Лукаш Жолкевський — Вікіпедія

Лукаш Жолкевський
Народився	1594
Помер	1636 ·загиблий у бою
Країна	Річ Посполита
Посада	посол Сейму Речі Посполитої[d], Брацлавський воєвода, Староста Переяславськийd, Староста Хмільницькийd і калуський старостаd
Рід	Жолкевські
Батько	Микола Жолкевський

Лукаш Жолкевський (також Жолкєвський.^[1] бл. 1594 — початок 1637^[2] / 6 (16 грудня) 1637) — галицький шляхтич, військовик та урядник Речі Посполитої.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син львівського підкоморія Миколи Жолкевського, внук белзького, руського воєводи Станіслава Жолкевського.

Навчався за кордоном, повернувся на батьківщину. Разом зі стриєм Станіславом брав участь у битві під Цецорою, потрапив до турецького полону, де перебував 2 літа. Супроводжував королевича Владислава в закордонному вояжі за вказівкою короля Сигізмунда ІІІ. Брав участь у війні зі шведами, взяв у полон командирів шведського війська під Гамерштайном, яких віддав королю. Брав участь у виправах короля Владислава IV Вази, за що отримав від нього в нагороду королівщини. Один з головних учасників перемовин від імені коронного уряду з повсталими козаками у 1630-х роках. Приятель Адама Киселя^[2]. У серпні 1635 після здобуття та зруйнування козаками гетьмана Івана Сулими фортеці Кодак разом із ним мобілізували реєстровців для походу проти повстанців, у який вирушили наприкінці серпня^[1].

Дідич Бродів; 1614 року Л. Жолкевський видав привілей, яким розширив права міщан. 1629 року Броди разом з іншими поселеннями стали власністю Станіслава Конєцпольського, який отримав місто частково даром, частково — за 500 тис. злотих.^[3] Дав кошти для фундації колегіуму єзуїтів у Переяславі, для його функціонування передав маєток — містечко Бубнів із приналежними околицями.

Уряди (посади): брацлавський воєвода, староста калуський, хмільницький, переяславський.

Загинув у битві з козаками біля Кумейків^[4], у якій командував полком німецьких найманців-піхотинців^[5]. Прожив повних 42 роки, помер 1636 чи 1637 року р. неодруженим (за версією Шимона Окольского, був одружений із Кужаньською (пол. Kurzańska гербу Одровонж^[6]), дітей не мав^[7]). Був похований у костелі у Бубневі (його рештки під час Хмельниччини викинули з домовини, буздиган (пірнач), дорогий перстень забрали повстанці (за версією о. Каспера Несецького SJ — бунтарі), щоби помститися за заподіяні ним кривди).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Щербак В. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648—1654 рр. — К. : Наукова думка, 1989. — 128 с. — ISBN 5-12-000672-8. (в обкл.)
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 754. (пол.)
• Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : Drukarnia zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1865. — 199 s. (пол.)
• Sysyn F. E. Between Poland and the Ukraine: The Dilemma of Adam Kysil, 1600—1653 [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.]. — Cambridge, Massachusetts, 1986. — 175 p. — P. 79—80. (англ.)
• Щоденник Симеона Окольського / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 403—416. — ISBN 5-319-01072-9. (рос.)

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.