Кітнер Ієронім Севастянович — Вікіпедія

Кітнер Ієронім Севастянович
Народження	1839(1839) Санкт-Петербург
Смерть	1929(1929) Лейпциг
Країна	Росія
Навчання	Петербурзьке будівельне училищеd (1859) і Інститут цивільних інженерівd (1859)
Діяльність	архітектор
Найважливіші споруди	Інститут цивільних інженерів (Петербург), Інженерне училище (Москва), Київський політехнічний інститут
Заклад	Петербурзький державний університет шляхів сполучення, Інститут цивільних інженерівd і Інститут інженерів шляхів сполучення[d]
Діти	·Maximilian Küttnerd
Кітнер Ієронім Севастянович у Вікісховищі

Кітнер Ієронім Севастянович (нар. 1839, Санкт-Петербург— пом. 1929, Ленінград) — російський архітектор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Санкт-Перербурзі. У 1853—1859 pp. навчався в Петербурзькому Будівельному училищі.

Впродовж 1863—1867 pp. удосконалювався за кордоном. 1867 р. отримав звання академіка архітектури.

Викладав в Будівельному училищі й Інституті інженерів шляхів сполучення.

З березня 1888 року був членом Технічно-будівельного комітету^[1].

Багато будував у Петербурзі та Москві. На початку ХХ ст. виконав декілька проектів для Києва, найвідоміший — комплекс Київського політехнічного інституту.

1911 р. став почесним членом Академії мистецтв.

У 1909—1917 pp. очолював Петербурзьке товариство архітекторів.

1918 року емігрував до Німеччини.

Стиль[ред. | ред. код]

Вживав стильові форми неоренесансу, необароко, «цегляного стилю».

Роботи[ред. | ред. код]

• Сільськогосподарський музей в Соляному містечку,
• Критий ринок на Сінній площі,
• Інститут цивільних інженерів,
• Міський будинок,
• корпуси Олександрівської лікарні, численні житлові будинки (усе — Петербург).
• Інженерне училище,
• Верхні торгові ряди (усе — Москва).

Роботи для України[ред. | ред. код]

• Проєкт каплиці на станції Лозова (1890 p., будував архітектор Ф. Гаген),
• Проєкт фасаду будинку Павлова в Катеринославі (також споруджений Ф. Гагеном).
• Переміг на конкурсі проектів на комплекс Київського політехнічного інституту (реалізований в 1899—1902 pp. під керівництвом О. Кобелєва),
• Олексіївський притулок для дітей військових на вул. Іллєнка 81/2 у Києві (1901—1902 pp.).

Джерела[ред. | ред. код]

• Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник Кітнер Ієронім [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

1. ↑ Г. В. Барановский. Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров (Строительного училища) 1842—1892. (Вып. 1). — СПб.: Типо-литогр. К. Л. Пентковского, 1893