Лукашівка (Чернігівський район) — Вікіпедія

Зовнішні відеофайли
	Як Лукашівка на Чернігівщині жила в окупації росіян , опубліковано 21 квітня 2022 року на каналі hromadske на YouTube

село Лукашівка
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Чернігівський
Громада	Іванівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA74100110120085520
Облікова картка	Лукашівка
Основні дані
Засноване	1610
Перша згадка	1610 (414 років)
Населення	472
Площа	1,23 км²
Густота населення	383,74 осіб/км²
Поштовий індекс	15560
Телефонний код	+380 462
Географічні дані
Географічні координати	51°23′21″ пн. ш. 31°23′41″ сх. д. / 51.38917° пн. ш. 31.39472° сх. д.Координати: 51°23′21″ пн. ш. 31°23′41″ сх. д. / 51.38917° пн. ш. 31.39472° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	112 м
Водойми	р. Вздвиж, р. Лебідь
Місцева влада
Адреса ради	15562, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Іванівка, вул. Дружби, буд. 33б.
Карта
	Лукашівка
	Лукашівка
Мапа
	Лукашівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лукашівка.

Лукаші́вка — село в Україні, у Іванівській сільській громаді Чернігівського району Чернігівської області. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Анисівська сільська рада.

Населення становить 472 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Село було засновано у 1640-х роках козаком на прізвище Лукаш. Він обрав собі місце для проживання і звернувся до стародубського полковника (Стародубський полк тоді належав до українських земель) з проханням надати йому універсал на право володіння цією землею, де він побудує «млинок» та осадить слободу. У другій половині 17 століття поряд із Лукашівкою було засновано хутір Єлецького чернігівського монастиря, а саме село перейшло у підпорядкування цієї обителі. Але вже на початку 18 століття Лукашівка перейшла у власність Чернігівського козацького полку.

Куток Паци свідчить, що це був Лукаш Пац. За декретом 1621 р. д. Соболі (нині куток села) належала Солтикам. Напорівка називалася, бо «під напором сюди виселили монахів Єлецького монастиря».

За переписом 1666 р. 10 податкових дворів. Універсалом гетьмана Мазепи 1699 р. села Лукашівка і Слобідка були надані сотнику Тризні.

На початку 18 ст. — 21 двір. У Напоровці — 20 дворів. 1782 р. — 70 хат над р. Вздвиж, церква, дім сотника вибельського на 3 покої. Напоровка була монастирським окремим селом. За переписом 1897 р. — 967 жителів, 152 двори, 20 вітряків, церква, земська школа.

Із 1781 році в Лукашівці відома Вознесенська церква. Спочатку це була дерев'яна споруда, зведена на кошти парафіян. У 1800 році її оновили, а у 1861-му — було добудовано дзвіницю. Але на початку 20 століття дерев'яну церкву розібрали, щоб збудувати на її місці муровану. Новий храм освятили у 1913 році. Звели його за поширеним проектом (дуже схожий храм у селі Медведівка, Черкаської області) у цегляному стилі.

За даними на 1859 рік у казенному, козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 550 осіб (266 чоловічої статі та 284 — жіночої), налічувалось 89 дворових господарств, існувала православна церква^[2].

Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому селі Янівської волості мешкало 568 осіб налічувалось 118 дворових господарств, існували православна церква, 2 постоялих будинки й 20 вітряних млинів^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 964 осіб (472 чоловічої статі та 492 — жіночої), з яких 954 — православної віри^[4].

За радянських часів церкву закрили, приміщення використовували як склад.

Церкву й богослужіння відновили 1988 року.

З 1991 року село належить до незалежної України.

Переживши в березні 2022 року три тижні російської окупації, релігійна громада села влітку ухвалила рішення перейти від УПЦ до Православної церкви України. Віряни були практично одностайними: 99 людей проголосували за те, щоб храм перейшов до помісної Православної церкви України, четверо висловилися проти, двоє утрималися^[5].

У 1924 р. в с. Лукашівці 1233 жителі, а в с. Напоровка — 561 житель. Напоровка знаходилася на другому березі річки. За переписом 1897 р. — 79 дворів, 485 жителів.

Кутки: Напоровка, Паци, Соболі, Лиса гора. Гідронім Здвижа — місце занесене мулом, що трясеться.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Іванівської сільської громади.^[6]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації колишнього Чернігівського району, село увійшло до складу новоутвореного Чернігівського району Чернігівської області^[7].

Російська окупація у 2022 році[ред. | ред. код]

Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році село перебувало під російською окупацією 21 день. Звільнене наприкінці березня 2022 року.^[8] У Вознесенській церкві росіяни влаштували штаб, катівню і склад боєприпасів.^[9] ^[5]^[10] Після звільнення села від російських нелюдів в церкві були виявлені тіла розстріляних людей. Під час окупації російські військові займалися грабунком населення, відбирали продукти й свійську худобу. Під час звільнення села відступаючі російські війська були розгромлені в момент переправи через Десну.^[11] 19 квітня 2022 року село розміноване силами ЗСУ. ^[12]

У боях за село загинули:

Подставка Євгеній Іванович — український військовий, головний сержант 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-мої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Збройних Сил України;
Михайло Процишин — український військовий, ст. лейтенант, командир танкового взводу.
Тарасенко Юрій Володимирович (1973—2022) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Шеремет Артем Валерійович (1990—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Приходько Максим Анатолійович (1983-2022) — український військовий, старший сержант 58-мої окремої мотопіхотної бригади ЗС України
Назаров Вадим Анатолійович(1998-2022) — старший солдат, 16 омпб 58ї омпбр
Олійник Олександр Олександрович(1979-2022)—ст.сержант. Підрозділ А1815.
Бутусін Роман Олегович(1997-2022)—солдат. 16 омпб 58ї омпбр.
Бутусін Леонід Олегович (2001-2022)—солдат.16 омпб 58ї омпбр.
Малий Дмитро Леонідович(1986-2022)—ст.сержант.Підрозділ А7105.
Авдієнко Микола Петрович(1979-2022)—сержант.Підрозділ А7105.
Іваненко Сергій Михайлович(1996-2022)—солдат.Підрозділ А7105.
Мещеряков Вадим Миколайович(1964-2022)—ст.сержант.Підрозділ А7105.
Максименко Віктор Михайлович(1980-2022)—ст.сержант.Підрозділ А7105.
Ворона Юрій Сергійович(1996-2022)—солдат.Підрозділ А7105.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ВРУ
↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 127)
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-264. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ ^а ^б Зранена, але жива. Церква на Чернігівщині після окупації (фото). LB.ua. Процитовано 18 грудня 2022.
↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Лукашівка, Слобода, Іванівка, Шестовиця, Ягідне – звільнені від російських військ - Ніколюк (uk-UA) , процитовано 1 грудня 2022
↑ Лукашівка - історія маленького селища під Черніговом (uk-UA) , процитовано 1 грудня 2022
↑ БУРЯТИ ВЕЛИ НА РОЗСТРІЛ/СПРОБА ЗҐВАЛТУВАННЯ/КОРИДОР «ШЕВЧЕНКА» І ДУХИ ПОМЕРЛИХ/ОЛЕКСІЙ АНУЛЯ/ENG SUB
↑ Як Лукашівка на Чернігівщині жила в окупації росіян | hromadske [Архівовано 23 квітня 2022 у Wayback Machine.], Громадське, 21.04.2022
↑ У восьми областях України звільнені від окупації 919 населених пунктів. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 20 грудня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лукашівка (Чернігівський район)

Це незавершена стаття з географії Чернігівської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ВРУ

[2] рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 127)

[3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)

[4] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-264. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[:0-5] а ^б Зранена, але жива. Церква на Чернігівщині після окупації (фото). LB.ua. Процитовано 18 грудня 2022.

[6] Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.

[7] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[8] Лукашівка, Слобода, Іванівка, Шестовиця, Ягідне – звільнені від російських військ - Ніколюк (uk-UA) , процитовано 1 грудня 2022

[9] Лукашівка - історія маленького селища під Черніговом (uk-UA) , процитовано 1 грудня 2022

[10] БУРЯТИ ВЕЛИ НА РОЗСТРІЛ/СПРОБА ЗҐВАЛТУВАННЯ/КОРИДОР «ШЕВЧЕНКА» І ДУХИ ПОМЕРЛИХ/ОЛЕКСІЙ АНУЛЯ/ENG SUB

[11] Як Лукашівка на Чернігівщині жила в окупації росіян | hromadske [Архівовано 23 квітня 2022 у Wayback Machine.], Громадське, 21.04.2022

[12] У восьми областях України звільнені від окупації 919 населених пунктів. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 20 грудня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]