Лунін Сергій Ігорович — Вікіпедія

Сергій Ігорович Лунін
Народився 18 березня 1979(1979-03-18) (45 років)
Харків, УРСР, СРСР
Місце проживання Україна Україна
Країна  Україна
Діяльність історик, перекладач
Alma mater ХНУ ім. В. Каразіна
Галузь історія

Лунін Сергій Ігорович (нар. 18 березня 1979(19790318) року, Харків) — український історик-архівіст і перекладач. Досліджував життя українського письменника Юрія Горліса-Горського та його роман «Холодний Яр». Переклав на російську мову з англійської праці українсько-американського історика Сергія Плохія, а також британських істориків Майкла Гранта, Делії Пембертон, Стівена М. Міллера.

З 2020 року виступає в публічному просторі проти Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у червні 2020 року лобіював петицію до Президента України про його скасування.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 березня 1979 року у Харкові. Закінчив історичний факультет Харківського університету.[2]

У 2012—2013 роках писав статті для Енциклопедії історії України[3] та Енциклопедії сучасної України[4].

У 2015 році читав лекції у «Вільному університеті Майдан-Моніторинг» про український повстанський рух 1918—1921 років та Холодноярське повстання[5][6][7].

20 грудня 2015 року після передруку виданням Громадське радіо переліку Української Вікіпедії Хронологія заборон української мови, Сергій Лунін у коментарі виданню заявив, що «дані цитати з відкритих джерел [про заборони української мови] спотворені» та написав аналіз цитат, з наведенням указів із «Повного зібрання законів Російської імперії»[8]. Відтоді неодноразово висловлював свою думку щодо «мовних конфліктів» на різних майданчиках та виданнях, зокрема брав участь у дискусії що модерувалася Юрієм Володарським «Чи можлива глоссектомія? Дискусія про долю російської мови та культури в Україні» у рамках Книжкового арсеналу 2016,[9][10][11] давав коментарі щодо «мовних конфліктів» у Португалії, Іспанії/Каталонії, Франції, Швейцарії[12][13] тощо.

Дослідження життя Юрія Горліс-Горського[ред. | ред. код]

У сфері наукових інтересів Луніна як історика — життєпис українського письменника Юрія Горліса-Горського та дослідження його роману «Холодний Яр»[14]. За словами дослідника повстанського руху в Україні 1917—1921 років Юрія Митрофаненка, саме Сергій Лунін здійснив найбільш ґрунтовні дослідження Холодного Яру серед сучасних українських істориків[15]. Зокрема, він відшукав у галузевому архіві СБУ справу Юрія Горліс-Горського під іменем «Валентина Семянцова», завдяки чому вдалося встановити окремі деталі життя Горліс-Горського та його фотографію[16][17]. Лунін здійснив ретельну верифікацію фактів, наведених у романі, та уточнив біографічні дані згаданих у ньому осіб, що дозволило спростувати низку міфів, які потрапили до української історіографії[15].

У 2016 році став автором першої розвідки про можливо втрачений документальний фільм 1939 року «Україна в огні» про Карпатську Україну;[18]. Лунін займався цією темою у зв'язку з причетністю до зйомок у ньому Юрія Городянина-Лісовського[19].

У 2017 році був упорядником академічного видання роману «Холодного Яру»[20], яке вперше відображало всі прижиттєві версії твору, зокрема й виправлення автора у виданні 1938 року[21]. Автор приміток і наукового коментаря до цього видання, в якому розглянув роман як історичне джерело[22][23], а також навів деякі зауваги до біографії автора[24] та його товариша, згаданого в романі під іменем «Андрій Чорнота»[25]. Ранні версії деяких статтей із цього видання публікувалися на сайті Historians.in.ua[26][27][28][29].

2022 року, вже після початку російського вторгнення в Україну, вийшов російський переклад «Холодного Яру», над яким Сергій Лунін працював з 2011 року. Видавець дав згоду 24 лютого, в день початку вторнення, а літературну редакцію тексту зробила Алла Гопаченко в Харкові в умовах постійних бомбардувань[30].

Перекладацька діяльність[ред. | ред. код]

У 2005—2007 роках переклав з англійської на російську історичні книжки для видавництва «Клуб сімейного дозвілля».

В липні 2015 року переміг на першому конкурсі перекладів з португальської на російську мову Por Outras Palavras[31].

З 2015 року як перекладач з англійської-на-російську та науковий редактор співпрацював із російським видавництвом Corpus, що входить до видавничої групи АСТ на правах імпринта. Видавництво звернулося до нього з пропозицією перекласти книжку Сергія Плохія «Остання імперія», про розпад СРСР[32]. Згодом він переклав для них ще дві книжки Плохія — «Брама Європи. Історія України» та розслідування про вбивцю Степана Бандери. В березні 2019 року РНБО наклала санкції на групу АСТ[33]. Відтоді Лунін перекладає для видавництва «Новое издательство», для якого переклав книжку Плохія «Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи». За словами Плохія, «Професіоналізм і ретельність при звірці тексту з першоджерелами, проявлені Сергієм Луніним, допомогли вберегти російське видання не від однієї неточності»[34].

Скандали та контроверсійності[ред. | ред. код]

У 2014 році Лунін надрукував статтю під заголовком «„Холодний Яр“ Юрія Горліс-Горського: Археографічний аналіз» у виданні Historians.in.ua, де піддав критиці кількох колишніх упорядників видань роману «Холодний Яр», зокрема Романа Коваля, звинувативши його у свавільному перекручуванні тексту роману в перевиданнях[26]. У відповідь Роман Коваль опублікував статтю-відозву під заголовком «„Літературний донос“ Сергія Луніна», де заперечував звинувачення на свою адресу, звинуватив Луніна в непрофесіоналізмі та нетактовністі та заявив, що на його думку, Юрій Горліс-Горський закінчував дискусію з такими людьми «ударом кинджала в ліву кишеню френча».[35]

У січні 2020 року, після контроверсійного[36][37] новорічного привітання Володимира Зеленського 31 грудня 2019 року, яке розкритикувала значна частина українських інтелектуалів,[37][36] Лунін був одним із тих, хто навпаки захоплювався цим привітанням та заявив, що в новорічній промові Зеленського «вперше побачив звернення президента до людини, а не до населення, до рівного, а не до маси».[38]

У червні 2020 року Лунін опублікував петицію на сайті президента з вимогою скасувати закони «Про освіту», «Про повну середню освіту» та «Про забезпечення функціонування української мови як державної»[1]. У травні журналіст видання «Заборона» Самуїл Проскуряков дорікав Українській Вікіпедії тим, що «за петицію на сайті президента України з вимогою скасувати новий мовний закон [Луніна] назвали „українофобом“».[39]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Лунін автор однієї українськомовної та двох російськомовних оригінальних робіт з історичної тематики. Окрім власних оригінальних робіт з історичної тематики Лунін з 2005 року також займається перекладом історичних праць інших авторів з англійської на російську. Окрім цього, Лунін був науковим редактором окремих розділів українських перекладів книжок Сергія Плохія «Брама Європи»[40] та «Загублене царство. Історія „Русского мира“ з 1470 року до сьогодні»[41].

Праці

Україномовні

  • Сергій Лунін. Іван Самойлович. Харків: ПЕТ, 2013. 123 стор. ISBN 978-966-16-4070-1

Російськомовні

  • Сергей Лунин та ін. Загадки истории. Эпоха Возрождения. Харків: Folio. 2009. 383 с. ISBN 978-966-03-4725-0
  • Сергей Лунин та ін. Загадки истории. Харків: Folio. 2010. 848 с. ISBN 978-966-03-5036-6
Переклади
  • Майкл Грант. Расцвет Римской империи / Пер. с англ.: Сергей Лунин. Харків: КСД, 2005.
  • Делия Пембертон. Сокровища фараонов / Пер. с англ.: Сергей Лунин. Харків: КСД, 2006.
  • Стивен М. Миллер. Библия. Кто есть кто. Толкования и разъяснения / Пер. с англ.: Сергей Лунин. — Харків: КСД, 2007.
  • Сергей Плохий. Последняя империя. Падение Советского Союза / Пер. с англ.: Сергей Гирик, Сергей Лунин и Анатолий Саган. — М.: АСТ (Corpus). 2016. — 624 с. ISBN 978-5-17-092454-7
  • Сергей Плохий. Врата Европы. История Украины / Пер. с англ.: Сергей Лунин. Москва: АСТ (Corpus). 2018. 544 с. ISBN 978-5-17-095236-6
  • Сергей Плохий. Человек, стрелявший ядом. История одного шпиона времен холодной войны / Пер. с англ.: Сергей Лунин. Москва: АСТ (Corpus). 2019. 432 с. ISBN 978-5-17-102324-9
  • Сергей Плохий. Чернобыль. История ядерной катастрофы / Пер. с англ.: Сергей Лунин, Дмитрий Карельский. Москва: Новое издательство. 2021. 382 с. ISBN 978-5-98379-255-5
Упорядник
  • Холодний Яр: академічне видання. — Харків: КСД, 2017.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Про скасування антиконституційних псевдозаконів «Про освіту», «Про повну середню освіту» та «Про забезпечення функціонування української мови як державної». petition.president.gov.ua. 2020
  2. Лунін Сергій. knugoman.org.ua. 2021
  3. Лунін С. І. ЧЕРКАСИ, екзонім у рос. мові 15–18 ст. для укр. козаків // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  4. Карпа Ірена [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
  5. Історик Сергій Лунін прочитав лекцію про повстанський рух 1919-1920-х років (фото). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021. 
  6.  «Повстанський рух 1919–20-х років та історична пам’ять у незалежній Україні» на YouTube
  7.  Лекція про повстання в Холодному Яру на YouTube
  8. Цього дня Петро I наказав вилучити в монастирях тексти українською мовою. hromadskeradio.org. 2015/12/20/
  9. VI Книжковий Арсенал: програма. archive.chytomo.com. 2016
  10. Російська мова в українській літературі, або Чи можлива глоссектомія?. archive.chytomo.com. 2016
  11. Язик ворога. zbruc.eu. 2016
  12. Історія мовних конфліктів. Немає національної держави, де не було б свого «обрусенія» — Михайло Драгоманов [Архівовано 10 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 3 серпня 2021
  13. Чи можна порівнювати історію Каталонії з історією України? [Архівовано 12 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 8 жовтня 2017
  14. «Воля України або смерть!» Нове видання «Холодного Яру»: упорядник нового академічного видання Холодного Яру Горліс-Горського Сергій Лунін розповідає про нього. hromadske.radio. 19 березня 2017
  15. а б Митрофаненко Ю. Холодний Яр в історії української революції 1917–1920-х рр.: Історіографічна традиція та сучасні інновації осмислення [Архівовано 23 травня 2021 у Wayback Machine.] // Український визвольний рух / Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху. 2016, № 21. С. 86.
  16. Митрофаненко, Юрій (2 липня 2020). Горліс-Горський, він же Семянцев. Як насправді втік з в'язниці Єлисаветграду автор "Холодного Яру". DSnews.ua. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021. 
  17. Степанова, Ольга. Єлисаветград-1920: під червоним прапором. "Україна-Центр". Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021. 
  18. Сергій Лунін. Чи пропала «Україна в огні»?. Українська культура, 2016, № 5. С. 70–73.
  19. Срібна земля із срібної тасьми. Збруч. 15 березня 2021. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 23 травня 2021. 
  20. Холодний Яр: академічне видання. — Харків: КСД, 2017.
  21. «Холодний Яр» Горліса-Горського видали без перекручень. ЛітАкцент - світ сучасної літератури. 12 квітня 2017. Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 23 травня 2021. 
  22. Сергій Лунін. «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського: археографічний аналіз // Холодний Яр: академічне видання. — Харків: КСД, 2017. — С. 249—293.
  23. Сергій Лунін.«Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського (Городянина-Лісовського): джерелознавчий аналіз // Холодний Яр: академічне видання. — Харків: КСД, 2017. — С. 294—353.
  24. Деякі зауваги до біографії Юрія Городянина-Лісовського (Горліса-Горського) // Холодний Яр: академічне видання. — Харків: КСД, 2017. с. 354—383.
  25. Кубанський козак, холодноярець Андрій Чорнота та Юрій Дроботковський, що проходив за справою «Заповіт» // Холодний Яр: академічне видання. Харків: КСД, 2017. с. 384—399.
  26. а б Сергій Лунін. «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського: Археографічний аналіз // Historians.in.ua, 08.02.2014
  27. Сергій Лунін. «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського: Джерелознавчий аналіз (частина 1) // Historians.in.ua, 25.02.2014
  28. Сергій Лунін. «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського: Джерелознавчий аналіз (частина друга) // Historians.in.ua — 10.01.2015
  29. Сергій Лунін. Операція військ ВОХР проти Холодного Яру у вересні 1920 року [Архівовано 23 травня 2021 у Wayback Machine.] // Історична правда, 16 квітня 2014.
  30. Переклад «Холодного Яру» – експансія української культури в росії, – Сергій Лунін. АрміяINFORM. Процитовано 14 липня 2022. 
  31. Итоги конкурса литературного перевода “Иными Словами” |. www.portuguesa.ru (ru-RU). 6 липня 2015. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021. 
  32. Сергій Сєряков. «Остання імперія»: історична метафора чи реалії сьогодення? [Архівовано 20 травня 2021 у Wayback Machine.] // Historians.in.ua, 16.02.2016
  33. Україна запровадила санкції проти російських видавництв і книжкових інтернет-магазинів. detector.media. 2019
  34. Сергей Плохий. Чернобыль. История ядерной катастрофы. М.: Новое издательство, 2021. С. 341.
  35. Роман Коваль. “Літературний донос” Сергія Луніна. Газета Історичного клубу Холодний Яр «Незборима нація». 13 лютого 2014
  36. а б «Промова поразки»: у мережі різко розкритикували новорічне звернення Зеленського. glavcom.ua. 1 січня 2020,
  37. а б У фейсбуці Зеленському відповіли на новорічне привітання хештегом #єрізниця. detector.media. 1 січня 2020,
  38. «Гімн пофігізму» чи «правильні слова»? В Україні продовжують сперечатися про новорічну промову Зеленського. НВ. 2 січня 2020
  39. Битви правок і підозрілі біографії. Як Вікіпедія стала полем інформаційної війни — і чому з цим складно боротися. zaborona.com. 19 травня 2021
  40. Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності. — Харків: КСД, 2016.
  41. Сергій Плохій. Загублене царство. Історія «Русского мира» з 1470 року до сьогодні. — Харків: «Фоліо», 2019.