Луїджі Сальвіні — Вікіпедія

Луїджі Сальвіні
Народився 11 лютого 1911(1911-02-11)[1]
Мілан, Королівство Італія[2]
Помер 5 червня 1957(1957-06-05)[1] (46 років)
Рим, Італія[2]
Країна  Італія
 Королівство Італія
Діяльність мовознавець, перекладач, поет
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Заклад Римський університет ла Сапієнца

Луїджі Сальвіні (італ. Luigi Salvini, 1911 — 1959) — італійський мовознавець.

Біографія[ред. | ред. код]

Луїджі Сальвіні почав роботу в університетах Гельсінкі і Турку у 22 роки. Був поліглотом, знав не тільки індо-європейські мови, але й фінську, естонську, угорську мови. У віці 30 років володів 16 мовами. Він перекладав з 15 мов на італійську для збірки «Orfeo — lirici di tutto il mondo».

Славіст, дослідник української літератури і культури, дійсний член НТШ (з 1956), викладач Вищого Інституту Східних Студій (італ. Regio istituto superiore orientale) у Неаполі, з 1949 — Папського Східного Інституту в Римі і Барського Університету.

Перекладач творів українських письменників (Г. Косинки, І. Липи, В. Стефаника, М. Хвильового, У. Самчука, М. Черемшини та ін.), які друкувалися в італійських літературних журналах, автор двох антологій українського письменництва «Чотири шаблі» («Le quattro sciable», 1941, і «L'Altopiano dei Pastori», 1949); критичної студії «Портрет Миколи Гоголя» (1950) та ін.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]