Ларрі Кінг — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кінг.
Ларрі Кінг
Larry King
Ім'я при народженні Лоренс Гарві Зайгер
Lawrence Harvey Zeiger
Псевдонім Larry King
Народився 19 листопада 1933(1933-11-19)[1][2][…]
Бруклін, Нью-Йорк США США
Помер 23 січня 2021(2021-01-23)[4] (87 років)
Cedars-Sinai Medical Centerd, Беверлі-Гровd, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
·сепсис[5]
Поховання Меморіальний парк Гілсайдd
Громадянство США США
Місце проживання Беверлі-Гіллз
Діяльність радіо- і телеведучий
Сфера роботи журналістика[6], тележурналістикаd[6], Радіожурналістика[6], публіцистика[6] і телевізійна публіцистикаd[6]
Alma mater середня школа Лафайєтd
Мова творів англійська
Роки активності 1957 — 2021 
Конфесія юдаїзм
У шлюбі з Julie Alexanderd, Freda Millerd, Annette Kayed, Francis Sutphind, Alene Akinsd, Шон Кінгd, Sharon Lepored і Alene Akinsd
Діти Ларрі Кінг молодшийd і Кеннон Едвард Кінгd
Нагороди

зірка на голлівудській Алеї слави[d]

премія Пібоді

CMNS: Ларрі Кінг у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ларрі Кінг (англ. Larry King, уродж. Лоренс Гарві Зайгер / Зейгер, англ. Lawrence Harvey Zeiger; 19 листопада 1933(19331119) — 23 січня 2021[7][8] Beverly Grove, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американський журналіст, радіо- та телеведучий. Його телепрограма «Ларрі Кінг наживо» — одна з найбільш популярних та довготривалих програм у мережі CNN.

Дитинство та юність[ред. | ред. код]

Лоуренс Гарві Зейгер народився 19 листопада 1933 року в Брукліні, Нью-Йорк. Його батьками були Дженні (Гітлиц), швачка, та Єдді Зейгер — власник бару і працівник оборонного заводу. Обидва — ортодоксальні євреї та емігранти: батько — з Коломиї, Австро-Угорщина (нині Україна), мати — із Вільнюсу, Литва.[7] У родині Зейгерів було три сини: перший, Ірвін, народився у 1932 році, але помер у шість років від апендициту. Після народження Лоуренса, у сім'ї Зейгерів народився ще один син — Марті.

Мої батьки вклали все життя для нас із братом. Мати захищала нас понад міри. Якщо б вона колись написала книгу, то обов'язково назвала б її «Одягайся тепліше». Батько з ранку до ночі працював у своєму барі, щоб втілити свою мрію — переїхати до Бенсонгерста. Але він так і не потрапив у Бенсонгерст. Замість цього був Перл-Гарбор».[9]

З дитинства Лоуренс захоплювався радіо. Знав програми передач майже усіх станцій, імітував різні радіошоу, намагаючись робити голос низьким.[9] Кінг навчався у Lafayette High School, муніципальній школі Брукліну.[10] Батько помер у 44 роки від серцевого нападу. Його смерть справила на сина дуже сильне враження, хлопець втратив інтерес до школи. Після випуску не пішов до коледжу і влаштувався на роботу допомогти матері, яка жила на соціальну допомогу від держави.

Смерть[ред. | ред. код]

На початку січня 2021 був госпіталізований з коронавірусом до лікарні Лос-Анджелеса. Помер 23 січня у віці 87 років[11].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Зейгер мріяв працювати на радіо. Одного разу він зустрівся із диктором CBS, із яким він поділився своїми намірами. Той порадив йому переїхати до Флориди, де були більші можливості для недосвідчених «радіорепортерів». 22-річний Лоуренс переїжджає до Маямі. Юнак влаштувався на радіостанцію Wahr-AM. Його завданнями були прибирання приміщення і невеликі доручення співробітників. Отримати роботу радіоведучого Кінгу допоміг збіг обставин. Одного разу на роботу не вийшов один із ведучих і юнаку запропонували його замінити. Опинившись в прямому ефірі, Зейгер був такий наляканий, що не міг вимовити ані слова. Виникла пауза. Начальник увірвався в радіокабінку і наказав щонайшвидше щось говорити. Юнак опанував себе і зізнався слухачам, що перелякався, бо ніколи не був в ефірі.[12] Так 1 травня 1957 року мешканці Флориди вперше почули голос Ларрі Кінга. Його виступ справив враження на керівництво: Зейгер отримав ефірний час і оклад — 55 доларів на тиждень. Кінгом він став дещо пізніше: генеральному директору станції прізвище «Зейгер» видалося занадто складним для вимови і бляклим. Лоуренс Зейгер обрав собі нове ім'я. Згодом Кінг зізнався, що в момент роздумів йому в очі запала рекламна листівка лікеру «King's Wholesale Liquor».[13] За 2 роки він офіційно змінив ім'я[14]

З 9 до 12 ранку Кінг працював диск-жокеєм на радіо, а після обіду вів ще 2 передачі: новиннєву та спортивну. З 1958 по 1961 Кінг інтерв'ює відвідувачів Pumpernik's Restaurant для радіо WIOD.[15] Тут Кінг спілкується зі своїм першим «зірковим» гостем: на гастролях у Маямі був співак Боббі Дарін, який випадково зайшов у ресторан.[16] Радіошоу Кінга зробили з ведучого локальну зірку Маямі. З травня 1960 року він стає ведучім шоу Miami Undercover, яке виходило щонеділі о 23:30 на WPST-TV Channel 10. У ній він був модератором тем з важливих дискусій того часу.[17] У 1965 році Ларрі Кінга запрошують замінити колумніста «Маямі Геральд» (англ. The Miami Herald) Волтера Вінчера.

Ведучий закріплює свій успіх коли вперше з'являється на телеекрані як асистент коміка Джекі Глісона. Його шоу-вар'єте, яке транслювалося на національному телебаченні знімалося у Маямі, і Кінг потоваришував з телевізійною легендою. Ларрі Кінг називав Глісона своїм наставником. Саме він запросив до Кінга на інтерв'ю Френка Сінатру. Співак неодноразово розмовляв з Кінгом в його програмах, і щоразу говорив, що ведучий має унікальне вміння примусити телевізійні камери зникати.[18]

20 грудня 1971 року Ларрі Кінга заарештовують за звинуваченням у великій крадіжці. Згідно з позовом нью-йоркського фінансиста Луїса Вулфсона, Кінг нібито порушив умови оборудки, не передавши позичені гроші окружному прокуророві з Нового Орлеана Джимі Ґаррісону, який розслідував убивство Джона Ф. Кеннеді. Деякі подробиці скандалу лишаються й досі нез'ясованими.[19] Ведучого звільнили під заставу і відсторонили від праці у ЗМІ в очікуванні звинувачень. Вони були зняті у березні 1972 року в зв'язку з законом про закінчення давності, але роботодавці не прийняли його назад. Кінг полишає Флориду, пише статті для газет та журналів, веде шоу на радіостанції для Вірджинії. Лише в 1978 році він повертається до Маямі у радіо WIOD.[20]

«Шоу Ларрі Кінга»[ред. | ред. код]

30 січня 1978 року починається нова віха у кар'єрі ведучого: він починає працювати на національному радіо Mutual Broadcasting System з власною програмою «Шоу Ларрі Кінга» (англ. The Larry King Show). Шоу транслюється у 28 містах США, а через 5 років — у 118. Цю програму він вів із понеділка по п'ятницю, з опівночі до 5.30 ранку. Перші 90 хвилин транслювалося інтерв'ю з гостем. Стільки ж часу відводилося на рубрику «Open Phone America»: запитання радіослухачів та відповіді. Ларрі Кінг перший, хто ввів формат телефонних розмов зі слухачами у прямому ефірі.[21] З третьої ранку ведучий обговорював із гостями програми теми, які їх цікавили. Інколи Кінг розважав слухачів історіями з власного дитинства.[22] Шоу було надзвичайно популярним і виходило до 1994 року.[23] У 1982 році Кінг починає писати колонку для національної газети «США Сьогодні» (англ. USA Today) і у цей же рік «Шоу Ларрі Кінга» отримує премію Пібоді.[20]

«Ларрі Кінг наживо»[ред. | ред. код]

3 липня 1985 року відбувається прем'єра телепрограми «Ларрі Кінг наживо» (англ. Larry King live) на телеканалі CNN. Це було перше національне телешоу. Крім того, воно транслювалося і на кабельному телебаченні, і на радіо. Щовечора Кінг брав інтерв'ю у видатних діячів, частіше за все у знаменитостей, політиків, бізнесменів. Шоу, що тривало одну годину, виходило кожного дня і було доступно глядачам усього світу завдяки телеканалу CNN International. Зазвичай Кінг проводив інтерв'ю у лос-анджелеській, нью-йоркській або вашингтонській студії CNN, але бували й виключення. Так, він вів мовлення із Білого дому, з тюремних камер, домівок гостей та інших незвичайних локацій. Популярними були його тюремні інтерв'ю з Майком Тайсоном і з Карлою Такер — першою жінкою, страченою в Техасі.

В ефірі «Ларрі Кінг наживо» відбувались події історичного значення. Наприклад, у 1992 році Росс Перо оголосив у програмі про свою участь у президентських перегонах. У 1993 році Кінг влаштував рекордні за рейтингом за весь час існування CNN дебати між віцепрезидентом Алберьтом Ґором і незалежним політиком Россом Перо про Північноамериканську зону вільної торгівлі. Їх дивилися понад 16 мільйонів глядачів. Під час президентських виборів 2000 року Кінг 37 днів поспіль висвітлював перелік голосів за підсумком виборів у штаті Флорида. У програмі взяли участь близько 350 осіб, а її родзинкою були ексклюзивні інтерв'ю з Джорджем Бушем-молодшим і Албертом Ґором. Після терактів 11 вересня 2001 року, що потрясли Америку й світ, та американського вторгнення в Ірак Кінг інтерв'ював близько 700 гостей, серед них більш як 35 світових лідерів. В гостях у Кінга були українські та російські політики. 8 грудня 2000 року Ларрі Кінг брав інтерв'ю у Володимира Путіна. Всесвітньо відомою стала фраза президента Росії на питання ведучого: «Що сталося з підводним човном „Курськ“?». «Він затонув» — відповів Путін.[24] 17 вересня 2005 року президент України Віктор Ющенко відвідав шоу.[25]

Він інтерв'ював усіх президентів США, починаючи з Джеральда Форда. Серед інших знаменитостей — Мартін Лютер Кінг, Маргарет Тетчер, Міхайло Горбачов, Тоні Блер, Елеонора Рузвельт, Ненсі Рейган і Барбара Буш, Білл Ґейтс, Біллі Грем, Одрі Гепберн, Френк Сінатра, Пол Макартні, Марлон Брандо, Барбара Стрейзанд, Мадонна, Принц, Аль Пачіно, Джон Фуллертон Мак-Артур…

Нерідко Кінг робив програму присвячену паранормальним явищам. У його студії експерти вели суперечки про інопланетян та НЛО. Його гостем був ведучий популярного шоу «На той світ із Джоном Едвардом». Кінг давав можливість телеглядачам поспілкуватися з померлими душами рідних. Він запрошував до студії медіумів, щоб ті, передбачаючи майбутнє, вели суперечки зі скептиками.

Кінг відгукувався й на масові трагедії. 2005 року, коли ураган «Катрина» спустошив штати Луїзіана та Міссісіпі, він висвітлював цю тему в спеціальній програмі двадцять вечорів підряд. Докладно розповідав телеглядачам, як вносити пожертви у фонд допомоги постраждалим від стихійного лиха. У 2010 році, після смертоносного землетрусу, Кінг вийшов в ефір із програмою «Гаїті: як ви можете допомогти».[26] Час від часу Кінг приймав дзвінки від глядачів. Інколи до студії дзвонили знаменитості (зірки музики та кіно, губернатори, королівські особи), інколи дзвонили жартівники. Завдяки трансляції на CNN International, ведучий відповідав на дзвінки не тільки своїх співвітчизників.

29 червня 2010, Кінг оголосив, що після 25 років роботи він залишає шоу.[27] 16 грудня 2010 року вийшов останній епізод «Ларрі Кінг наживо» з ведучими Райяом Сікрестом та Біллі Мейхером. Сюрпризом була поява Барака Обами, колишнього президента США, Білла Клінтона. Фінальний епізод шоу зібрав у екранів телевізорів аудиторію 2,24 млн глядачів (при тому, що зазвичай епізод переглядало близько 672 тисяч чоловік).[28] Френк Сінатра, Білл Клінтон та Маріо Куомо, на думку Кінга, дали найкращі інтерв'ю, бо вони «мали пристрасть, вміння пояснити чим вони займаються, відчуття гумору і трохи злості».[29]

Стиль[ред. | ред. код]

Критики стверджують, що Ларрі Кінг ставить своїм гостям занадто «м'які» запитання, що дозволяє йому отримувати зірок, які не полюбляють «жорсткий» стиль інших ток-шоу. Він заробив собі репутацію людини, яка ставить легкі, відкриті питання, і це зробило його шоу привабливим для важливих осіб, які хочуть заявити про свою позицію, уникаючи осудження суперечливих тем.[30]

Я ніколи цього не розумів. Все чого я прагну – це ставити найкращі питання, які я можу вигадати, слухати відповіді, а потім уточнювати. Я нікого не атакую, лише уточнюю. Я питаю людей: «Що, на вашу думку, «м'які питання?». Вони відповідають: «Ви кажете кінозіркам: «Яким буде ваш новий проект?» Мені здається, це не «м'яке» питання. Мені дійсно цікаво – що ти збираєшся робити далі?[31]

В ефірі «Пізно ввечері з Конаном О'Браєном» (англ. Late Night with Conan O'Brian) Кінг зізнався, що секрет вдалого інтерв'ю — в умінні заохотити гостя розповісти про себе, а інтерв'юєр має лишатися в тіні. Ведучій віддає перевагу питанням з одного речення; готується якомога менше до кожного інтерв'ю і ніколи не читає книжки своїх гостей.[32] Він також каже, що шоу навряд чи можна віднести до журналістики, це скоріше інфотеймент.

Втім, його манера не завжди м'яка. Ще на початку журналістської кар'єри він запитав у католицького священика, який дав обітницю безшлюбності, скільки в того дітей. «У нього був такий вираз обличчя, який міг привидітися мені хіба що у страхітливих снах» — згадує він.[33] Іноді Кінг висловлював антипатію до гостей, як це сталося під час бесіди з президентом України Віктором Ющенком.[34]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Кінг мав сімох дружин, а одружувався вісім разів.[35] З третьою дружиною — Алін Ейкінс, моделлю часопису Playboy, — він сходився й розлучався двічі. Сьомою й останньою дружиною Кінга стала колишня співачка, телеведуча і модель Playboy — Шон Саутвік, молодша за нього більш як на 25 років. Кінг одружився з Саутвік за три дні до того, як йому зробили операцію на серці. А їх вінчання проходило у лікарняній палаті. Подружжя мешкає у розкішному особняку у Беверлі Хіллз. Вони мають двох дітей: Ченс (1999) і Кєннон (2000). Кінг також має сина Ларрі молодшого (1961) від другого шлюбу та доньку Чайю (1969) від п'ятого шлюбу. Ларрі Кінг є атеїстом.[36]

Хвороби і смерть[ред. | ред. код]

У 2017 році Ларрі Кінг розповів про боротьбу з раком легенів. У квітні 2019 року йому зробили ангіопластику. У 2020 році Кінг переніс інсульт.

3 січня 2021 року телеведучий госпіталізований із коронавірусом. 23 січня його компанія Ora Media оголосила у твіттері про смерть Ларрі Кінга, написавши, що ведучий помер у медичному центрі Cedars-Sinai в Лос-Анджелесі.

Благодійність[ред. | ред. код]

Коли Кінг пережив перший інфаркт, а після цього операцію з шунтування серця, він дізнався, що медичні компанії задля економії коштів не включають до страхових полісів оплату складних медичних процедур. Це спонукало його заснувати у 1988 році кардіологічний фонд «Larry King Cardiac Foundation», що має на меті надавати фінансову допомогу пацієнтам, які страждають на важкі серцеві недуги. Кінг є також фундатором стипендіального фонду для студентів із неблагополучних родин школи журналістики та публічної політики університету Джорджа Вашингтона[26].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  1. Програма «Ларрі Кінг наживо» увійшла до книги рекордів Гіннеса за тривалістю показу з одним і тим же ведучим в один і той же час. Вона виходила протягом 25 років і за цей час Ларрі Кінг зробив більше 50 тисяч інтерв'ю.[37]
  2. Кінг виступав як стендап-комік. Його перше шоу відбулося 14 квітня 2011 року. У ньому він згадував своє дитинство у Брукліні.[38]
  3. Планує заморозити своє тіло після смерті із використанням кріогенних технологій.[39]
  4. У мультфільмі «Бі Муві» є персонаж Бжола Ларрі Кінг, яку озвучує ведучий; він також озвучує героїню Доріс (Гидка звідна сестра) в мультфільмах «Шрек 2», «Шрек Третій» і «Шрек назавжди».[40]
  5. Випустив обмежену лінію підтяжок з власним підписом.[41]

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

  • Премія Пібоді (Peabody Award) за шоу «Шоу Ларрі Кінга» (1980) і «Ларрі Кінг наживо» (1992).
  • Премія «Еммі» (Emmy Award) (2011).
  • Премія Аленна Н'юхарта (Allen H. Neuharth Award) за визначні досягнення в журналістиці
  • Десять нагород американського кабельного телебачення Cable ACE Awards (найкращий інтерв'юєр і найкращий цикл ток-шоу).
  • Премія Махоні (Mahoney) Гарвардського університету за просвітництво в області неврології.
  • Зірка на «Алеї слави», Голлівуд (1997).
  • Почесні ступені університету Джорджа Вашингтона, Технологічного інституту Нової Англії, Бруклінського коледжу та Інституту Пратта (Pratt Institute)

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • My Remarkable Journey, 2009
  • The People's Princess: Cherished Memories of Diana, Princess of Wales, From Those Who Knew Her Best, 2007
  • My Dad and Me: A Heartwarming Collection of Stories About Fathers from a Host of Larry's Famous Friends, 2006
  • Taking on Heart Disease: Famous Personalities Recall How They Triumphed Over the Nation's #1 Killer and How You Can, Too, 2004
  • Remember Me When I'm Gone: The Rich and Famous Write Their Own Epitaphs and Obituaries, 2004
  • Love Stories of World War II, 2002
  • Anything Goes! : What I've Learned from Pundits, Politicians, and Presidents, 2000
  • Powerful Prayers: Conversations on Faith, Hope, and the Human Spirit with Today's Most Provocative People, 1999
  • Future Talk: Conversations About Tomorrow with Today's Most Provocative Personalities, 1998
  • Daddy Day, Daughter Day, 1997
  • The Best of Larry King Live: The Greatest Interviews, 1995
  • How to Talk to Anyone, Anytime, Anywhere: The Secrets of Good Communication, 1995
  • When Your From Brooklyn: Child Art, 1994
  • On the Line: The New Road to the White House, 1993
  • Tell Me More, 1992
  • Tell It To The King, 1989
  • Larry King, 1984

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Randell L. Larry King dead: US talk show legend dies aged 87 — Reach plc, 2021. — ISSN 0307-0204
  5. ↑ Antoinette Bueno‍ Shawn King Reveals Husband Larry King's Final Words to Her, Says COVID-19 Was Not Cause of Death
  6. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  7. ↑ а б Familysearch.org. Архів оригіналу за 5 січня 2016.
  8. ↑ [Повідомлення про смерть Ларрі Кінга в його твіттері https://twitter.com/kingsthings/status/1352960673978880000 [Архівовано 16 березня 2021 у Wayback Machine.]]
  9. ↑ а б "А что это я здесь делаю? Путь журналиста" (PDF).[недоступне посилання з липня 2019]
  10. ↑ "Larry King: Back in Brooklyn". Архів оригіналу за 5 березня 2016. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |3= (довідка)
  11. ↑ У США помер легендарний ведучий Ларрі Кінг. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 23 січня 2021.
  12. ↑ jewishvirtuallibrary.org. Архів оригіналу за 16 липня 2014.
  13. ↑ uznayvse.ru. Архів оригіналу за 30 березня 2015.
  14. ↑ sun-sentinel.com. Архів оригіналу за 18 жовтня 2015.
  15. ↑ While Most of America Sleeps, Larry King Talks to Six Million People All Through the Night. Архів оригіналу за 21 вересня 2016.
  16. ↑ Larry king show theme song larry zeiger. Архів оригіналу за 26 березня 2012.
  17. ↑ Larry king takes on gangsters and loses in 1961. Архів оригіналу за 20 лютого 2012.
  18. ↑ Король радіо і телеефіру Ларрі Кінг відзначає 19 листопада своє 80-річчя.[недоступне посилання з липня 2019]
  19. ↑ Larry King facing embarrassment with new book that could dredge up his past arrest. Архів оригіналу за 23 жовтня 2015.
  20. ↑ а б Larry King Fast Facts. Архів оригіналу за 22 серпня 2016.
  21. ↑ Midnight Snoozer. Архів оригіналу за 30 червня 2015.
  22. ↑ The Nine Lives Of Larry King. Архів оригіналу за 29 листопада 2014.
  23. ↑ web.archive.org. Архів оригіналу за 14 травня 2009.
  24. ↑ В.Путин.Интервью ведущему CNN,Ларри Кингу. 08.09.00 Part 1, 17 грудня 2008, архів оригіналу за 9 червня 2014
  25. ↑ CNN.com - Transcripts. edition.cnn.com. Архів оригіналу за 12 січня 2016.
  26. ↑ а б Ларрі Кінг: річ не в підтяжках. Архів оригіналу за 8 листопада 2011.
  27. ↑ Larry King to end long-running US TV chat show - BBC News. BBC News (en-GB) . Архів оригіналу за 23 вересня 2016.
  28. ↑ Larry King's last show on CNN draws 2.24M viewers. NY Daily News. Архів оригіналу за 15 вересня 2016.
  29. ↑ For 25 years, it has been good to be King. edition.cnn.com. Архів оригіналу за 5 березня 2016.
  30. ↑ Barry, Ellen (1 грудня 2010). Putin Criticizes U.S. on Larry King Live Over WikiLeaks. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 9 квітня 2016.
  31. ↑ Jimmy Fallon Addresses Criticism Of His Easy Interview Style But He Shouldn't Have To Defend Himself. tribunedigital-sunsentinel.
  32. ↑ The Man Who Can`t Stop Talking Starting In South Florida, Larry King Has Been Live And On The Air For More Than 30 Years. On Radio And Tv, When The King Of Talk Speaks, The World Listens. tribunedigital-sunsentinel. Архів оригіналу за 30 червня 2015.
  33. ↑ 5 Things You Didn't Know About Larry King. Mental Floss. Архів оригіналу за 27 листопада 2015.
  34. ↑ Ющенко під обстрілом Ларрі Кінга. Детектор медіа. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  35. ↑ Meet Larry King. Архів оригіналу за 20 січня 2016.
  36. ↑ Larry King Files for Divorce. Архів оригіналу за 21 вересня 2016.
  37. ↑ Longest-running television show: Larry King Live set world record. www.worldrecordacademy.com. Архів оригіналу за 24 березня 2017.
  38. ↑ After 25 Years Sitting Down, Larry King Will Do Stand Up. ArtsBeat.
  39. ↑ Larry King: I want to be frozen - CNN.com. CNN. Архів оригіналу за 7 березня 2016.
  40. ↑ Larry King. IMDb. Архів оригіналу за 13 січня 2016.
  41. ↑ Larry King Signature Series collectable suspenders. Архів оригіналу за 1 серпня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Evene · Munzinger IBA · NNDB · SNAC · Fandom (англ.)
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ларрі_Кінг&oldid=41368580