9 | 9 | - | - | - | 43 | 33 | |
| 1980–81 | ПД | 11 | 9 | КІ | 1 | 0 | КВК | 4 | 2 | СУ | 1 | 0 | 17 | 11 | |
| 1981 | «Рівер Плейт» | М+Н | 15+14 | 9+6 | - | - | - | КЛ | 4 | 1 | - | - | - | 33 | 16 |
| 1982 | Н | 0 | 0 | - | - | - | КЛ | 0 | 0 | - | - | - | 0 | 0 | |
| Усього за «Рівер Плейт» | 29 | 15 | 4 | 1 | 33 | 16 | |||||||||
| 1982–83 |  «Валенсія» | ПД | 27 | 13 | КІ | 1 | 0 | КУЄФА | 8 | 0 | КЛ | 2 | 0 | 38 | 13 |
| 1983–84 | ПД | 15 | 8 | КІ | 4 | 3 | - | - | - | КЛ | 2 | 0 | 21 | 11 | |
| Усього за «Валенсію» | 183 | 116 | 30 | 19 | 27 | 14 | 5 | 0 | 245 | 149 | |||||
| 1984–85 | «Еркулес» | ПД | 17 | 1 | КІ | 2 | 0 | - | - | - | КЛ | 0 | 0 | 19 | 1 |
| 1985–86 | ПД | 21 | 9 | КІ | 2 | 1 | - | - | - | КЛ | 0 | 0 | 23 | 10 | |
| Усього за «Еркулес» | 38 | 10 | 4 | 1 | 0 | 0 | 42 | 11 | |||||||
| 1986–87 |  «Ферст Вієнна» | 1Д | 20 | 7 | КА | 5 | 2 | - | - | - | - | - | - | 25 | 9 |
| 1987–88 | «Санкт-Пельтен» | 2Д | 32 | 10 | КА | 3 | 0 | - | - | - | - | - | - | 35 | 10 |
| 1988–89 | 1Д | 29 | 9 | КА | 2 | 1 | - | - | - | - | - | - | 31 | 10 | |
| 1989–90 | 1Д | 35 | 15 | КА | 3 | 1 | - | - | - | - | - | - | 38 | 16 | |
| Усього за «Санкт-Пельтен» | 96 | 34 | 8 | 2 | 104 | 36 | |||||||||
| 1990–91 | «Кремсер» | 1Д | 21 | 5 | КА | ? | 0 | - | - | - | - | - | - | 21+ | 5 |
| 1991–92 | 1Д | 18 | 2 | КА | 1+ | 0 | - | - | - | - | - | - | 19+ | 2 | |
| Усього за «Кремсер» | 39 | 7 | 1+ | 0 | 40+ | 7 | |||||||||
| 1995 |  «Фернандес Віаль» | 2Д | 11 | 5 | КЧ | ? | 0 | - | - | - | - | - | - | 11+ | 5 |
| 1995–96 |  «Пеліта Джая» | Л1 | 15 | 10 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 15 | 10 |
| Усього за кар'єру | 551 | 304 | 48+ | 24 | 47 | 23 | 5 | 0 | 6? | 351 | |||||
Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]
Аргентина 
Титули і досягнення[ред. | ред. код]
Володар Кубка Іспанії з футболу (1):
Володар Кубка володарів кубків (1):
- Володар Суперкубка Європи (1):
- Чемпіон світу (1):
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікіцитати містять висловлювання від або про: Маріо Кемпес |
- Маріо Кемпес на сайті ФІФА (англ.)
- Маріо Кемпес на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Маріо Кемпес на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Маріо Кемпес на сайті BDFutbol.com (англ.)
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||
