Марко Ігор Іванович — Вікіпедія

Ігор Марко
Ігор Іванович Марко
Загальна інформація
Національність Україна українець
Громадянство  СРСР
 Україна
Народження 29 червня 1965(1965-06-29)
Червоноград, УРСР
Смерть 16 листопада 2006(2006-11-16)
Рівне, Україна
Спорт
Країна  СРСР і  Україна
Вид спорту спідвей
Дисципліна спідвей (мотоспорт)
Участь і здобутки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марко.

Ігор Іванович Марко (нар. 29 червня 1965, Червоноград, Львівська область — пом. 16 листопада 2006, Рівне, Рівненська область) — український мотогонщик, брав участь у змаганнях зі спідвею. Багаторазовий чемпіон України в особистому заліку, чемпіон України в командному заліку. Майстер спорту міжнародного класу. Чемпіон Європи серед юніорів, чемпіон СРСР серед юніорів, володар Кубку дружби, багаторазовий чемпіон СРСР в командному заліку, чемпіон СНД в командному заліку, чемпіон відкритого командного чемпіонату Росії, чемпіон командного чемпіонату Фінляндії.

Біографія[ред. | ред. код]

Ігор Марко народився 29 червня 1965 року в Червонограді. Завдяки старшому брату потрапив у секцію мотокросу. Після смерті брата Ігор зацікавився мотокросом. З 13 років почав займатися спідвеєм.

Ігор Марко (ліворуч) і Володимир Трофимов, 2003 рік

Першим тренером Ігоря Марка був володар кубка СРСР 1980 року, чемпіон СРСР 1981 року на 1000-метровому треку Анатолій Миронов.

У 1978 році 13-річний Ігор Марко зайняв третє місце в особистій першості Львівської області із зимового мотокросу. Згодом був запрошений до рівненського клубу «Сигнал». Триразовий чемпіон Радянського Союзу в командному заліку 1985, 86-го та 87-го років. У 1986 році завоював титулу чемпіона Радянського Союзу в особистому заліку серед юніорів та володаря кубка соціалістичних країн. У тому ж році на рівненському мототреці здобув титул Чемпіона Європи серед юніорів. З того часу жив у Рівному. Став чемпіоном СНД у командному заліку в 1992 і 1996 роках.

Ігор Марко неодноразовий фіналіст континентальних фіналів Чемпіонату Світу. Неодноразово стартував у командній першості Росії. Починав у Владивостоку, пізніше — в тольяттінській «Мега-Лада» і чемпіонський титул 1996 року, потім виступав за «Салават» з однойменного міста.

Дорожньо-транспортні пригоди за участю мотогонщика[ред. | ред. код]

Весною 2006 року у Рівному зіткнувся з рекламним щитом, намагаючись уникнути зіткнення з зустрічним автомобілем. Ігор Марко і його пасажирка провели кілька днів в лікарні. 9 червня того ж року Ігор, що був за кермом «Chevrolet», неподалік Рівненської обласної лікарні не пропустив автомобіль марки «Škoda», яка належала міліції. Спідвеїст з переломами потрапив у лікарню, а його пасажир Віктор Сурхаєв, який був у 1980-ті роки гонщиком рівенської команди «Сигнал», загинув. Двоє працівників УМВС одержали незначні травми, а водій «Škoda» потрапив до лікарні.[1]

Смерть[ред. | ред. код]

3 листопада 2006 року у Рівному на території школи випадковими перехожими Ігор був знайдений з тяжкими травмами голови. Через два тижні, 16 листопада, Ігор Марко помер. 18 листопада 2006 року на рівненському «Мототреці» відбулося прощання зі спідвеїстом.[1][2] Похований на цвинтарі «Молодіжне» міста Рівне.

У день похорону Ігоря була проведена акція «Салют пам'яті Ігоря Марко». У Салаваті, Октябрському, Даугавпілсі і по всій Австралії, о 14.00 за київським часом, усі, хто не зміг взяти участь у похороні Ігоря, ревом своїх моторів попрощалися з великим майстром спідвею.

Пам'ять[ред. | ред. код]

19 червня 2015 року у виставковій залі Міського Будинку Культури (парк Шевченка) за підтримки міської влади була відкрита виставка пам'яті Ігоря Марка.[3]

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Ігор Марко — чемпіон у командному заліку України (у складі червоноградської команди «Технікс»), Росії (у складі «Мега Лада»-1), Фінляндії (у складі «Нева», Санкт-Петербург), СРСР (у складі рівненського «Сигналу»), СНД (у складі команди «Фантастика», Рівне).

Європа і світ[ред. | ред. код]

Ігор Марко у 2005 році
  • Чемпіон Європи серед юніорів — 1986 рік (Рівне, СРСР).
  • Учасник фіналу чемпіонату Європи серед юніорів — 1985 рік (Абенсберг (Німеччина) — 11-е місце).
  • Володар «Кубку Дружби» — 1986 рік (в особистому заліку).
  • Учасник континентального фіналу особистого чемпіонату світу — 1996 рік (Абенсберг (Німеччина) — 16-е місце).
  • Учасник фіналу особистого чемпіонату Європи — 2003 рік (Мшено (Чехія) — 5-е місце).

СРСР та СНД[ред. | ред. код]

  • Чемпіон СРСР серед юніорів — 1986 рік.
  • Віце-чемпіон СРСР серед юніорів — 1985 рік.
  • Бронзовий призер Кубка СРСР серед пар — 1988 рік (у складі «Сигнал», Рівне).
  • Чемпіон СРСР у командному заліку (3) — 1985, 1986, 1987 роки (у складі клубу «Сигнал», Рівне).
  • Чемпіон СНД в командному заліку — 1992 рік (у складі клубу «Фантастика», Рівне).
  • Чемпіон відкритого командного чемпіонату Росії — 1996 рік (у складі клубу «Мега-Лада-1», Тольятті).
  • Срібний призер відкритого командного чемпіонату Росії — 1997 рік (у складі клубу «Мега-Лада», Тольятті).

Україна[ред. | ред. код]

  • Чемпіон України в особистому заліку — 1996, 2001, 2006 роки.
  • Чемпіон України в командному заліку — 2004 рік (у складі клубу «Технікс», Червоноград).
  • Срібний призер особистого чемпіонату України — 1994, 1995, 2002 року.
  • Бронзовий призер особистого чемпіонату України — 1993 року.
  • Срібний призер чемпіонату України серед пар — 2002 рік (у складі клубу «Технікс», Червоноград).
  • Срібний призер Кубка України — 2003 рік.

Команди, за які виступав[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

«Строитель» (Червоноград), «Технікс» (Червоноград), «Галметал» (Червоноград), «СКА-Спідвей» (Львів), «Спідвей-Клуб Трофимов» (Рівне), «Рівне-Україна» (Рівне), «Ситал» (Володимирець).

Росія[ред. | ред. код]

«Восток» (Владивосток) (1994—1995), «Мега-Лада» (Тольятті) (1996—1997), «Салават» (Салават) (2001—2004), «Нева» (Санкт-Петербург).

Польща[ред. | ред. код]

«CemWap» (Ополе) (1996), «Wybrzeze» (Гданськ) (1997 год), «LKZ» (Люблін) (1998 год), «GKM» (Грудзьондз) (2002), «KSZ» (Коросно) (2003).

Латвія[ред. | ред. код]

«Локомотив» (Даугавпілс).

Див. також[ред. | ред. код]

Особистий чемпіонат України зі спідвею

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Кому Марко переїхав дорогу?. Рівне вечірнє. Архів оригіналу за 21.01.2016. Процитовано 29 січня 2016.
  2. ↑ Ігор Марко два тижні пролежав у комі. Gazeta.ua. Архів оригіналу за 21.01.2016. Процитовано 29 січня 2016.
  3. ↑ Выставка памяти Игоря Марко и воспоминания ветеранов (ФОТО). http://automoto.rv.ua/. Архів оригіналу за 21.01.2016. Процитовано 29 січня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марко_Ігор_Іванович&oldid=34503141