Максутов Дмитро Дмитрович — Вікіпедія

Дмитро Дмитрович Максутов
лейтенант Дмитро Максутов
Народився	11 (23) квітня 1896(1896-04-23) Одеса
Помер	12 серпня 1964(1964-08-12) (68 років) Ленінград
Поховання	кладовище Пулковської обсерваторіїd
Місце проживання	Ленінград
Країна	СРСР
Діяльність	астроном, інженер, фізик
Alma mater	Військово-інженерне училище в Петербурзі
Галузь	астрономічна оптика
Заклад	Державний оптичний інститут
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Науковий керівник	Чикін Олександр Андрійович
Членство	Академія наук СРСР
Рід	Q4276400?
Батько	Q111635500?
Нагороди	Сталінська премія (1941, 1946)
Максутов Дмитро Дмитрович у Вікісховищі

Дмитро Дмитрович Максутов (11 (23) квітня 1896(18960423), Одеса - 12 серпня 1964, Ленінград) — радянський вчений, фахівець у галузі астрономічної оптики, член-кореспондент АН СРСР (1946).

Біографія[ред. | ред. код]

До 1913 р. завершив навчання в Одеському кадетському корпусі. У 1913 р. почав навчання в Миколаївському інженерному училищі в м. Петербурзі. У 1930-1952 роках працював у Державному оптичному інституті, де організував і очолив лабораторію астрономічної оптики, що стала незабаром центром астрономічного приладобудування в Радянському Союзі. З 1952 очолив відділ астрономічного приладобудування Пулковської обсерваторії.

Основні наукові дослідження стосуються питань тіньових і інших оптичних методів дослідження та технології виготовлення великих оптичних приладів, теорії та практики виготовлення асферичних поверхонь. У 1924 першим запропонував так званий компенсаційний метод дослідження дзеркал. Цей метод був успішно застосований при виготовленні дзеркала діаметром 2,6 м для рефлектора ЗТШ Кримської астрофізичної обсерваторії. У 1941 Максутов винайшов меніскові системи оптичних приладів, що носить його ім'я, і яка в наш час широко використовується в телескопобудуванні. Створив новий тип телескопа, заснованого на менісковій оптичній системі, який поєднує в собі багато переваг як рефрактора, так і параболічного рефлектора і, відрізняючись простотою конструкції, дає зображення хорошої якості. Створив оптику для низки унікальних астрономічних інструментів. У Пулковської обсерваторії керував проектуванням та розрахунком системи первинного фокусу 6-метрового азимутального телескопа, встановленого згодом у Спеціальній астрофізичній обсерваторії АН СРСР, очолював роботи з розрахунку планетного меніскового телескопа діаметром 700 мм тощо. Найбільші у світі максутовські телескопи (діаметр меніска 700 мм) встановлені в Абастуманській астрофізичній обсерваторії і в обсерваторії Серро-Робле (Чилі).

Автор книг «Астрономічна оптика» (1946), «Виготовлення та дослідження астрономічної оптики» (1948) та інших. Проводив велику педагогічну роботу.

Лауреат Сталінської премії (1941, 1946). Нагороджений двома орденами Леніна, орденом «Знак Пошани»

Цікаві факти[ред. | ред. код]

• Дмитро Дмитрович — онук Дмитра Петровича Максутова, контр-адмірала, головного правителя Російської Америки, учасника оборони Петропавловська.
• Ім'ям Дмитра Дмитровича Максутова названа мала планета 2568 Maksutov, відкрита З.Вавровою 13 квітня 1980 в обсерваторії Клеть, Чехія.

Джерела[ред. | ред. код]

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Максутов Дмитрий Дмитриевич. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)