Ляхович Леокадія Петрівна — Вікіпедія

Ляхович Леокадія Петрівна
Народження 18 грудня 1915(1915-12-18)
Катеринослав, Російська імперія
Смерть 8 березня 2000(2000-03-08) (84 роки)
  Київ, Україна
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
 Україна
Жанр пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання Київський державний художній інститут (1946)
Діяльність художниця
Вчитель Панін Михайло Микитович, Прохоров Семен Маркович і Трохименко Карпо Дем'янович
Член Спілка радянських художників України
У шлюбі з Чичкан Леонід Ілліч

Леокадія Петрівна Ляхо́вич (18 грудня 1915, Катеринослав — 8 березня 2000, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1956 року. Дружина художника Леоніда Чичкана, мати художника Аркадія Чичкана.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 18 грудня 1915 року в місті Катеринославі (нині Дніпро, Україна). 1934 року закінчила художній робітфак у Дніпропетровську, де навчалася у Михайла Паніна; упродовж 1934—1938 років продовжила навчання у Харківській художній школі та у 1938—1941 роках — у Харківському художньому інституті, була ученицею Семена Прохорова; 1946 року закінчила Київський художній інститут, де навчалася у Карпа Трохименка.

Протягом 1950—1952 років співпрацювала з київським видавництвом «Радянська школа». Мешкала у Києві в будинку на вулиці Леніна, № 27, квартира № 20 та у будинку на вулиці Мате Залки, № 6-А, квартира № 96[1]. Померла у Києві 8 березня 2000 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працювала в галузі станкового живопису, у реалістичному стилі створювала пейзажі, натюрморти, портрети. Серед рробіт:

  • «На Полтавщині» (1949);
  • «Над Пслом» (1950);
  • «Ілля та Кирило» (1950);
  • «Калинка» (1952);
  • «Діти» (1954);
  • «Квіти» (1954);
  • «Настурції» (1960);
  • «На студії» (1960);
  • «Риби» (1961);
  • «Натюрморт» (1967).

Брала участь у республіканських виставках з 1949 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]