French
DeutschЛютневий заколот у Чехословаччині — Вікіпедія
Лютневий заколот у Чехословаччині або Лютий 1948 (чеськ. Únor 1948, словац. Február 1948); у прокомуністичній історіографії — Звитяжний лютий (чеськ. Vítězný únor, словац. Víťazný február) — державний заколот 20-25 лютого 1948 року в Чехословацькій республіці, у результаті якого владу отримала Комуністична партія Чехословаччини.
До цього країна лишалась останньою зі східноєвропейських держав, що по Другій Світовій війні були зайняті радянськими військами і де доти влада не належала комуністичному уряду. Лютневий заколот 1948 року став важливою подією чесько-словацької та європейської історії XX століття, що серйозно вплинув на розстановку сил у повоєнній Європі, визначив устрій та розподіл континенту на блоки капіталістичних і соціалістичних держав.
Урядова криза[ред. | ред. код]
У лютому 1948 року коаліційний кабінет, до складу якого входили члени усіх великих партій Чехословаччини, зазнав гострої політичної кризи. Спричинила її вимога представників Національно-соціальної партії надати звіт про дії МВС, очолюваного членом Комуністичної партії, оскільки його дії були сприйняті як намагання здійснити політично вмотивовану чистку особового складу[1]. Коли МВС відмовилось виконати вказівку уряду, міністри від Національно-соціальної, Народної та Демократичної партії подали у відставку, маючи на меті тим самим спричинити розпуск кабінету та ініціювати нові вибори. Однак Соціал-демократична партія це рішення не підтримала, і два безпартійних міністри теж, і, таким чином, оскільки свої посади залишили лише 12 із 26 членів кабінету, уряд на чолі з комуністом Клементом Готвальдом зберіг свої повноваження, і прем'єр-міністр висунув вимогу до президента Едварда Бенеша на отримання мандату для заміщення міністрів, які вибули, новими[2].
Політична криза[ред. | ред. код]
Використавши момент, компартія перейшла в наступ, організувавши в усій країні масові мітинги й страйки на підтримку своїх поглядів. Найбільшим заходом став мітинг на Старомєстській площі в Празі 21 лютого, коли, попри аномально холодну для регіону погоду (-25 °C), на майдані зібралось понад 100 тисяч осіб[3]. 24 лютого почався одногодинний страйк на підтримку комуністів, у якому взяли участь понад 2,5 мільйонів осіб[4]. Після запеклих дискусій Соціал-демократична партія перейшла на бік комуністів, а тим часом змінилось партійне керівництво і в Національно-соціальній, і в Народній партіях, де гору взяли прихильники спілки з Компартією[5].
Наслідки[ред. | ред. код]
Під загальним тиском і загрозою нового загального страйку Едвард Бенеш вимушений був прийняти відставку кабінету й затвердити новий склад уряду, в якому комуністи отримали вже 11 посад[6]. 27 лютого новий уряд було приведено до присяги.
Відразу потому розпочалися гоніння опозиціонерів, і близько 250 тисяч членів опозиційних партій були позбавлені роботи, 3 тисячі осіб змушені були емігрувати[7]
Реакція міжнародної спільноти[ред. | ред. код]
Попри поширену думку про причетність Радянської армії до подій так званого «Звитяжного лютого», підрозділів радянських військ на території Чехословаччини на той час не було[8] (хоча це не стосується радянських радників та інших військових фахівців), і, попри прохання Готвальда, СРСР відмовився навіть провести маневри у прикордонній зоні[9]. США, Французька республіка та Велика Британія обмежились моральним засудженням дій компартії[10].
Оцінки в історіографії[ред. | ред. код]
За аналогією з Жовтневим заколотом 1917 року в Російській республіці існує широкий спектр оцінок подій «Лютого 1948 року» в Чехословаччині. Для прикладу можна навести два крайні погляди (перший є застарілим і характерним для радянської та ЧССРівської історіографії, другий — сучасний, як у національних історіографіях — чеській та словацькій —, так і в європейській):
- Лютнева революція була соціалістичною революцією, у результаті якої чехословацький робочий клас на чолі з Компартією здійснив повалення буржуазної республіки й встановив диктатуру пролетаріату.
- Лютий 1948 року являв собою комуністичний заколот у Чехословаччині, здійснений Комуністичною партією Чехословаччини, що на двадцять років обмежила демократичні права й свободи в країні до короткочасної спроби оновити політичне життя (так звана «Празька весна»), яка знов-таки була придушена, цього разу зусиллями СРСР та інших країн ОВД.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Краткая история Чехословакии., стор. 420 (рос.)
- ↑ Снитил З., Цезар Я. Чехословацкая революция 1944—1948 гг., стор 259 (рос.)
- ↑ Краткая история Чехословакии., стор 421 (рос.)
- ↑ Encyklopédia Slovenska. Zv. 2., стор 71 (словац.)
- ↑ Снитил З., Цезар Я. Чехословацкая революция 1944—1948 гг., стор. 270 (рос.)
- ↑ Чехия и Словакия в XX веке. Кн. 2., стор. 76.
- ↑ Kaplan K. Československo v letech 1943—1953. стор. 11 (чес.)
- ↑ Steininger R. Austria, Germany, and the Cold War: From the Anschluss to the State Treaty 1938—1955., стор. 82 (англ.)
- ↑ Чехия и Словакия в XX веке. Кн. 2., стор. 74 (рос.)
- ↑ див. детальніше Центрально-Восточная Европа во второй половине XX века. Т. 1. стор. 226—230 (рос.)
Хронологія Чехословаччини, Чехії, Словаччини та Закарпаття | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Хронологія | До 1918 | Перша Республіка 1918–1938 | II Світова війна 1938–1945 | Третя Республіка 1945–1948 | Соціалістичний період 1948–1989 | Після Оксамитової революції 1989–1992 | Розпад 1993 | |||
| Богемія, Моравія та Сілезія | Коронні землі Австрійської імперії | Перша Чехословацька Республіка (ЧСР, 1918–1938) Державний лад та кордони були остаточно закріплені Конституцією 1920 року | Судетська область була анексована Третім Рейхом (1938–1945) | Третя Чехословацька Республіка (ЧСР, 1945–1948) | Чехословацька Республіка (ЧСР, 1948–1960) Після лютневого заколоту у конституції 9 травня було проголошено народну демократію (без зміни назви країни) | Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧССР, 1960–1990) Після Празької весни до складу входили: Чеська Соціалістична Республіка (ЧСР, 1969–1990) Словацька Соціалістична Республіка (ССР, 1969–1990) | Чеська і Словацька Федеративна Республіка (ЧСФР, 1990–1992) до складу входили: Чеська Республіка (1990–1992) Словацька Республіка (1990–1992) | Чеська Республіка (з 1993) | ||
Друга Чехословацька Республіка (ЧСР 1938–1939) Включаючи автономні регіони Словаччини та Підкарпатської Русі | Протекторат Богемії та Моравії (1939–1945) | |||||||||
| Словаччина | Територія Угорського королівства | Перша словацька республіка (1939–1945) | Словацька Республіка (з 1993) | |||||||
| Південна Словаччина і Карпатська Україна були анексовані Угорщиною (1939–1945) | ||||||||||
| Закарпаття | Закарпатська Україна (1944–1946) | Закарпатська область у складі Української РСР (1946–1991) | Закарпатська область у складі України (з 1991) | |||||||
| див.: Австро-Угорщина | Чехословацький уряд у вигнанні | |||||||||
|
