Максимов Микола Валерійович — Вікіпедія

Микола Максимов; Максимов Микола Валерійович
	Сержант
	Файл:Максимов Микола.jpg
Загальна інформація
Народження	18 липня 1987; м. Глухів Глухівського району (нині — Шосткинського району), Сумська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	6 травня 2022 (34 роки); м. Попасна (з 2020 р. - Попаснянської міської громади Сєвєродонецького району), Луганська область; (загинув у ході російського вторгнення в Україну)
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Військова служба
Роки служби	2015—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Формування	58 ОМПБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Командування
	ОК «Північ»
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максимов.

Микола Валерійович Максимов (нар. 18 липня 1987, м. Глухів Глухівського району (нині — Шосткинського району), Сумська область, Українська РСР, СРСР — пом. 6 травня 2022, поблизу м. Попасної (з 2020 р. — Попаснянської міської громади Сєвєродонецького району) на Луганщині — український військовий, сержант 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми» 58-мої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 липня 1987 року в місті Глухові на Сумщині. З 2015 року перебував на військовій службі у складі ЗС України, був учасником війни на сході України в складі АТО та ООС. Обіймав військову посаду командира відділення розвідувального взводу 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми» 58-мої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. У 2018 році вступив на дошкільний факультет Глухівського національного педагогічного університету імені Довженка, який закінчив за спеціальністю 014 Середня освіта (Фізична культура). З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Загинув 6 травня 2022 року поблизу м. Попасної (з 2020 року — Попаснянської міської громади Сєвєродонецького району) на Луганщині під час мінометного обстрілу. За словами побратимів, Микола Максимов виводив людей в безпечне місце, але сам загинув. Поховали загиблого 12 травня 2022 року в рідному місті на Веригинському кладовищі^[1]^[2]^[3]^[4]. Нагороду загиблого 31 січня 2023 року сестрі вручив т.в.о. голови Сумської ОВА – перший заступник голови ОВА Тарас Савченко^[5]^[6].

Родина[ред. | ред. код]

У загиблого залишилася рідна сестра.

Нагороди[ред. | ред. код]

Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.