Луїджі Боніццоні — Вікіпедія

Ф
Луїджі Боніццоні
Особисті дані
Народження 23 листопада 1919(1919-11-23)
  Мілан, Італія
Смерть 6 грудня 2012(2012-12-06) (93 роки)
  Оссона, Італія
Громадянство  Італія
 Королівство Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Італія «Мілан»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1938–1940 Італія «Мілан» 0 (0)
1938–1939   Італія «Леньяно» 15 (2)
1940–1941 Італія «Падова»  ? (?)
1941–1942 Італія «Кремонезе» 18 (0)
1942–1943 Італія «Лечче» 6 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1946–1947 Італія «Маджента»
1947–1948 Італія «Монца»
1948–1949 Італія «Маджента»
1949–1950 Італія «Крема»
1950–1952 Італія «Брешія»
1952–1953 Італія «Палермо»
1953 Італія «Комо»
1953–1954 Італія «Брешія»
1954–1957 Італія «Аталанта»
1957–1958 Італія «Марсала»
1958 Італія «Верона»
1958–1960 Італія «Мілан»
1960–1962 Італія «Удінезе»
1962–1963 Італія «Брешія»
1963–1964 Італія «Мантова»
1964–1965 Швейцарія «Беллінцона»
1965–1966 Італія «Дженоа»
1966–1968 Італія «Фоджа»
1969–1971 Італія «Чезена»
1971–1973 Італія «Імперія»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Луїджі Боніццоні (італ. Luigi Bonizzoni, 23 листопада 1919, Мілан — 6 грудня 2012, Оссона) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 23 листопада 1919 року в місті Мілан. Вихованець футбольної школи клубу «Мілан», але за першу команду клубу не провів жодного матчу[1].

У дорослому футболі дебютував 1938 року виступами за команду Серії С «Леньяно»[2], в якій провів один сезон, взявши участь у 15 матчах чемпіонату.

Згодом з 1940 по 1942 рік грав у складі нижчолігових клубів «Падова» (Серія В) та «Кремонезе» (Серія С), а завершив професійну ігрову кар'єру у 27 років у клубі Серії С «Лечче», за яке виступав протягом 1942—1943 років[3].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після закінчення другої світової війни зайнявся тренерською діяльністю. Спочатку тренував клуби нижчих дивізіонів, але поступово піднявся до рівня клубів Серії А, з якими він на посаді головного тренера взяв участь у 10 чемпіонатах з «Палермо», «Комо», «Аталантом», «Вероною», «Міланом», «Удінезе», «Мантовою» та «Фоджею».

Першим клубом елітного дивізіону для Боніццоні стало «Палермо», яке він очолював протягом 1952—1953 років, а вершиною тренерської кар'єри Боніццоні стала робота в «Мілані», з яким він став чемпіоном Італії. У сезоні 1964/65 єдиний раз у кар'єрі тренував іноземний клуб, швейцарську «Беллінцону».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Імперія», головним тренером команди якого Луїджі Боніццоні був з 1971 по 1973 рік.

Співпрацював з газетами Avvenire та Guerin Sportivo, коли директором був Джанні Брера. Автор книг про футбольну техніку і тактику, згодом переведених на різні мови. Під його керівництвом перебували деякі найвідоміші гравці: при ньому дебютували Діно Дзофф і Джованні Трапаттоні. Крім того Луїджі тренував Чезаре Мальдіні і Ферруччо Валькареджі.

Помер 6 грудня 2012 року на 94-му році життя у місті Оссона[4].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

«Мілан»: 1958–59

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Profilo su Magliarossonera.it. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 24 квітня 2018.
  2. Elenco dei giocatori italiani autorizzati a cambiare società nell'anno 1938-1939 [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.], Il Littoriale, 6 agosto 1938, pag.4
  3. Statistiche su Wlecce.it. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 24 квітня 2018.
  4. Andrea Schianchi (7 dicembre 2012). Addio Bonizzoni: era ilmago della tattica. La Gazzetta dello Sport. с. 11. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)

Посилання[ред. | ред. код]