French
DeutschМалоіванівка — Вікіпедія
| село Малоіванівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район | Алчевський район |
| Громада | Алчевська міська громада |
| Облікова картка | Малоіванівка |
| Основні дані | |
| Населення | 988 |
| Площа | 2,439 км² |
| Густота населення | 405,08 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 94332 |
| Телефонний код | +380 6441 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°22′55″ пн. ш. 38°38′14″ сх. д. / 48.38194° пн. ш. 38.63722° сх. д.Координати: 48°22′55″ пн. ш. 38°38′14″ сх. д. / 48.38194° пн. ш. 38.63722° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 158 м |
| Водойми | р. Біла, Чернушина |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 94332, с. Малоіванівка, вул. Куйбишева, 15 |
| Сільський голова | Цукур Наталія Вікторівна |
| Карта | |
  Малоіванівка | |
 Малоіванівка | |
| Мапа | |
 | |
Малоіва́нівка — село в Україні, у Алчевській міській громаді, Алчевського району Луганської області.
Населення становить 988 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Малоіванівська сільська рада.
Знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Історія[ред. | ред. код]
Село засновано в кінці XVIII століття під назвою Чорногорівка — за іменем власника збудованої тут винокурні. Після переходу власності до його молодшого сина Івана село змінило назву на Малоіванівка.
За даними на 1859 рік у власницькому селі Мало-Іванівка (Чорногорівка) Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 900 осіб (460 чоловіків та 440 жінок), налічувалось 129 дворових господарств, існував завод[1].
Станом на 1886 рік в селі Адріанопільської волості мешкало 1093 особи, налічувався 171 двір, існувала лавка[2].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 135 людей[3].
У лютому 1943 року на території села пройшли кровопролитні бої 7-го гвардійського кавалерійського корпусу з підрозділами Вермахту. Зі 157 жителів села, що воювали у Другій світовій війні, 61 людина загинула. 116 учасників війни нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Алчевської міської громади[4].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Перевальського району увійшло до складу Алчевського району[5].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1333 особи, з яких 642 чоловіки та 691 жінка[6].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 985 осіб[7].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,86 % |
| російська | 3,14 % |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У селі встановлені пам'ятник червоноармійцям, загиблим у роки громадянської війни і пам'ятник радянським воїнам, полеглим у боях за визволення села від німецьких окупантів.
Поблизу села розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Перевальський»[9].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2224) (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Луганська, ст. 357—360 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 9 березня 2016.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Луганська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Луганська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Луганська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 101—102 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 27 жовтня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- [1] [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Малоіванівка [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||
| |||||||||||
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |