Ледачий софізм — Вікіпедія

Ледачий софізм (ἀργός λόγος) — софізм, сформульований Цицероном у трактаті «Про долю» як аргумент проти фаталізму. Означає байдужість людини до будь-яких активних дій та майбутніх подій, що мають відбутися, а саме невтручання до жодних справ. Ця логічна помилка подібна до хибної дилеми, але має відношення до майбутнього, а не теперішнього часу.

Приклад ледачого софізму[ред. | ред. код]

Згідно з цим аргументом можна побудувати таке міркування.

Якщо кандидату до Верховної Ради України призначено стати депутатом, чи то звернеться він до соціологічного опитування, чи то не звернеться, він все одне стане членом парламенту. А що як йому не призначено стати депутатом, чи то звернеться від до соціологічного опитування, чи то не звернеться, все одне не стане депутатом. Бо те й інше — доля. Тому звертатися за допомогою до соціологічних опитувань начебто немає жодного сенсу.

Таким чином, «ледачий софізм» означає, що не слід прикладати жодного зусилля ні до чого — все вирішиться або не вирішиться саме собою.

Див. також[ред. | ред. код]

Логіка

Джерела[ред. | ред. код]

Яценко С. С. Парасофізми / С. С. Яценко. — К.: Видавничий дім «Руське слово», 2011. — 84с.
Яценко С. С. Софістика / Київ. : ТОВ «Сік Груп Україна», 2016, 208 с. ISBN 978-617-7092-95-6
ФИЛОСОФСКИЕ ТРАКТАТЫ О СУДЬБЕ [Архівовано 27 січня 2013 у Wayback Machine.]
The Lazy Argument [Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з логіки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.