Кіберпростір — Вікіпедія

Кіберпро́стір (англ. Cyberspace) — інтерактивне інформаційне середовище, яке функціонує за допомогою комп'ютерних систем.

Законодавство України визначає: «Кіберпростір — середовище (віртуальний простір), яке надає можливості для здійснення комунікацій та/або реалізації суспільних відносин, утворене в результаті функціонування сумісних (з'єднаних) комунікаційних систем та забезпечення електронних комунікацій з використанням мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних».[1]

Етимологія[ред. | ред. код]

Термін кіберпростір є сполученням двох слів «кібер» та «простір». Слово «кібер» походить від грецького κυβερ та означає «над». Згідно з одним з визначень, наданому у великому тлумачному словникові сучасної української мови[2], під простором розуміють вільний великий обшир; просторінь; територію. Таким чином, буквально кіберпростір — це якась надтериторія. Проте, більш логічно розглядати кіберпростір як скорочення словосполучення «кібернетичний простір», тобто простір, який створений, працює на основі принципів, методів кібернетики.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше термін «кіберпростір» було введено у вжиток письменником Вільямом Гібсоном у 1982 р. в новелі «Пекучий Хром» («Burning Chrome»). У 1984 році це поняття було більш детально розкрито у творі «Нейромант» (англ. «Neuromancer»). На думку Гібсона, кіберпростір (cyberspace) — це злагоджена галюцинація, яку щодня зазнають мільярди звичайних операторів у всьому світі. Це логічне представлення відомостей, збережених в пам'яті та на магнітних носіях комп'ютерів всього розумного людства. Потоки даних, що протікають у просторі розуму; скупчення та сузір'я інформації[3].

У липні 1990 р. Джон Перрі Барлоу разом з Мітчеллом Капором опублікував маніфест «Перетинаючи електронні кордони» (Across the Electronic Frontier)[4], у якому розвинули сутність терміну «кіберпростір», підкресливши його інтерактивну складову.

В іноземних та міжнародних документах поняття «кіберпростір» почало зустрічатися з кінця XX ст. В цьому контексті можна згадати визначення кіберпростору, надане Верховним судом США, — унікальний носій, відомий його користувачам як кіберпростір, що не знаходиться на певній території, але доступний кожному в будь-якій точці світу через Інтернет[5].

У рекомендації «Про розвиток та використання багатомовності та загальному доступі до кіберпростору», прийнятій на 32-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 2003 р., кіберпростір визначається як віртуальний світ цифрової та електронної комунікації, пов'язаної з глобальною інформаційною інфраструктурою[6].

У 2013 році групою експертів НАТО було запропоновано визначення кіберпростору як середовища, яке сформовано з фізичних та нефізичних елементів, та характеризується використанням комп'ютерів та електромагнітного спектра для зберігання, зміни та обміну даними з використанням комп'ютерних мереж[7].

Ознаки та види[ред. | ред. код]

Кіберпростір характеризується трьома основними ознаками:

  • це інформаційний простір;
  • він є комунікативним середовищем;
  • утворюється за допомогою технічних (комп'ютерних) систем.

Кіберпростір можна розглядати як 1) локальне середовище, у випадку функціонування засобу комп'ютерної техніки, який не під'єднано до мережі, та як розосереджене середовище, яке виникає в разі підключення засобу комп'ютерної техніки до 2) локальної або 3) глобальної мережі передачі даних (Інтернет)[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» від 5 жовтня 2017 року № 2163-VIII. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017.
  2. ↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005.
  3. ↑ Gibson W. Neuromancer / W. Gibson. — London: HarperCollins, 1994
  4. ↑ Kapor M. Across the Frontier [Електронний ресурс] / M. Kapor, J.P. Barlow, 1990. 10 July. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 16 березня 2017.
  5. ↑ Reno v. ACLU / 117 S.Ct. 2329, 2334–35 (1997)
  6. ↑ Рекомендация о развитии и использовании многоязычия и всеобщем доступе к киберпространству. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 16 березня 2017.
  7. ↑ Tallinn Manual on the International Law Applicable to Cyber Warfare. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 16 березня 2017.
  8. ↑ Манжай О. В. Використання кіберпростору в оперативно-розшуковій діяльності / О. В. Манжай // Право і безпека, 2009. — № 4 (31).

Література[ред. | ред. код]

  • Кіберпростір як новий вимір геополітичного суперництва: моногр. / Д. В. Дубов. — К. : НІСД, 2014. — 328 с. — ISBN 978-966-554-240-7.
  • Кравцова М. О. Запобігання кіберзлочинності в Україні: монографія / М. О. Кравцова, О. М. Литвинов / [За загальною редакцією д-ра юрид. наук, проф. О. М. Литвинова]. — Харків: Панов, 2016. — ISBN 978-617-7293-94-0.
  • Манжай О. В. Використання кіберпростору в оперативно-розшуковій діяльності / О. В. Манжай // Право і безпека, 2009. — № 4 (31).

Посилання[ред. | ред. код]

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (січень 2022)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кіберпростір&oldid=42301181