French
DeutschЛіга іноземних народів Росії — Вікіпедія
| Ліга іноземних народів Росії | |
|---|---|
| нім. Liga der Fremdvölker Russlands швед. Rysslands undertryckta folkens förbund | |
| Тип | колишня організаціяd |
| Засновник | Friedrich von der Roppd Bernhard von Uexküll-Gyllenbandd Juozas Gabrysd |
| Засновано | квітень 1916 |
| Країна |  Швейцарія |
| Ключові особи | Герман Гуммерус Степанківський Володимир Донцов Дмитро Іванович Michał Łempickid |
Ліга іноземних народів Росії (фр. Ligue de nationalités allogènes de Russie) — офіційно нейтральна організація, заснована в 1916 році, яка ззовні протистояла майбутній анексії царських територій Німеччиною. Діяльність ліги полягала в пропаганді, окрім впливу на пресу, робилися спроби вплинути на державних діячів шляхом надсилання телеграм.
Історія[ред. | ред. код]
Лігу заснували у квітні 1916 року німецько-балтійські барони Фрідріх фон де Ропп (1879—1964), Бернхард фон Уекскюль і литовець Юозас Габрис (1880—1951). Статути були складені в Лозанні і опубліковані в червні 1916 року. Президентом став поляк Міхал Лемпіцький (1856—1930), фон де Ропп був обраний генеральним секретарем. Від кожної національності в правлінні був свій представник.
Першим публічним виступом було звернення до президента Вудро Вільсона «Прохання до цивілізованого світу», яке було опубліковано у Швейцарії 9 травня 1916 року. Воно мало сприяти незалежності чи автономії неросійських народів на заході імперії (Балтії, Фінляндії, Білорусі). Текст звернення підписали 12 представників різних етносів. Люди благали захистити їх від знищення.
Також Ліга виступила на 3-му конгресі Союзу національностей 27 — 29 червня 1916 р. в Лозанні[1]. Організатором був Габрис.
Офіси Ліги були відкриті в Берліні, Берні та Стокгольмі. Останній очолював фінн Герман Гуммерус (1877—1948). У Берні працювали українці Володимир Степанківський і Дмитро Донцов[2]. Бернське відділення закрите в 1917 році.
Фінансування[ред. | ред. код]
Від часу заснування Міністерство закордонних справ Німеччини переказувало кілька разів по 50 000 ℳ через банк Макса Варбурга, потім з жовтня по грудень 1916 року щомісячно 12 000 ℳ. Згодом суму виплат було збільшено до 20 000 ℳ, виплати проводилися до грудня 1918 року. Крім того, були одноразові виплати, як субсидії на друк або хабарі для журналістів.
Місячний бюджет офісів становив 2600 у Берліні та по 3000 у Швейцарії та Швеції.
Видання Ліги[ред. | ред. код]
Більшість пропагандистської літератури Ліга видавала кількома мовами.
В книзі «Росія як вона є», виданій Лігою, описують історію поневолення етносів: фінів, балтійців, естонців, латвійців, литовців, білорусів, поляків, євреїв, українців, німців, румунів у Бесарабії, грузинів, черкесів, турків і татарів. Оригінал книги було видано шведською мовою, були також видання німецькою, англійською та французькою.
Щотижня з вересня 1916 по березень 1917 в Берні видавався журнал «Bulletin des Nationalités de Russie», редактором якого був Дмитро Донцов[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1912 in Paris gegründet, im Weltkrieg in die Schweiz verlegt, 1919 aufgelöst. Vgl. Núñez Seixas, Xosé Manuel; Espías, idealistas e intelectuales: la Union des Nationalités y la política de nacionalidades durante la I Guerra Mundial (1912—1919); Espacio Tiempo y Forma. Serie V, Vol. 10 (1997), S. 117–150.
- ↑ Донцов, Дмитро: Біографія [Архівовано 28 грудня 2021 у Wayback Machine.] (zggr. 2017-08-27).
- ↑ ZDB-ID: 1403743-9 und 534653-8.
Джерела[ред. | ред. код]
- Марина Траттнер. Росія як вона є [Архівовано 28 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Історична правда. — 27.12.2021
- Eberhard Demm: Friedrich von der Ropp und die litauische Frage (1916—1919); Zeitschrift für Ostforschung, Vol. 33, S. 16–56.
- Seppo Zetterberg: Liga der Fremdvölker Russlands 1916—1918. Ein Beitrag zu Deutschlands antirussischem Propagandakrieg unter den Fremdvölkern Russlands im Ersten Weltkrieg; Helsinki 1978 (Akateeminen Kirjakauppa), ISBN 951-9254-16-1, Digitalisat (PDF; 16,9 MB).
|
