Лопатинський Фавст Львович — Вікіпедія

Лопатинський Фавст Львович
Народився	29 травня 1899(1899-05-29) Львів, Австро-Угорщина
Помер	31 жовтня 1937(1937-10-31) (38 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Австро-Угорщина →  УНР
Національність	українець
Діяльність	режисер, сценарист, актор
Знання мов	українська і польська
Заклад	Березіль[1]
Батько	Лопатинський Лев Васильович
Мати	Лопатинська Філомена Миколаївна
У шлюбі з	Пігулович Зінаїда Олександрівна
IMDb	ID 0519801

Фа́вст Льво́вич Лопати́нський (29 травня 1899, Львів — 31 жовтня 1937, Київ) — український режисер, сценарист, актор.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Мати Лопатинська Філомена Миколаївна, батько Лопатинський Лев Васильович.

• 1914—1915 — актор театру товариства «Руська бесіда» у Львові.
• 1915—1916 — актор трупи театру «Тернопільські театральні вечори».
• 1916—1920 — актор «Молодого театру» у Києві.
• 1920—1922 — актор театру ім. Шевченка.
• 1922—1926 — актор і режисер театру «Березіль», один з його засновників. Соратник Леся Курбаса. Стояв на чолі другої експериментальної робочої трупи.
• 1926—1933 — режисер кінофабрики ВУФКУ у Одесі, «Українфільму» (Київ та Одеса).

Брав участь у виставах «Гайдамаки» за твором Т. Г. Шевченка (Ярема), «Горе брехуну» за комедією Франца Грільпарцера (Леон). Він ставить у «Березолі» вистави «Нові йдуть» за твором О. Зозулі, «Машинобрці» за твором Ернеста Толлера «Люди-роботи» (Die Maschinenstürmer) та «Пошились у дурні» за М. Кропивницьким.

Заарештований у червні 1937. Розстріляний 1937 у Києві.

Постановки у театрі «Березіль»[ред. | ред. код]

• 1923 — «Нові ідуть» по Зозулі;
• 1924 — «Машиноборці» Толлера, «Залишились в дураках» Кропивницького;
• 1927 — «Сава Чалий» Карпенко-Карого.

Фільмографія[ред. | ред. код]

• 1926 — Вася-реформатор, режисер у співавторстві з Олександром Довженком; — втрачений
• 1926 — Синій пакет, режисер;
• 1927 — Василина, режисер;
• 1929 — Суддя Рейтанеску (інші назви — «Суддя Рейтан», «Двійник», за сценарієм М. Панкова), режисер;
• 1931 — Кармелюк, режисер;
• 1932 — Висота №5 (інша назва «Немає таких фортець», за сценарієм В. Охременка), режисер;
• 1933 — Роман міжгір'я, режисер, співавтор сценарію з Павлом Коломойцевим (за твором Івана Ле).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Енциклопедія України [Архівовано 1 травня 2007 у Wayback Machine.]
• Госейко Л. Історія українського кінематографа. 1896 — 1995. — К.: Kino-Коло, 2005. — ISBN 966-8864-00-X.

Посилання[ред. | ред. код]

• Ф. Лопатинський Експресіонізм в кіно [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.]// Кіно. — 1926. — № 6-7. — С. 10-12.

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Internet Movie Database · KinoPoisk.ru · The Movie Database Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України Нормативний контроль GKG: /g/121j6n09