Мангистауська область — Вікіпедія

Мангистауська область

каз. Маңғыстау облысы

Герб Мангистауської області
Адм. центр Актау
Країна Казахстан Казахстан
Регіон Казахстан
Межує з: сусідні адмінодиниці
Атирауська область Актюбінська область
Каракалпакстан
Балканський велаят
Номерний знак R і 12
Населення
 - повне ▲ 587 440 (2014) [1] (3,4%. 15-е)
 - густота 3,55 осіб/км² (13-е місце)
Етнікон казахи — 86,5 %;
росіяни — 8,6 %;
азербайджанці — 1,0 %;
українці — 0,7 %[2][3]
Площа
 - повна 165 642 км² (6,1%. 7-е місце)
Висота
 - максимальна 556 м
(плато Мангистау)
 - мінімальна −132 м (западина Карагіє)
Часовий пояс UTC+5
Дата заснування 20 березня 1973
Аким Алік Айдарбаєв
Вебсайт офіційний сайт
Код ISO 3166-2 KZ-47

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Мангистауська область

Мангиста́уська о́бласть (каз. Маңғыстау облысы, колишня назва Мангишлацька область) — область на південному заході Казахстану. Адміністративний центр — місто Актау.

Історія[ред. | ред. код]

Область утворена 20 березня 1973 року з південної частини Гур'євської області і мала назву — Мангишлацька. В 1988 році область була ліквідована, але 1990 року відновлена вже під новою назвою.

Географія[ред. | ред. код]

Розташована на східному березі Каспійського моря, в більшій частині на півострові Мангистау, межує: на півночі з Атирауською та північному сході з Актюбінською областями, на півдні — з Туркменістаном та на сході — з Узбекистаном.

Північна частина області з обширними солончаками розташована на Прикаспійській низовині, центральну і південну частину займає плато Мангистау (г. Бесшоки, 556 м),[4] плато Устюрт і Кендерлі-Каясанське (на крайньому півдні). Кілька западин лежать нижче рівня моря, в тому числі дві найнижчі точки Казахстану — западини Карагіє (на захід від плато Мангистау) — 132 м і Каринжарик (між плато Мангистау і Устюрт) −70 м, а також западина Каунди (за 60 км на північний схід від Казахської затоки) −57 м.[5]

Велика частина території області зайнята солончаковою пустелею з ділянками чагарникової рослинності на бурих ґрунтах: поверхня частково покрита солончаками, такировидними солонцями і пісками, в тому числі рухомими піщаними масивами (Бостанкум),[6] з вкрай рідкою рослинністю.

Берег Каспійського моря порізаний численними затоками:

Біля берегів Каспійського моря знаходяться острови Тюленячі (в районі Мангистауської затоки) та Дурнєва (затока Комсомолець).

Клімат різко-континентальний, вкрай посушливий. Середня температура в січні −7 °C, в липні +27 °C (в окремі дні максимальна температура перевищує +40 °C). Опадів всього випадає близько 100—150 мм на рік.

Господарство[ред. | ред. код]

В області видобувається 25 % усієї нафти Казахстану. На початку 1950-х років у надрах були виявлені великі поклади урану і рідкісноземельних елементів.

Транспорт[ред. | ред. код]

Територією області проходить нафтопровід Актау-Жетибай-Озен. Місто Актау є морськими воротами Казахстану.

2014 року був затверджений перелік автомобільних шляхів обласного значення загальною протяжність 1012 км[7]:

Номер Назва Протяжність,
км
KR-1 «Актау-Каламкас» з під'їздом до аеропорту 278
KR-2 «Актау-Куюлус (ПГМК)» 44
KR-3 «Куюлус (ПГМК)-Шетпе» 45
KR-4 «Тасбулат-Карамандибас» 11
KR-5 «Жетиай-Карамандибас-Жанаозен» 80
KR-6 «Сайотес-Каракудук-Кизилсай» 108
KR-7 «Форт-Шевченко-43 км дороги Актау-Каламкас» 89
KR-8 «Форт-Шевченко-Таучик-Шетпе» 161
KR-9 «Опорний-Сарикамис» 80
KR-10 під'їзд до БВ «Фетісово» (Кендерлі) 5
KR-11 під'їзд до аеропорту «Актау» 14
KR-12 «Ата-Жоли» 97

2015 року був затверджений новий перелік, загальна протяжність доріг при цьому зменшилась до 932 км[8]:

Номер Назва Протяжність,
км
KR-1 «Актау-Форт-Шевченко» 122
KR-2 «43 км дороги Актау-Форт-Шевченко-родовище Каламкас» 231
KR-3 «Актау-аеропорт» 24
KR-4 «С.Шапагатов-аеропорт» 4
KR-5 «Актау-Куюлус» 44
KR-6 «Куюлус-Шетпе» 45
KR-7 «Тасболат-Карамандибас» 11
KR-8 «Жетибай-Карамандибас-Жанаозен» 80
KR-9 «Сайотес-Каракудук-Кизилсай» 108
KR-10 «Форт-Шевченко-Таучик-Шетпе» 161
KR-11 під'їзд до БВ «Кендерлі» 5
KR-12 «Ата-Жоли» 97

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

2010 року був затверджений Державний перелік пам'яток історії та культури місцевого значення, який налічує в собі 570 об'єктів[9].

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Адміністративний поділ Мангистауської області

При утворені, у 1973 році, область ділилася на 3 райони: Бейнеуський, Єралієвський і Мангистауський. У 1980 році утворено Мунайлинський район, проте у 1988 він був ліквідований. У 1992 році утворено Тупкараганський район, а через рік Єралієвський район був перейменований в Каракіянський. У 2007 році відновлений Мунайлинський район.

№ Район Площа,
км² 		Населення,
осіб (1989) 		Населення,
осіб (1999) 		Населення,
осіб (2009) 		Центр АО НП
1 Бейнеуський район 40519,33 23430 26548 46937 Бейнеу 10 11
2 Каракіянський район 64297,01 28403 23437 29579 Курик 7 9
3 Мангистауський район 47018,32 28282 29024 31215 Шетпе 12 21
4 Мунайлинський район 4921,89 11537 13300 74294 Мангистау 7 8
5 Тупкараганський район 8076,99 14420 14225 20544 Форт-Шевченко 6 6
6 Актауська м.а. - 160930 144798 169809 Актау 1 2
7 Жанаозенська м.а. - 55675 63337 113014 Жанаозен 4 5

Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]

Населені пункти з чисельністю населення понад 10000 осіб:

№ Населений пункт Населення,
осіб (1989) 		Населення,
осіб (1999) 		Населення,
осіб (2009)
1 Актау 159 245 143 396 166 962
2 Жанаозен 48 339 48 871 91 332
3 Бейнеу 11 913 14 299 32 452
4 Рахат - - -
5 Атамекен - - 22 428
6 Тенге 4 572 11 080 16 688
7 Кизилтобе - - 15 157
8 Мангистау 10 703 12 433 14 818
9 Баскудук - - 14 215
10 Шетпе 10 581 10 237 12 223
11 Жетибай 8 988 9 153 11 326
12 Батир - - -

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 2016 рік населення області становить 626774 особи.

Національний склад (станом на 2016 рік[10]):

Зміна чисельності населення:[11][12]
Роки 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Населення 338 612 ▲349 668 ▲361 754 ▲374 430 ▲390 531 ▲407 403
Роки 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Населення ▲482 631 ▲503 265 ▲524 175 ▲545 724 ▲568 086

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Чисельність населення РК по областях, містах та районах на 1 січня 2014 (казах.), (рос.)
  2. ↑ Агентство Республіки Казахстан по статистці. Архів [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.]: Національний склад населення Республіки Казахстан і його областей (том 1) [Архівовано 16 серпня 2011 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Чисельність населення за областями, містами і районами, статтю і окремими віковими групами, окремими етносами на 1 січня 2010[недоступне посилання]
  4. ↑ «Topographic Maps». Гора Бесшоки[недоступне посилання з липня 2019] на Topomapper.com.
  5. ↑ К. С. Лазаревич. «Ниже уровня моря» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на Geo.1september.ru.
  6. ↑ Завершен второй этап проекта по задержанию песков в селе Уштаган [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] Meta.kz від 15 грудня 2008 (рос.)
  7. ↑ Постановление акимата Мангистауской области от 19 февраля 2014 года № 21. Зарегистрировано Департаментом юстиции Мангистауской области 18 марта 2014 года № 2369. Утратило силу - постановлением акимата Мангистауской области от 02 апреля 2015 года № 88 «Об утверждении перечня автомобильных дорог областного значения» [Архівовано 14 січня 2019 у Wayback Machine.] - Информационно-правовая система нормативных правовых актов Республики Казахстан (рос.)
  8. ↑ Постановление акимата Мангистауской области от 02 апреля 2015 года № 88. Зарегистрировано Департаментом юстиции Мангистауской области от 05 мая 2015 года № 2714. Утратило силу постановлением акимата Мангистауской области от 7 октября 2020 года № 167 «Об утверждении перечня, наименований и индексов автомобильных дорог общего пользования областного значения» [Архівовано 14 січня 2019 у Wayback Machine.] - Информационно-правовая система нормативных правовых актов Республики Казахстан (рос.)
  9. ↑ Постановление Мангистауского областного акимата от 28 июля 2010 года № 279. Зарегистрировано Департаментом юстиции Мангистауской области от 27 августа 2010 года № 2080. Утратило силу постановлением акимата Мангистауской области от 7 октября 2020 года № 166 «Об утверждении Государственного списка памятников истории и культуры местного значения» [Архівовано 14 січня 2019 у Wayback Machine.] - Информационно-правовая система нормативных правовых актов Республики Казахстан (рос.)
  10. ↑ Численность населения Атырауской области по отдельным этносам на начало 2016 года (казах.)(рос.)
  11. ↑ Чисельність населення на початок року, регіони Республіки Казахстан, 2003—2012. Архів оригіналу за 30 січня 2014. Процитовано 9 лютого 2013.
  12. ↑ Чисельність населення Республіки Казахстан по областях на 1 січня 2013 року[недоступне посилання з квітня 2019] (казах.), (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мангистауська область
Міські адміністрації:
Райони (аудани):
Області
Міські адміністрації
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Географія та географічні карти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль


Казахстан Це незавершена стаття з географії Казахстану.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мангистауська_область&oldid=42168299