French
DeutschЛюдовик II Заїка — Вікіпедія
| Людовик II Заїка фр. Louis II le Bègue | |
|---|---|
 | |
| Король західних франків | |
| Правління | 877-879 |
| Коронація | 8 грудня 877 |
| Попередник | Карл II Лисий |
| Наступник | Людовик III Карломан II |
| Інші титули | Король Аквітанії Король Нижньої Бургундії |
| Біографічні дані | |
| Народження | 1 листопада 846 |
| Смерть | 10 квітня 879 (32 роки) Комп'єнь[1] |
| Поховання | Церква Св. Марії, Комп'єнь, Франція |
| Дружина | Ансгарда Бургундська |
| Другий шлюб | Аделаїда Паризька |
| Діти | Людовик, Карломан, Хільдегарда, Гізела, Карл, Ірментруда |
| Династія | Каролінги |
| Батько | Карл II Лисий |
| Мати | Ірментруда Орлеанська |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Людовик II Заїка або Недорікуватий (1 листопада 846 — 10 квітня 879) — король Аквітанії (Людовик III) в 866-879, король Західно-Франкського королівства (Франції) в 877-879, король Провансу в 877-879 з династії Каролінгів. Син Карла II Лисого і Ірментруди Орлеанської.
Біографія[ред. | ред. код]
За життя батька не раз повставав проти нього. У 856-866 роках Людовик був королем Нейстрії, а в 866 році отримав Аквітанію, але був цим незадоволений, тому що фактично правив Аквітанією граф Провансу Бозон В'єнський, улюбленець Карла II Лисого.
Після смерті батька 8 грудня 877 року, Людовик, єдиний з чотирьох синів Карла Лисого, який пережив батька, коронувався в Комп'єні. Новий король спробував «заручитися підтримкою всіх, кого тільки можна, роздаровуючи абатства, графства і все, що б кожен не попросив». Цим він викликав невдоволення частини аристократії, чиї землі роздаровував. Після важких і тривалих переговорів, король погодився на умови вельмож. Однак, Бернар, маркграф Готії, який правив на півдні Франції, і, за словами літописця, «вів себе ніби король», після смерті Карла Лисого не визнав коронації Людовіка Заїки, і підняв заколот (878). Зусиллями Гуго Абата, графа Провансу Бозона, Бернара Плантвелю і королівського камергера Теодоріха (Тьєррі) заколот був придушений, а Бернар Готський втратив більшу частину своїх володінь.
У тому ж 878 році Папа Іоанн VIII, якого гнобив герцог Сполето Ламберт II, прибув у Західне Франкське королівство, щоб заручитися підтримкою короля і в свою чергу надати тому послугу, привівши до присяги його вельмож. Людовик тепло прийняв Папу в Труа, де Папа на церковному соборі засудив заколот Бернара Готського, а потім 7 вересня 878 року коронував Людовика.
Однак Людовик Заїка, будучи вже тривалий час хворим, наближався до кінця свого життєвого шляху. Його син Людовик III ось уже кілька місяців заміщав його за допомогою Бозона Прованського і архікапеллана Гуго Абата. 10 квітня 879 Людовік Заїка помер на 33 році життя, побувши королем менше двох років. Він був похований у церкві св. Марії, яка була споруджена в Комп'єні за наказом Карла II Лисого та являла собою копію імператорської капели в Ахені. Людовик Заїка був першим із західних Каролінгів, похованим не в абатстві Сен-Дені, так як, добиваючись підтримки франкської аристократії при сходженні на престол, Людовік передав фамільне абатство Гозлену, майбутньому єпископу Парижа.
Дружини і діти[ред. | ред. код]
Перша дружина: (з 862 (розл.)[2] — Ансгарда Бургундська (826–880), дочка графа Ардуіна Бургундського
- Людовик III (863-882), король Франції з 879
- Карломан II (866-884), король Франції з 879
- Хільдегарда
- Гізела (869 — до листопада 894); чоловік: Роберт I (пом. лютий або жовтень 886), граф де Труа з 876
Друга дружина: (з лютого 875) Аделаїда (Аеліс) Паризька (близько 850 / 853 — 10 листопада 901), дочка пфальцграфа Адаларда
- Ірментруда (875/878 - до 890); чоловік: Вернер Іврейський (871-939)
- Карл III Простакуватий (879-929), король Франції в 893-922
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 313–315. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ Шлюб був таємним, Карл II Лисий домігся його розірвання, що призвело до того, що дітей від цього шлюбу багато хто вважав незаконнонародженим.
Література[ред. | ред. код]
- Шаблон:Книга: Ведастінські аннали
- Тейс Л. Наследие Каролингов. IX — X века / Перевод с французского Т. А. Чесноковой. — М.: «Скарабей», 1993. — Т. 2. — 272 с. — (Новая история средневековой Франции). — 50 000 экз. — ISBN 5-86507-043-6.
| Попередник Карл II Лисий |  | Король західних франків 877-879 | | Наступник Людовик III Карломан II |
| Попередник Карл II |  | Король Аквітанії 866-877 | | Наступник Карломан II |
| |||||||||||||||||||||||
|
