French
DeutschЛоренц Белер — Вікіпедія
| Лоренц Белер | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Lorenz Böhler | ||||||||||||||
| Народився | 15 січня 1885[1][2][…] Вольфурт, Брегенц, Форарльберг, Австрія[1] | |||||||||||||
| Помер | 20 січня 1973[1][2][…] (88 років) Відень, Австрія[1] | |||||||||||||
| Поховання | Döbling Cemeteryd | |||||||||||||
| Країна |  Австрія | |||||||||||||
| Діяльність | хірург | |||||||||||||
| Галузь | хірургія і ортопедія | |||||||||||||
| Alma mater | Віденський університет | |||||||||||||
| Науковий ступінь | доктор медицини[1] | |||||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||||||
| Членство | Леопольдина і СС | |||||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Вітчизняний фронт | |||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||
Лоренц Белер (Lorenz Böhler; 15 січня 1885, Вольфурт — 20 січня 1973, Відень) — австрійський травматолог, доктор медицини, професор. Оберстлейтенант медичної служби резерву вермахту.
Біографія[ред. | ред. код]
Працював в клініці Майо (Рочестер, США) і в Відні у відомого ортопеда Адольфа Лоренца. У 1916 році заснував в Бозені лазарет для хворих з вогнепальними ушкодженнями кісток і суглобів. В 1925-71 роках — беззмінний директор і науковий керівник найбільшої травматологічної лікарні у Відні і професор кафедри травматології університету.
Белер розробив ряд методів оперативного і консервативного лікування переломів кісток, які викладені в монографії «Die Technik der Knochenbruchbehandlung» (1929). Книга неодноразово перевидавалася, перекладена російською та іншими мовами. Під керівництвом Белера в Австрії організована мережа травматологічних клінік і пунктів, які відділені від клінік загальної хірургії. Ним розроблені принципи реабілітації хворих після травми. Автор широко відомої в світі шини для скелетного витягування та інших пристосувань для лікування хворих з травмами. Белер був учасником I Всесоюзного з'їзду травматологів-ортопедів (1963).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Франца Йосифа, лицарський хрест з військовою відзнакою (17 квітня 1915)
- Медаль Червоного Хреста (Пруссія) 3-го класу (грудень 1916)
- Відзнака «За заслуги перед Червоним Хрестом» 2-го класу з військовою відзнакою (7 липня 1917)
- Бронзова медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) (25 квітня 1918)
- Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
- Пам'ятна військова медаль (Австрія)
- Премія Болонського університету за найкращу книгу світової літератури з травматології і ортопедії (1938)
- Почесний хрест ветерана війни
- Залізний хрест 2-го класу (1941)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го (1942) класу з мечами
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (30 січня 1945) — вручений Бальдуром фон Ширахом.
- Почесний громадянин громади Вольфурт (1957)
- Австрійський почесний знак «За науку й мистецтво» (1959)
- Золотий почесний знак землі Форарльберг (1964)
- Почесне кільце міста Відня (1965)
Бібліографія[ред. | ред. код]
Автор близько 450 наукових праць.
- Die Technik der Knochenbruchbehandlung, Band I, Band II, Ergänzungsband. Reprint der 12.-13. Auflage 1953/1963, Nachdruck 1996. 3 Bände, leinengeb., Schutzumschlag, 2.483 S. zuzügl. Sachverzeichnis, ca. 4.800 Abb., Maudrich 1996, ISBN 3-85175-666-5.
- Die Spezialisierung der Frakturbehandlung für die Kriegszeit, eine Frage von größter volkswirtschaftlicher Bedeutung. In: Zentralblatt für Chirurgie 44 (1918)
- Wie schützen wir die Verwundeten vor Amputation und Krüppeltum? In: Zeitschrift für orthopädische Chirurgie 45 (1924): S. 244–281.
- Knochenbrüche und Unfallchirurgie in ihren Beziehungen zur Umwelt. Maudrich, Wien 1933.
- Wundbehandlung. In: Zeitschrift für ärztliche Fortbildung. 38 (22) (1941): S. 545–552.
- Unfallkrankenhäuser, Unfallabteilungen, Unfallkliniken. In: Archiv für orthopädische und Unfall-Chirurgie 42 (1) (1942): S. 5–23.
- Vorschlag zur Marknagelung nach Küntscher bei frischen Oberschenkelschußbrüchen. In: Der Chirurg 15 (1) (1943): S. 8–13.
- Verbandlehre für Schwestern, Helfer, Studenten und Ärzte. Maudrich, Wien 1947.
Література[ред. | ред. код]
- Hubert Fischer: Der deutsche Sanitätsdienst 1921-1945, Biblio, Osnabrück 1982–1988, 5 Bände, 2 Supplementbände 1999
- Werner Wachsmuth: Ein Leben mit dem Jahrhundert, Springer Verlag, Berlin - Heidelberg 1985
- Jörg Böhler: Lorenz Böhler. Der Vater der Unfallchirurgie. 15. Januar 1885 bis 20. Januar 1973, in: „Zentralblatt für Chirurgie“, 1985: 110(4), S. 194–199.
- Inge Lehne: Lorenz Böhler. Die Geschichte eines Erfolges, Verlag Wilhelm Maudrich, Wien - München - Bern 1991
- Fritz Povacz: Der Geist der Böhler-Schule, Maudrich, Wien 2004, ISBN 3-85175-806-4
- Wolfgang U. Eckart (Hrsg.): Ärzte-Lexikon. Bd. 1. Springer, Heidelberg 2006, ISBN 3-540-29584-4, S. 68.
- Sein Sohn Jörg Böhler spricht in einer Würdigung zum 100. Geburtstag von 450 Arbeiten. Jörg Böhler: Lorenz Böhler. Der Vater der Unfallchirurgie. 15. Januar 1885 bis 20. Januar 1973. In: Zentralblatt für Chirurgie. 110 (4) (1985): S. 194–199.
- Большая Медицинская Энциклопедия (БМЭ), под редакцией Петровского Б.В., 3-е издание
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Deutsche Nationalbibliothek Record #119044382 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
|
