Масенко Лариса Терентіївна — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Масенко.
Лариса Масенко
Народилася 14 листопада 1942(1942-11-14) (81 рік)
Безіменне, Енгельський район, Саратовська область, РРФСР, СРСР
Місце проживання Київ
Країна Україна Україна
Національність українка
Діяльність мовознавиця, викладачка університету
Alma mater Філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1964)
Галузь українська мова соціолінгвістика
Заклад Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України
Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Вчене звання професор
Науковий керівник Цілуйко Кирило Кузьмович
Аспіранти, докторанти Трач Надія Степанівна
У шлюбі з Німенко Андрій Васильович
Діти Німенко Максим Андрійович
Нагороди Премія ім. Б. Грінченка (2005)
Премія ім. О Гірника (2009)
Премія ім. В. Стуса (2010)
Премія ім. П. Могили (2011)
Премія ім. Д. Нитченка (2016)
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Масенко Лариса Терентіївна у Вікісховищі

Лари́са Тере́нтіївна Масе́нко (нар.14 листопада 1942, с. Безім'яне, тепер Енгельського муніципального району Саратовської обл. Російської Федерації) — українська мовознавиця, докторка філологічних наук (з 2006), професорка (з 2007), академік АН ВШ України (2010). Професорка кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» і провідна наукова співробітниця Інституту української мови НАН України. Почесна професорка Київського університету імені Бориса Грінченка (2016). Членкиня Всеукраїнського товариства «Просвіта» (з 1996), комісії з української мови науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України (з 2004) та експертної ради ВАК України (з 2008). Фахівчиня у галузі соціолінгвістики, історії української літературної мови, стилістики, ономастики. Дружина художника Андрія Німенка, мати художника Максима Німенка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 14 листопада 1942 року в селі Безім'яне Саратовської області у сім'ї поета Тереня Масенка, який тоді працював репортером радіо­станції імені Тараса Шевченка у місті Саратов, куди родину евакуювали з Харкова під час Другої світової війни[1].

1959 році закінчила Київську середню школу № 52. У 1959—1964 роках навчалася на філологічному факультеті (відділення української мови та літератури) Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

У 1964—1991 роках працювала в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР на посадах: лаборантка, молодша наукова співробітниця, старша наукова співробітниця (відділ теорії та історії української мови, відділ культури мови).

1972 року Кандидатка філологічних наук, захистила кандидатську дисертацію «Гідронімія басейну Південного Бугу».

У 1991—1996 роках — старша наукова співробітниця Інституту української мови НАН України (відділ теорії мовної комунікації та соціолінгвістики). Згодом перейшла на викладацьку роботу. З 1996 р. — доцентка кафедри сучасної української мови Київського національного університету ім. Т. Шевченка. З серпня 2001 року — у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», завідувачка кафедри української мови (2001—2010), з 2010 року — професорка цієї кафедри.

2005 року захистила докторську дисертацію «Українська мова в соціолінгвістичному аспекті»[2].

Особисту бібліотеку з 2015 року передає Науковій бібліотеці НаУКМА[3].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Авторка праць із гідронімії України, співукладач «Словника гідронімів України» (1979) та «Етимологічного словника літописних географічних назв Південної Русі» (1985). Має публікації з історії української літературної мови, поетики та мови класиків української літератури (Тарас Шевченко, Леся Українка, Григір Тютюнник) та сучасних письменників (Іван Драч, Валерій Шевчук, Оксана Забужко, Юрій Андрухович). У цих працях поєднує мовознавчий аналіз із літературознавчим, розкриває образний потенціал слова, проникаючи в глибинну структуру художнього тексту. Упорядник і авторка вступних статей до видань спадщини видатних українських мовознавців (Павло Житецький, Юрій Шевельов).

Починаючи з кінця 1980-х років активно опрацьовує соціолінгвістичну проблематику. Вивчає мовну ситуацію України, функціонування й стан сучасної української мови за умов масового українсько-російського білінгвізму, побутування мішаних форм мовлення. У її працях започатковано соціолінгвістичне обстеження Києва. Зокрема, визначено демографічну й комунікативну потужність української та російської мов у різних сферах міського життя, досліджено ставлення киян до обох мов і ступінь конфліктності міжмовних стосунків.

Досліджує специфіку радянської мовної політики в Україні та її наслідки, зокрема практику втручання партійних органів СРСР у внутрішній розвиток української мови. На підставі численних документів показала, що це втручання було спрямоване на штучне зближення української мови з російською й мало на меті подальшу ліквідацію української мови як незалежного мовного утворення.

Як провідна українська соціолінгвістка і експертка із питань мовної політики постійно виступає в засобах масової інформації з актуальних питань мовного життя України. Прагне донести до широкого загалу усвідомлення визначальної ролі української мови в розбудові суверенної держави. Привертає увагу громадськості до загроз, спричинених недосконалістю мовного законодавства, браком державної мовної політики та хибними кроками влади в розв'язанні проблем двомовного суспільства.

Бібліографія дослідниці налічує понад 300 публікацій. Учасниця багатьох українських і міжнародних наукових конференцій. Підготувала вісьмох кандидатів наук, науковий консультант двох докторських дисертацій. Створила свою школу соціолінгвістики.

Громадська активність[ред. | ред. код]

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Монографії, словники[ред. | ред. код]

  • Власні назви і відтопонімічні утворення Інгуло-Бузького Межиріччя. — К. : Наук. думка, 1977. — 192 с. (співавтор).
  • Гідронімія Східного Поділля. — К. : Наук. думка, 1979. — 195 с.
  • Словник гідронімів України. — К. : Наук. думка, 1979. — 435 с. (співукладач)
  • Складні питання сучасного українського правопису. — К. : Наук. думка, 1980 (співавтор).
  • Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках. — К. : Наук. думка, 1981 (співавтор).
  • Історія української мови. Лексикологія та фразеологія. — К. : Наук. думка, 1983 (співавтор).
  • Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. — К. : Наук. думка, 1985 (співукладач).
  • Жанри і стилі в історії української літературної мови. — К. : Наук. думка, 1989 (співавтор).
  • Культура української мови: Довідник. — К. : Либідь, 1990. — 303 с. (співавтор).
  • Українські імена і прізвища. — К. : Т-во «Знання» УРСР, 1990. — 48 с.
  • Мова і політика. — 1-е вид. — К. : Соняшник, 1999. — 100 с.[6]
  • Мовна ситуація Києва: День сьогоднішній та прийдешній. — К. : Видавництво: «КМ Академія», 2001. — 92 с. ISBN: 966-518-128-9
  • У вавилонському полоні: Теми національної та соціальної неволі у драматургії Лесі Українки. — К. : Соняшник, 2002. — 152 с.
  • Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2004. — 164 с.[7]
  • Мова і політика. — 2-ге вид., доп. — К. : Соняшник, 2004. — 120 с.[6]
  • Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду [Архівовано 15 лютого 2018 у Wayback Machine.]. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2005. — 399 с. (співавтор)[8]
  • У краінська мова в соціолінгвістичному аспекті
  • (У)мовна (У)країна. — К. : Темпора, 2008. — 88 с.
  • Język i społeczeństwo: wymiar postkolonialny / Przekł. i red. nauk. A. Bracki. — Gdańsk: Wyd-wo Uniwersytetu Gdańskiego, 2008. — 195 s.
  • Нариси з соціолінгвістики. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2010. — 243 с.
  • Суржик: між мовою і «язиком». — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2011. — 135 с.
  • Język i polityka / Przekł. i red. nauk. A. Bracki. — Gdańsk: Athenae Gedanenses, 2012. — 173 s.
  • Мова радянського тоталітаризму.[9][10] — К. : ТОВ «Видавництво „КЛІО“», 2017. — 240 с. — ISBN 9786177023622.
  • Суржик: між мовою і «язиком». — 2-ге вид., зі змінами і допов. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2019. — 232 с.
  • Конфлікт мов та ідентичностей у пострадянській Україні. — К. : ТОВ «Видавництво „КЛІО“», 2020. — 176 c. — ISBN 978-617-7755-14-1.
  • Образне слово в художньому тексті. — К.: Бібліотечка «Дивослова», 2021. — 64 c.

Упорядник, автор вступних статей[ред. | ред. код]

  • Земна нев'януча краса (Українська пейзажна лірика). — К. : Дніпро, 1986.
  • Житецький П. Г. Вибрані праці. Філологія. — К. : Наук. думка, 1987.
  • Підмогильний В., Плужник Є. «Російсько-український фразеологічний словник. Фразеологія ділової мови». — К. : УКСП «Кобза», 1993. — 248 с.
  • Соловей Д. Втрата орієнтиру: українська інтелігенція у визвольних змаганнях. — К. : Час, 1998. — 66 с.
  • Шевельов Ю. В. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900—1941): Стан і статус. — Чернівці: Рута, 1998. — 207 с.
  • Шевельов Ю. В. Портрети українських мовознавців. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2002. — 132 с.
  • Шевельов Ю. В. Вибрані праці: у 2 кн. — Кн. 1: Мовознавство. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2008. — 584 с.
  • Шевельов Ю. В. З історії незакінченої війни. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2009. — 471 с.

Статті останніх років[ред. | ред. код]

  • До проблеми спадкоємності старої писемної традиції в новій українській літературній мові // Мовознавство. — 1995. — № 4—5. — С. 39—45.
  • Визначальні мотиви «Польових досліджень з українського сексу» // Слово і час. — 1997. — № 2. — С. 28—31.
  • Їхнє зло прийшло перед лице моє // Кур'єр Кривбасу. — 1998. — № 3. — С. 145—152.
  • Читаючи «Спогади» Павла Скоропадського // Слово і час. — 1998. — № 12. — С. 70—75.
  • Мова держави — мова влади // Урок української. — 1999. — № 4—5. — С. 7—10.
  • Народна мова чи мовна патологія? // Урок української. — 1999. — № 7—8. — С. 14—17.
  • «Щоденники» Сергія Єфремова як історичне й філологічне джерело // Дивослово. — 2000. — № 1. — С. 10—13.
  • Цінне джерело // Урок української. — 2000. — № 1. — С. 20—23.
  • «Не сійте зради на моїй землі» // Урок української. — 2000. — № 2. — С. 40—41.
  • Пророк і фарисей // Урок української. — 2000. — № 3. — С. 39—44.
  • Міф та реальність в оповіданні Валерія Шевчука «Самсон» // Українська мова та література. — 1999. — № 31.
  • Образ Мазепи в поезії Шевченка і Пушкіна // Дивослово. — 2000. — № 12. — С. 8-11.
  • Дослідження про українську літературну мову на Буковині // газ. Українська мова та література. — 2000. — № 47. — С. 1-2.
  • У пошуках слова // газ. Українська мова та література. — 2001. — № 1. — С. 4-5.
  • Чому загинули Гонтині діти? // газ. Українська мова та література. — 2001. — № 4. — С. 6-7. .
  • Леся Українка про публіцистичний стиль // газ. Українська мова та література. — 2001. — № 6. — С. 3.
  • Ні, правда для неї ніколи не була тільки словом // Урок української. — 2001. — № 2. т. C.4-7.
  • У пошуках слова // Українська культура. — 2001. — № 3. — С. 10.
  • «…Слово брехнею підбите…» (З приводу книжки О. Бузини) // Слово і час. — 2001. — № 3. — С. 54-60.
  • Шевченко і Мазепа чи Пушкін і Петро? // Урок української. — 2001. — № 3. — С. 8-11.
  • Чому загинули Гонтині діти? // Кур'єр Кривбасу. — 2001. — № 4. — С. 180—190.
  • Мовно-культурна ситуація в Україні // Дивослово. — 2001. — № 10. — С. 7-11.
  • Старі джерела нових проектів мовно-культурного розвитку України // Дивослово. — 2001. — № 11. — С. 9-13.
  • Іржава логіка «желєзних» // Урок української. — 2002. — № 9.
  • Мовна стійкість і мовна стабільність // Наукові записки НаУКМА. — 2002. — Т. 20: Філологічні науки. — С. 11-14.
  • Соціопсихологічні чинники провалу мовно-культурної політики України // Український альманах 2002. — Варшава, 2002. — С. 95-100
  • Стає маразмом «навіки разом» // Дивослово. — 2002. — № 1. — С. 8-9.
  • Суржик як соціолінгвістичний феномен // Дивослово. — 2002. — № 3. — С. 11-13.
  • Річ не просто в мовній проблемі. Річ у тенденції до розпаду єдиної держави за мовною ознакою // Віче. — 2003. — № 4. — С. 54-57.
  • Юрій Шевельов — видатний український мовознавець // Дивослово. — 2003. — № 1. — С. 60-63.
  • Слово писане — слово мовлене: Про книжно-писемні й усно-розмовні різновиди української літературної мови // Дивослово. — 2003. — № 2. — С. 22-24.
  • Для цієї влади ми — безголоса меншість // Урок української. — 2003. — № 7. — С. 11-12.
  • Свято мовознавства в Україні // Українська мова та література. — 2003. — № 18. — С. 3-4.
  • До проблеми вульгаризації мови // Дивослово. — 2003. — № 6. — С. 20-21.
  • Лінгвокультурологія і стратегія мовної політики в дослідженні Романа Кіся // Дивослово. — 2003. — № 12. — С. 12-15.
  • Альтернативне мовознавство шістдесятників // Українська мова. — 2004. — № 2. — С. 25-38.
  • Шевельов і Гончар. Здобутки і втрати українського літературознавства // газ. Українська мова та література. — 2004. — № 16. — С. 3-6.
  • Доба українізації 20-х років 20 ст.: засади освітньої й культурної політики Миколи Скрипника // Дивослово. — 2004. — № 5. — С. 27-30.
  • Мова і нація // Київський журналіст. — 2004. — № 1. — С. 17-24.
  • Ми — нація, а не «малороси»! (Соціальна стратифікація української мови. Мовне середовище) // Столичний регіон. — 2004. — № 1. — С. 103—114.
  • Наближаємось до ірландської моделі? Мовні законопроекти в світлі комсомольської правди // Віче. — 2005. — № 5. — С. 65-68.
  • Рецепти толерантності від нетолерантної влади // Слово Просвіти. — 2004. — № 43. — С. 14.
  • Суржик як соціолінгвістичний феномен. [Архівовано 14 квітня 2009 у Wayback Machine.] «Ї» № 35, 2004.
  • Українська жаргонологія // Українська мова та література. — 2006. — № 38 (жовтень). — С. 3.
  • Україна на переломі: національне і соціальне в повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» // Урок української. — 2006. — № 10. — С. 45-49.
  • Стратегії культурного розлучення // Дивослово. — 2006. — № 11. — С. 44-46.
  • Назва Помаранчевої революції в лінгвокультурологічному контексті // Урок української. — 2006. — № 7. — С. 31—34.
  • Євразійський простір: погляд з України // Урок української. — 2007. — № 4. — С. 51-53.
  • Українська соціолінгвістика: історія, стан, перспективи // Українська мова. — 2007. — № 1. — С. 3-19.
  • Мовна гра в літературній антропонімії роману Юрія Андруховича «Дванадцять обручів» // Урок української. — 2007. — № 6. — С. 18—20.
  • Суржик у системі розмовних форм побутування української мови // Дивослово. — 2007. — № 12. — С. 26—31.
  • Одвічна сув'язь мови і ментальності // Дивослово. — 2007. — № 12. — С. 59—60.
  • Чому загинули Гонтині діти? // Кур'єр Кривбасу. — 2001. — № 137. — С. 180—189.
  • Мічена карта: «Європейська хартія регіональних або меншинних мов» у контексті українських реалій // Літературна Україна. — 2008. — 14 лютого. — С. 1, 3.
  • Українська соціолінгвістика: вивчення проблем мовної політики // Українська мова. — 2008. — № 1. — С. 13-23.
  • Мічена карта: «Європейська хартія регіональних або меншинних мов» у контексті українських реалій // Науковий світ. — 2008. — № 7. — С. 26-27.
  • Повернення репресованих слів // Дивослово. — 2008. — № 12. — С. 59—60.
  • Український пуризм: міф чи реальність? // Дивослово. — 2009. — № 7/8. — С. 48—51.
  • Мовна історія України в дослідженнях австрійського славіста // Дивослово. — 2009. — № 12. — С. 57—59.
  • На сторожі духовного спадку // Дивослово. — 2010. — № 1. — С. 41-47.
  • Польський славіст про українсько-російську вербальну «дорогу навпростець» // Українська мова. — 2010. — № 4. — С. 149‒153.
  • Суржик у сучасній художній літературі // Дивослово. — 2011. — № 4. — С. 25‒30.
  • Соціорівні української мови в комунікативному просторі сучасного міста // Дивослово. — 2011. — № 6. — С. 34‒37.
  • Нове періодичне видання з соціолінгвістики // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 117‒123.
  • Сміхова культура як стратегія приниження мови в ситуації субординативного білінгвізму. Львівський національний університет ім. Івана Франка. Мова і суспільство. 2011. С. 93–100.
  • «Код Лесі Українки» в художньому дискурсі Оксани Забужко // Київські полоністичні студії. — Т. ХІХ. — К. : Університет «Україна», 2012. — С. 187‒191.
  • Типи мовної поведінки в сучасному слов'янському білінгвальному мегаполісі. Українські обрії: доповіді XV Міжнародного з'їзду славістів/НАН України, Укр. ком. славістів, Нац. б-ка України ім. ВІ Вернадського. — 2013. С. 173-196.
  • Шляхетна природа людини [Архівовано 27 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Дивослово. — 2013. — № 1. — С. 59‒63.
  • Слово куркуль в історико-етимологічному та соціально-політичному аспектах. Національна академія наук України. Українська мова. 2015. С. 24‒37
  • Концепт єдності в мові радянського тоталітаризму [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Наукові записки НаУКМА. 2016. Том 189. Філологічні науки (Мовознавство). — С. 3‒6.

У мережі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Мова як «байрактар», мова як код: до ювілею соціолінгвістки Лариси Масенко «Радіо Свобода»
  2. ↑ Лариса Масенко У краінська мова в соціолінгвістичному аспекті
  3. ↑ Паспорт колекції (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
  4. ↑ Премія імені Петра Могили. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 12 березня 2017.
  5. ↑ Оголошено лауреатів премії за оборону українського слова. Архів оригіналу за 9 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  6. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 5 травня 2009. Процитовано 2 жовтня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 лютого 2009. Процитовано 2 жовтня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 19 квітня 2022.
  9. ↑ Засуджено мову радянського тоталітаризму // Георгій Лук'янчук, 24 листопада, 2017.
  10. ↑ Селігей П. Обережно — новомова! (Про нову книжку Лариси Масенко). Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Масенко Лариса Терентіївна
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Масенко_Лариса_Терентіївна&oldid=39757561