Люблінський католицький університет Івана Павла II — Вікіпедія

Люблінський католицький університет Івана Павла II
51°14′52″ пн. ш. 22°32′41″ сх. д. / 51.24777777780577281° пн. ш. 22.54472222224977784° сх. д. / 51.24777777780577281; 22.54472222224977784Координати: 51°14′52″ пн. ш. 22°32′41″ сх. д. / 51.24777777780577281° пн. ш. 22.54472222224977784° сх. д. / 51.24777777780577281; 22.54472222224977784
Тип католицький університетd
Країна  Республіка Польща
Назва на честь Іван Павло II
Засновано 1918
Ректор Mirosław Kalinowskid[1]
Студентів 20 317
Членство у
  • Комітет з етики наукових публікацій[3] і Коаліція з покращення оцінки дослідженьd[2]
  • Складається з Faculty of Law, Canon Law and Administration of the John Paul II Catholic University of Lublind, John Paul II Catholic University of Lublin.‏ ‎Faculty of Humanitiesd, John Paul II Catholic University of Lublin, Scientific Society KULd, Богословський факультет Люблінського католицького університету Івана Павла IId, Q24947621?, Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawla II Wydzial Nauk Spolecznychd і Q123503180?
    Випускники Категорія:Випускники Люблінського католицького університету
    Сайт kul.lublin.pl
    Мапа
    CMNS: Люблінський католицький університет Івана Павла II у Вікісховищі

    Люблінський католицький університет Івана Павла ІІ (пол. Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II, лат. Universitas Catholica Lublinensis Ioannis Pauli II) — приватний католицький університет в Любліні (Польща). Має всі права публічного навчального закладу. Заснований 1918 року за ініціативою ректора Імператорської Римсько-католицької духовної академії у Санкт-Петербурзі Радзишевського Ідзі[ru]. До 1928 року мав назву «Люблінський університет» (пол. Uniwersytet Lubelski). З 2005 року згідно з ухвалою Сенату, затвердженою Польським Єпископатом, заклад змінив назву на «Люблінський католицький університет Івана Павла ІІ».

    1938 року університет отримав право надавати наукові ступені.

    Наприкінці 1980-х українські студенти Люблінського католицького університету почали підпільну видавничу діяльність для пропагування християнських цінностей українською мовою. Темою перших брошур були літургічні питання, постать митрополита Андрея Шептицького, його листи, історія Української греко-католицької церкви. Загалом на першому етапі видали 15 книжок і брошур загальним накладом 80000 примірників. Велику їх кількість перевезли різними способами в Україну, розповсюджувати допомагали монахи Студитського уставу[4]. Незабаром, за умов лібералізації системи влади у Польщі, у 1987 році засновано видавництво «Свічадо».

    Відомі люди[ред. | ред. код]

    Ректори[ред. | ред. код]

    Професори[ред. | ред. код]

    Випускники[ред. | ред. код]

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. https://radon.nauka.gov.pl/dane/profil/9d3664e2-2c7a-448a-9fb2-278de61e6136
    2. а б в https://web.archive.org/web/20231109092552/https://coara.eu/coalition/membership/
    3. https://publicationethics.org/members
    4. http://www.promin-lubovi.narod.ru/ugcc/vydannia.htm [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.] Віднайдено 5 травня 2009
    5. Гуцал П., Ткачов С., Ханас В. Реховіч Маріан-Юзеф // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 176. — ISBN 978-966-528-279-2.
    6. http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/11120. avr.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 28 лютого 2019. 

    Посилання[ред. | ред. код]