Марко Сімоне — Вікіпедія

	Марко Сімоне
	Марко Сімоне
Особисті дані
Народження	7 січня 1969 (55 років)
	Кастелланца, Італія
Зріст	170 см
Вага	68 кг
Громадянство	Італія
Позиція	фланговий півзахисник, ; нападник
Юнацькі клуби
	«Леньяно»; «Комо»
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Марко Сімоне у Вікісховищі

Марко Сімоне (італ. Marco Simone, * 7 січня 1969, Кастелланца) — італійський футболіст, фланговий півзахисник, нападник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Як гравець насамперед відомий виступами за клуб «Мілан», а також національну збірну Італії.

Чотириразовий чемпіон Італії. Триразовий володар Суперкубка Італії з футболу. Володар Кубка Франції. Дворазовий володар Кубка французької ліги. Дворазовий володар Суперкубка Франції. Чемпіон Франції. Дворазовий переможець Ліги чемпіонів УЄФА. Триразовий володар Суперкубка УЄФА. Дворазовий володар Міжконтинентального кубка.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Леньяно» та «Комо».

У дорослому футболі дебютував 1986 року виступами за команду «Комо», в якій провів один сезон, взявши участь лише у 2 матчах чемпіонату. 1987 року був відправлений в оренду до нижчолігової команди «Вірескіт Боккалеоне», в якій отримав постійну ігрову практику. Повернувшись 1988 року до «Комо», також отримав постійне місце в основному складі команди.

Своєю грою за «Комо» молодий футболіст привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Мілан», до складу якого приєднався 1989 року. Відіграв за «россонері» наступні вісім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Мілана», був основним гравцем команди. За цей час виборов чотири титули чемпіона Італії, ставав володарем Суперкубка Італії з футболу (тричі), переможцем Ліги чемпіонів УЄФА (двічі), володарем Суперкубка УЄФА (тричі), володарем Міжконтинентального кубка (двічі).

1997 року послугами італійського нападника зацікавився французький «Парі Сен-Жермен» і гравець перебрався до Парижа. Провівши у «ПСЖ» два сезони, Сімоне перейшов до іншої команди французької Ліги 1, «Монако». Частину сезону 2001–02 провів в оренді у майже рідному для себе «Мілані», в якому, втім, знов заграти на високому рівні не зміг.

Повернувшись з оренди до «Монако», віковий гравець також дуже рідко виходив на поле і 2004 уклав контракт зі ще однією французькою командою, «Ніццею». Тут 35-річний італієць також здебільшого перебував на лавці запасних і врешті-решт вирішив завершити кар'єру гравця.

За п'ять повноцінних сезонів, проведених у Франції, додав до переліку своїх трофеїв титули володаря Кубка Франції та Суперкубка Франції (двічі), ставав у складі «Монако» чемпіоном країни.

У сезоні 2005–06 на деякий час повертався до виступів на футбольному полі, відігравши 11 ігор Серії C2 за команду «Леньяно», після чого остаточно закінчив професійні футбольні виступи.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Протягом 1988—1990 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 16 офіційних матчах, забив 7 голів.

1992 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни лише 4 матчі.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні виступів на футбольному полі залишився у структурі футбольного клубу «Леньяно», був призначений його директором.

З 2009 року відновив співробітництво з французьким клубом «Монако», в якому свого часу провів значну частину кар'єри гравця. Спочатку був консультантом та скаутом клубу, а у вересні 2011 року очолив його команду як головний тренер. Пропрацював до кінця сезону 2011/12.

2013 обійняв посаду технічного директора швейцарської «Лозанни», а через рік очолив тренерський штаб цієї команди. 2015 року повернувся до Франції, де спочатку працював головним тренером «Тура», а протягом 2016–2017 років працював з «Лавалєм».

Частину 2017 року працював у Тунісі з командою клубу «Клуб Африкен».

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
Сезон	Команда	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1986–87	«Комо»	A	2	0	-	-	-	-	-	-	-	-	-	2	0
1987–88	«Вірескіт Боккалеоне»	C1	33	15	-	-	-	-	-	-	-	-	-	33	15
1988–89	«Комо»	A	34	6	КІ	2+	1	-	-	-	-	-	-	36+	7
Усього за «Комо»			36	6		2+	1		-	-		-	-	38+	7
1989–90	«Мілан»	A	21	1	КІ	3	1	КЧ	5	1	СУ+МКК	2+1	0	32	3
1990–91		A	14	4	КІ	6	2	КЧ	2	0	-	-	-	22	6
1991–92		A	15	7	КІ	4	1	-	-	-	-	-	-	19	8
1992–93		A	13	5	КІ	4	0	ЛЧ	8	4	-	-	-	25	9
1993–94		A	25	3	КІ	1	0	ЛЧ	7	2	СІ+СУ+МКК	1+0+0	1+0+0	34	6
1994–95		A	30	17	КІ	3	0	ЛЧ	9	4	СІ+СУ+МКК	1+1+1	0	45	21
1995–96		A	27	8	КІ	3	1	КУЄФА	5	2	-	-	-	35	11
1996–97		A	23	4	КІ	3	2	ЛЧ	6	4	СІ	1	0	33	10
1997–98	«Парі Сен-Жермен»	L1	28	13	КФ+КЛ	2+4	1+3	ЛЧ	6	4	-	-	-	40	21
1998–99	«Парі Сен-Жермен»	L1	31	9	КЛ	2	0	-	-	-	СФ	1	0	34	9
Усього за «Парі Сен-Жермен»			59	22		8	4		6	4		1	0	74	30
1999–00	«Монако»	L1	34	21	КФ+КЛ	3+2	1+0	КУЄФА	7	6	-	-	-	46	28
2000–01		L1	30	7	КФ+КЛ	1+5	0+3	ЛЧ	6	6	СФ	1	0	43	16
2001		L1	5	0	-	-	-	-	-	-	-	-	-	5	0
2001–02	«Мілан»	A	9	0	КІ	3	1	КУЄФА	3	0	-	-	-	15	1
Усього за «Мілан»			177	49		30	8		45	17		8	1	260	75
2002–03	«Монако»	L1	5	0	-	-	-	-	-	-	-	-	-	5	0
Усього за «Монако»			74	28		11	4		13	12		1	0	99	44
2004	«Ніцца»	L1	7	0	-	-	-	-	-	-	-	-	-	7	0
2005-06	«Леньяно»	C2	11	1	-	-	-	-	-	-	-	-	-	11	1
Усього			397	121		51+	17		64	33		10	1	522+	171

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

Статистика матчів і голів за збірну — Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
19/12/1992	Валетта	Мальта	1 – 2	Італія	Відбір до ЧС 1994	-	59'
11/11/1995	Барі	Італія	3 – 1	Україна	Відбір до ЧЄ 1996	-	65'
15/11/1995	Реджо-нель-Емілія	Італія	4 – 0	Литва	Відбір до ЧЄ 1996	-
06/11/1996	Сараєво	Боснія і Герцеговина	2 – 1	Італія	товариський матч	-	46'
Усього		Матчів	4		Голів	0