Марко Черемшина — Вікіпедія

Марко Черемшина
Ім'я при народженні	Іван Семанюк
Псевдонім	Василь Заренко, Марко Легіт
Народився	13 липня 1874(1874-07-13) Кобаки, Косівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер	25 квітня 1927(1927-04-25) (52 роки) Снятин, Івано-Франківська область
Поховання	Снятин
Громадянство	Австро-Угорщина —  Польща
Діяльність	адвокат, український письменник, новеліст
Alma mater	Віденський університет
Мова творів	українська
Magnum opus	«Карби. Новели з гуцульського життя»
Марко Черемшина у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Марко́ Черемши́на (справжнє ім'я: Іван Юрійович Семанюк; 13 липня 1874, Кобаки — 25 квітня 1927, Снятин) — український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права. Автор трьох збірок новел — «Карби», «Село вигибає» та «Верховина», остання вийшла посмертно.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Кобаки Косівського повіту в Галичині (тепер село в Івано-Франківській обл.), котра на той час була частиною Австро-Угорської імперії, в селянській родині Івана Юрійовича (1846-1920) та Ганни Дмитрівни (до шлюбу Олексюк) Семанюків.

Коли в 1889 закінчив школу, батько відправив його на навчання до Коломийської гімназії. Під час навчання в Коло­мийській гімназії захоплювався творчістю Ю.Словацького. В особис­тій бібліотеці українського письменника можна побачити поему польського поета “Мазепа” в перекладі М.Зерова. Лекції велись польською мовою, якої хлопець не знав, однак незабаром вивчив її, став одним із найкращих учнів. Цікавився літературним життям на Буковині і в Галичині. В 1896 закінчив навчання в гімназії і виїхав до Відня, щоб здобути фах лікаря. Однак платня за медичну освіту була така висока, що він змушений був відмовитись від неї та обрав більш дешеве навчання на правничому факультеті Віденського університету. Закінчив Віденський університет в 1901 році, однак диплом адвоката отримав лише в 1906 році, з яким розпочав працювати адвокатським помічником у Делятині, а з 1912 адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою. Під час Першої світової війни мешкав в рідному селі Кобаках, а по її закінченню повернувся у Снятин, де прожив до кінця життя.

Володів 13-ма мовами, у своїх художніх перекладах не користувався підрядником. Досліджував духовний світ Гуцульщини і збирався видати відповідну наукову працю.

Раптова смерть під час відвідин могили батька (упав перед брамою^[1]) не дозволила йому зреалізувати всіх письменницьких планів.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Навчаючись у Коломийській гімназії, юнак зацікавився тогочасним життям у Галичині і на Буковині, передплачував майже всі тодішні часописи. На цей час припадають і його перші літературні спроби, які він підписує псевдонімами Василь Заренко, Марко Легіт. Згодом Марко Черемшина написав свій перший твір-драму «Несамовиті» і надіслав її на конкурс, оголошений львівським журналом «Зоря». Хоч драма була оцінена рецензентами позитивно, вона ні в друк, ні на сцену не потрапила, текст її загубився, збереглося лише два уривки чорнового автографа. Спроба сил у драматургії не пройшла марно для Черемшини: не ставши драматургом у повному розумінні, він став згодом визначним майстром психологічних новел, характерною прикметою яких є глибокий драматизм.

Перше оповідання «Керманич» надрукував 1896 у газеті «Буковина».

Упродовж 1900—1901 років у львівському «Літературно-науковому віснику» і чернівецькій «Буковині» була надрукована низка оповідань, які склали першу книгу письменника — «Карби. Новели з гуцульського життя»: «Святий Николай у гарті», «Хіба даруймо воду», «Раз мати родила», «Зведениця», «Більмо» та інші (разом 15), — присвячені зображенню життя темного й зубожілого гуцульського селянства за Австрії. Саме ця книжка відразу поставила Марка Черемшину на одне з чільних місць серед українських новелістів початку XX століття.

Після «Карбів» у творчості Черемшини залягла довготривала перерва, по якій з 1919 почали з'являтися його новели, присвячені руїні галицького села, спустошеного подіями Першої світової війни: «Село вигибає» [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.], «Село потерпає», «Бодай їм путь пропала», «Перші стріли» тощо.

Третій тематичний цикл становлять оповідання Черемшини, писані про життя селянства під гнітом польської влади: «Верховина» [Архівовано 2 квітня 2018 у Wayback Machine.], «Ласка», «Коляда», «На Купала на Івана» та ін.

Сучасна йому критика відзначала високу майстерність письменника і багатство народної, часто ритмізованої мови. Зважаючи на спільне їм усім селянське походження і тематику творчості та дружні особисті зв'язки, в історії літератури Черемшину, Василя Стефаника і Леся Мартовича часто об'єднують під назвою «Покутської трійці».

У Львові до Другої світової війни окремими виданням після «Карбів» вийшла збірка оповідань Черемшини: «Вибрані твори» (1929), «Твори. Повне видання», т. І—III (1937), «Вибрані твори» (1938). Перше видання в УРСР «Село вигибає» [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] зі вступною статтею Миколи Зерова вийшло 1925. Після того вибрані твори Черемшини видавано багато разів. Загалом, літературний доробок Черемшини становить близько 60 літературних творів (за винятком публіцистичних виступів у газетах та майже загубленими поетичними пробами покутянина)

Пам'ять[ред. | ред. код]

Нині в Кобаках є меморіальна хата-музей, зведена за зразком тої, у якій виховувався письменник. У Снятині функціонує Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини, урочисто відкритий 17 липня 1949 року, а також споруджено пам'ятник-погруддя.

Дослідники життя і творчості Марка Черемшини[ред. | ред. код]

Євген Баран, Адам Войтюк, Олена Гнідан, Лариса Горболіс, Микола Грицюта, Михайло Грушевський, Микола Гуйванюк, Олексій Дей, Іван Денисюк, Дмитро Донцов, Олексій Засенко, Микола Зеров, Антін Крушельницький, Руслана Кірєєва, Микола Легкий, Василь Лесин, Тетяна Лях, Валентина Миронюк, Олексій Мишанич, Андрій Музичка, Іванна Олещук (Стеф'юк), Роман Піхманець, Федір Погребенник, Михайло Рудницький, Ростислав Чопик та ін.

Кінематограф[ред. | ред. код]

• За його оповіданням «Сльоза» створено мультиплікаційну стрічку «Різдвяна казка» (Укранімафільм, 1993).
• Про нього знято фільм «Марко Черемшина» (1975).
• У 2014 році відділ культури Снятинської РДА зняв ювілейний документальний фільм «Наш Марко Черемшина»

Видання[ред. | ред. код]

Село потерпає. Харків-Одеса, 1930

Парасочка. Гуцульські новелі. Львів, 1939

Верховина та інші оповідання. 1940

Вибрані твори. 1940

Карби. Чічка. Злодія зловили (худ. Г. Якутович)

Твори в 2 томах. К., Наукова думка, 1974 р.

Твори. К., Дніпро, 1978 р., 328 с., 100 000 екз., ф.А5, т.п., іл. Адамовича С.Т.

Карби (збірка):

Новели. Посвяти Василеві Стефанику. Ранні твори. Переклади. Літературно-критичні виступи. Спогади. Автобіографія. Листи. Київ, 1987 р.

Окремі твори:

Образки з гуцульського життя (І), 1899

Образки з гуцульського життя (ІІ), 1900:

"Більмо" (оповідання), 1901 р.

Святий Миколай у гарті, 1902

Хіба даруймо воду! 1902

Див. також[ред. | ред. код]

• Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини
• Літературно-мистецька премія імені Марка Черемшини

Аудіокниги[ред. | ред. код]

Марко Черемшина. Верба: https://www.youtube.com/watch?v=K_Y5vpRyBIU

Марко Черемшина. Заморожені фіалки: https://www.youtube.com/watch?v=xMRnRoc8hNY

Марко Черемшина. Море : https://www.youtube.com/watch?v=RXnl4i0kE5w

Марко Черемшина. Слоза. Різдвяна казка: https://www.youtube.com/watch?v=wOp5xErWHHM

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Грушевський М. Новини нашої літератури. Іван Семанюк // ЛНВ, IX. — Львів, 1902.
• Гуменюк М., Кравченко Є. Марко Черемшина. 1874—1927. Короткий бібліографічний покажчик. — Львів, 1955.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Зеров М. Марко Черемшина і галицька проза. Передмова до зб. Марка Черемшини «Село вигибає». — Харків, 1925.
• Крушельницький А. Про життя і творчість Івана Семанюка — Марка Черемшини. Передмова до зб. М. Черемшини «Вибрані твори». — Львів, 1929.
• Лазанська Т. І. Черемшина Марко [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 494. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Музичка А. Марко Черемшина // Червоний шлях, ч. 6. — Харків, 1927.
• Музичка А. Марко Черемшина. — Харків, 1928.
• Шологон Л. Джерела про життєвий та творчий шлях Марка Черемшини (1874—1927 рр. // Схід (журнал), 2008.

Посилання[ред. | ред. код]

• Черемшина Марко // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 731-732.
• Черемшина Марко // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2047. — 1000 екз.
• Марко Черемшина. "Сльоза". Різдвяна казка. Аудіозапис: https://www.youtube.com/watch?v=wOp5xErWHHM [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.]
• Марко Черемшина. Поезія в прозі "Море" (з циклу "Листки"): https://www.youtube.com/watch?v=RXnl4i0kE5w [Архівовано 22 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• Добірка творів Марка Черемшини в «Хаті-читальні Прикарпаття» [Архівовано 15 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Микола Зеров. Нові твори М. Черемшини // «Життя і революція», 1925, № 4. — с. 21-24^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Марко Черемшина. Карби. Чічка. Злодія зловили [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Черемшина Марко Електронна бібліотека «Культура України» [Архівовано 2 квітня 2018 у Wayback Machine.]
• Черемшина М. Вибрані оповідання / Марко Черемшина. — Київ ; Харків: Укр. держ. вид-во, 1945. — 168 с. [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Черемшина М. Вибрані твори / Марко Черемшина. — Київ: Держ. вид-во худож. літ., 1949. — 335 с., 1 арк. портр. [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Čeremšyna, Marko. Z huculských hor / Marko Čeremšyna ; z ukr. originalu přzel. Rudolf Hůlka. — Praha: Svoboda, 1946. — 269, 3 s. — (Knihovna Svobody ; sv. 20). [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Марко Черемшина й галицька проза: Київ, 1929. // Від Куліша до Винниченка: нариси з новіт. укр. письменства / проф. М. Зеров, 1929. — С. 142—172 : Київ [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Черемшина М. Село вигибає: новели з гуцул. життя / М. Черемшина ; ред. та вступ. ст. М. Зерова. — Б. м. : Книгоспілка, 1925. — 203, 3 с. : портр. — (Літературна бібліотека). [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Черемшина, М. Верховина: вибр. оповід. Кн. 2 / Марко Черемшина ; за ред. М. Зерова. — Київ: Книгоспілка, 1929. — 203, 1 с. — (Літературна бібліотека). [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Черемшина М. Вибрані твори / Марко Черемшина. — Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1949. — 335 с., 1 арк. портр. [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Internet Movie Database Література та бібліографія Open Library Тематичні сайти SNAC Словники та енциклопедії Енциклопедія України в Інтернеті · Універсальна литовська енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Internetowa encyklopedia PWN · Prabook Довідкові видання SNAC Нормативний контроль FAST: 170672 · Freebase: /m/02z5_c1 · GND: 137931980 · ISNI: 000000010976462X · J9U: 987007304478205171 · LCCN: n85164435 · MAK: 9810632583005606 · NKC: xx0005316 · NLA: 835241 · NTA: 070416729 · NUKAT: n2006004515 · SNK: 153117 · SVKKL: p0107289-ceremsyna-Marko-18741927 · VIAF: 58053638 · WorldCat: lccn-n85164435

---

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.