Лохово — Вікіпедія

село Лохово
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Мукачівський район
Громада	Івановецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA21040110080011420
Основні дані
Засноване	1241
Населення	1186
Площа	2,268 км²
Густота населення	522,93 осіб/км²
Поштовий індекс	89634
Телефонний код	+380 3131
Географічні дані
Географічні координати	48°30′17″ пн. ш. 22°40′39″ сх. д. / 48.50472° пн. ш. 22.67750° сх. д.Координати: 48°30′17″ пн. ш. 22°40′39″ сх. д. / 48.50472° пн. ш. 22.67750° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	135 м
Місцева влада
Адреса ради	89634, вул. Центральна, 56, с. Лохово, Мукачівський р-н, Закарпатська обл.
Карта
	Лохово
	Лохово
Мапа
	Лохово у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лохово (значення).

Лохово— село в Україні, у Мукачівському районі Закарпатської області. Входить до складу Івановецької сільської громади.

Етимологія[ред. | ред. код]

Не існує точного походження назви. Проте існують дві основні теорії:

Стара назва села була Логово, і походило від кущів логовиці (глоду). За часів Австро-Угорщини назва села писалася як «Lohovo», і вимовлялась як «Лохово», що з часом стало офіційною назвою^{[джерело?]}.

Колись в цій місцевості селилися кельти. В історії зафіксовані археологічні знахідки саме на території Закарпатської області. У перекладі з кельтської, слово «лох» (наприклад, Лох-Несс) означає водойма, озеро. Село Лохово географічно розташоване в такому місці, де, можливо, були болота або озера, і це дало поштовх до виникнення своєрідної назви.^{[джерело?]}

1484 року згадується як Lohol. 1610— Kys Loho і Nagj Loho, 1693— Nagylohó (Lohow) та Kislohó (Leniowste).^{[джерело?]}

У 1995 році село "Лохове" перейменували в Лохово, змінивши останню літеру.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датується 1241 роком. При поході орди Батия у західну Європу, монгольський стан знаходився біля села Бобовище. Тепер назва цієї місцевості «Батиєве поле».

Розкопки могил, проведені упродовж 1954—1955 р.р. науковою експедицією УжНУ на чолі з доцентом Ф.М. Потушняком свідчать про те, що на території с. Лохова вже в VI–VIIст. мешкали слов'яни (знайдено речові пам'ятки новокам'яного віку). Поблизу села виявлено поселення і могильники періоду бронзи (II—I тисячоліття до н.е.). До цього ж часу належить і бронзовий скарб, який знайдено біля с. Череївці.

У Монографії Березької жупи Т.Легоцький ^{[джерело?]}, використовувавши народний переказ, під знаком питання згадує, що татари село спустошили та всіх чоловіків на очах жінок в капустяних бочках потопили.

Протягом березня 1582 року Ракоці Сигізмунд, власник Мукачева, видає князівський лист кріпаку Пашкову Яношу, щоб той спустіле село знову заселив, але ця справа не мала результату, і 1649 року в Ленівцях не знайшлося більш ніж 2 кріпаки і 1 хлопець, 1 віл, 4 корови та 1 свиня.

Кількість населення збільшилось 1672 року, коли в селі була побудована дерев'яна церква і священником було призначено Баксу Лукау. На місті колишньої церкви й донині стоїть дзвіниця.

У 1649 року у Великому Лохові мешкало 36 селян-кріпаків. Уже тоді в околицях Лохова вирощувались різні сорти винограду, і селяни-кріпаки одну дев'яту врожаю віддавали для Мукачівського замку.

З 1798 року великі території сіл Лохова та Ленівців належали до латифундій графа фон Шенборна.

Важке було становище кріпосних селян Лохова: платили оброк, ходили на панщину.

При скасуванні кріпосного права (1848р.) селяни землі не одержали: вона залишалась власністю феодала. За її оренду вільні селяни змушені були платити грішми, віддавати більшу частину врожаю, або ж відробляти працею на панській землі. За свою свободу теж мусили заплатити феодалу графу Шенборну значний викуп (300—400 форинтів).

До 1919 село, як і все ПІдкарпаття входило до складу Австро-Угорщини.

10 вересня 1919 ввійшло до складу Чехословаччини як частина Підкарпатської Русі. В селі діяв «нотарський уряд».

18 березня 1939 в село увійшли угорська регулярна армія.

Присілки[ред. | ред. код]

Коструб

Коструб - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Лохово

Згадки: 1599: Kosztrubácsfalva, 1600: Kosztrubafalva

Матяш

Матяш - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Лохово

Згадки: 1600: Mátyásfalva, 1600: Mátfalva

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1264 особи, з яких 619 чоловіків та 645 жінок.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1179 осіб.^[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Мова	Відсоток
українська	99,49%
російська	0,51%

Релігія[ред. | ред. код]

До 1947 року у селі була греко-католицька церква. У жовтні 1947року при виїзді з села було вбито греко-католицького єпископа Т.Ромжу, священника церкви відправлено на 20 років на Соловки, а церква стала православною. Нині у с. Лохово діє Покровська православна церква Української православної церкви (московського патріархату).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Юрій Дмитрович Герц— відомий закарпатський художник, заслужений художник України, лауреат Шевченківської премії.
Ю.Г. Ґонак— кандидат сільськогосподарських наук, доцент.
Василь Грубінко (нар. 1959)— український вчений-біолог, педагог, доктор біологічних наук, професор, викладач ТНПУ.
І.Ю. Полянський— доктор медичних наук, професор, викладач Чернівецького медичного університету, хірург.
А.А. Симодейко— доктор медичних наук, професор УжНУ.
В.В. Хайнас— доктор історичних наук, професор УжНУ.
Герц Микола Іванович (1934—2004)— український педагог, Відмінник народної освіти УРСР і вищої освіти СРСР, Кандидат педагогічних наук.