Курськ — Вікіпедія

місто Курськ
Курск
Герб Курська	Прапор Курська
Розташування міста Курськ
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Центральний федеральний округ
Муніципальний район	Курська область
Код ЗКАТУ:	38 401
Код ЗКТМО:	38701000001
Основні дані
Час заснування	1032
Статус міста	1779
Поділ міста	3 округи
Населення	▲ 435 117 (2015)
Площа	190 км²
Поштові індекси	305000
Телефонний код	+7 4712
Географічні координати:	51°44′14″ пн. ш. 36°11′14″ сх. д. / 51.73722222224977685° пн. ш. 36.18722222224977259° сх. д.Координати: 51°44′14″ пн. ш. 36°11′14″ сх. д. / 51.73722222224977685° пн. ш. 36.18722222224977259° сх. д.
Часовий пояс	UTC+3, влітку UTC+4
Висота над рівнем моря	250 м
Водойма	Тускарь
	Влада
Вебсторінка	kurskadmin.ru
Міський голова	Карамишев Віктор Миколайович
	Курськ у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Курськ (значення).

Курськ (рос. Курск) — місто в Росії, адміністративний центр Курської області. Центр українсько-російського етноісторичного краю Курщина. Населення — 435 117 мешканців (2015).

Походження назви[ред. | ред. код]

Назване за розташуванням при впаданні струмка Кур в річку Тускарь. Кур, можливо, пов'язаний з народним терміном кур'я — «річкова затока, вузька протока річки, затон». Крім того, є декілька альтернативних версій, що пояснюють назву міста. Зокрема, назва зв'язується з куріпками, які мешкали в даній місцевості. Три куріпки у польоті зображені і на міському гербі Курська.

Історія[ред. | ред. код]

Курськ вперше згадується в Житії Феодосія Печерського (не раніше 1032, коли Дніпровське лівобережжя перейшло у володіння Ярослава Мудрого).

Перша згадка в Лаврентіївському літописі — під 1095 роком. Тоді курським князем Ізяславом Володимировичем була зведена фортеця
З кінця 11 століття Курськ — один з щонайпотужніших форпостів на межі Київської Русі; первинна курська фортеця розібрана в середині 17 століття
У столітті Курське князівство виділилося із Сіверського.
У 1185 році князь Всеволод направив дружину проти половців; цей невдалий похід руських князів описаний в «Слові о полку Ігоревім»
У 1238 році місто було повністю зруйноване татаро-монголами
Від 1360 року до кінця XV століття Курськ був у складі Великого князівства Литовського
Згадується у переліку руських міст далеких і близьких кінця XIV століття як «київське» місто^[1].
У XVI-XVII століттях Курськ — важливий оборонний пункт Московської держави (увійшов до його складу 1508 року) на межі з Річчю Посполитою і Диким полем
Відомі згадки про Курськ у «Книзі Великого Креслення» (1517), в указі Івана IV Грозного (1582; цар наказував засилати «кромешників, бунтівників, бунтарів» «в околичні міста Севськ та Курськ»)
1596 року була зведена нова фортеця
На початку XVII століття на Курськ неодноразово нападали українсько-польські війська (у 1612 1616 1617 1634), кримські татари, ногайці, але водночас курська фортеця так і не була узята
1616 року в курському гарнізоні налічувалося понад 1 300 душ
До Курська були переселені мешканці з Орла і інших південноросійських міст (у 1678 році в Курську вже налічувалося 2 800 мешканців). Місто розвивалося завдяки вигідному географічному положенню (дорога на Київ, найкоротший шлях з Москви в Крим). Був організований ливарний двір, розвивалися квасний і соляний промисли. Велася активна торгівля (головним чином, хлібна) з українськими землями (в середині XVII століття побудований Гостинний двір)
Іван Мазепа неодноразово був у місті. З 1703 року він отримав у приватну власність землі у Льговському, Рильському і Путивльському повітах. В Курську збереглися палати Івана Мазепи

У 1708 році у складі Київської губернії

Російська імперія[ред. | ред. код]

У 1727 році — у складі Бєлгородської губернії
З 1779 року — центр Курського намісництва (першим намісником Курська був генерал-фельдмаршал П. Рум'янцев)

Докладніше: Курська губернія

У 1797 році — центр Курської губернії (першим губернатором був С. Бурнашов)
У 1785, у рік утворення міської Думи, у Курську налічувалося 7590 мешканців
До XVIII століття Курськ стає крупним торговим містом і остаточно втрачає прикордонне значення. Отримали розвиток шкіряна, цегляна, вапняна промисловість. Будувалися численні кам'яні споруди (торгові ряди і ін). У Курську діяла судноплавна компанія (управляв нею сам губернатор), — торгові судна відправлялися вниз по Сейму у бік Києва.

Головною подією міста був (і досі проводиться) щорічний хресний хід із Знаменського монастиря (заснований 1612 року) в Корінній пустелі, поряд з якою виник Корінний ярмарок, один із найбільших в Росії (у 1878 переведений до Курська).

Після великої пожежі, що спустошила Курськ у 1781 році, був прийнятий новий генеральний план міста, згідно з яким центральне положення повинні були зайняти торгові ряди (які і були зведені на центральній площі, що отримала назву Червоної). У 1768 з'явилася кам'яна Ільінська церква (була відома своїм хором півчих), в 1788 був побудований кафедральний Казанський собор в стилі бароко; до 1778 був завершений Троїце-Сергіївський собор з багатим внутрішнім убранням.

У 1780 в місті була відкрита перша школа, в 1783 — Шляхетне училище. У 1808 була організована чоловіча гімназія, в 1817 духовна семінарія. Жіноча гімназія відкрилася в Курську лише в 1870 році.

У 1797 в Курську запрацювала друкарня. Спочатку видавалася переважно художня література. У 1792 в місті з'явився театр (приватний, братів Барсових).

На початку XIX сторіччя Курськ — не тільки торговий, але і промисловий центр. У 1846 в місті налічувалося 70 фабрик і заводів. Вже на початку XIX століття в місті був готель (містилася полковничихою Полторацькою). На згадку про події 1812 року в місті був зведений Знаменський собор (освячений в 1826).

З кінця 1860-х років Курськ — вузлова станція залізниць (у 1869 в місто по залізниці приїхав російський імператор Олександр II). В кінці XIX століття Курськ стає важливим центром харчової промисловості (борошномельною і цукровою); у 1883 введено в експлуатацію завод свічки (з 1935 — хімфармзавод). Швидко розвивалося міське впорядкування: 1874 роком датується поява водопроводу, 1897 — трамвайного руху (організованого бельгійською компанією «Курські трамваї», яка також проводила роботи по освітленню вулиць). Після викупної реформи 1861 в місті стали відкриватися банки — філія Міжнародного комерційного, міський суспільний і ін.

У 1903 прийняв перших відвідувачів курський краєзнавчий музей. Незабаром в Курську з'явилися перші кінотеатри («Ілюзіон», «Міраж», «Гігант» і ін.), крупна бібліотека з читальним залом. На початку XX століття в місті діяли 21 православна і одна єдиновірська церква, католицький костел, дві синагоги, лютеранські церкви, чоловічий і жіночий монастирі. Городяни відпочивали в громадських садках. Таких у Курську в 1900-х роках було два — Лазаревський і «Лівадія»; в останньому діяв літній театр.

На початку XX століття за домінантної ролі харчової промисловості (у Курську діяв пивоварний Завод, один з найбільших в Росії, що належав А. Квіліцу) отримали розвиток і інші галузі промисловості; так, в 1900-ті роки в місті з'явилися 4 ситопробійні майстерні (з них найбільшою була майстерня Тихонова, продукція якої відправлялася на зовнішній ринок — в Німеччину, Австро-Угорщину і ін). Організовано декілька машинобудівних підприємств (у 1914 їх налічувалося 7, з них одне — залізничне). Умови роботи на курських підприємствах були важкими, нерідко піднімалися страйки (наприклад, у 1901–1903 страйкували робітники курських цукрових заводів). Курські робітники брали участь у загальному політичному страйку під час революції 1905—1907 років; проведення страйку було організоване курськими залізничниками.

Союз Радянських Соціалістичних Республік[ред. | ред. код]

26 листопада (9 грудня) 1917 у місті була проголошена радянська влада. 20 вересня 1919 до міста увійшли Добровольча армія під командуванням генерала A. Денікіна. 19 листопада 1919 Курськ узяла Червона армія. Курськ був центром прикордонної області з УНР, за Берестейською угодою 1918 року.

На початку Німецько-радянської війни Курськ обороняла не тільки Червона армія, але і народне ополчення. На початку листопада німецькі війська підступили до міста; у ніч на 3 листопада Курськ був зданий німецьким військам. Місто сильно постраждало під час німецької окупації, що тривала до 8 лютого 1943, коли місто звільнила 60-а армія під командуванням генерала І. Черняховського; під час окупації близько трьох тисяч жителів міста було розстріляно, майже десять тисяч — погнано до Німеччини. Відновлення підприємств міста почалося вже в лютому 1944; тоді ж відродилося і культурне життя міста — 19 лютого відкрився кінотеатр, 27 лютого — драматичний театр. До 1950 міське господарство було повністю відновлене.

Ще 1930-х в місті з'явилося декілька крупних освітніх установ: у 1934 — педагогічний інститут, в 1936 — медичний, в 1938 — Будинок піонерів (розвиток системи освітніх установ продовжився і в післявоєнні роки: у 1956 почав роботу сільськогосподарський інститут, в 1964 — політехнічний, в 1994 — інститут безперервної освіти.

Популярність Курську принесли Курська битва і Курська магнітна аномалія. Серед знаменитих курян — композитор Свиридов, художник Дейнека, історики Дружинін і Волгін, олімпійські чемпіони Чаплигін і Солодухин, письменники Костянтин Воробйов і Євгеній Носов, а також багато інших імен.

Сучасний Курськ[ред. | ред. код]

Вищу освіту представляють:

Курський державний університет [Архівовано 21 січня 2007 у Wayback Machine.]
Технічний університет [Архівовано 12 грудня 2006 у Wayback Machine.]
Медичний університет [Архівовано 28 лютого 2007 у Wayback Machine.]
Сільськогосподарська академія [Архівовано 17 липня 2006 у Wayback Machine.]
Інститут менеджменту, економіки і бізнесу
Регіональний відкритий соціальний інститут [Архівовано 18 лютого 2007 у Wayback Machine.]

У 1990-х відкриті духовна академія і гімназія.

На 2006 рік в місті діють 7 готелів; 7 стадіонів, 2 спортивних клубу, спортивна школа, плавальний басейн іподром. Є шаховий клуб.

Курськ багатий на пам'ятки архітектури XIX століття. Найзначніші — опрічник купця Хлопоніна (середина 18 століття), Казанський собор (1778), будівля колишніх Дворянських зборів (наприкінці XIX століття), будівля колишньої чоловічої гімназії, будівля міської лікарні, палати гетьмана Мазепи (18 століття). У місті — 6 музеїв (краєзнавчий, Музей Курської битви, трамвая, автомобільного транспорта тощо), 3 виставкових зали (картинна галерея знаменитого уродженця Курська О. Дейнеки, виставковий зал Художнього фонду, Галерея сучасного мистецтва). Планетарій, 8 бібліотек, 3 театри (обласний драматичний імені О. С. Пушкіна, театр юного глядача і театр ляльок), філармонія, цирк. 14 будинків культури, 89 кінотеатрів. 27 храмів (з них один католицький, один старообрядницький і один баптистський).

Адміністративно-територіальний устрій[ред. | ред. код]

Найменування округів (з 1 березня 1994 року)	Історичні найменування	Площа, км²	Межі	Історичні місцевості, житлові масиви та промислові зони	Вулично-дорожня мережа
Залізничний^[ru]	Кіровський район (1936 — 1960 та 1962 — 1994)	38	Курський район; Сеймський округ: від вулиці Малинової по річці Тускарь вниз за течією до впадання її в річку Сейм; Центральний округ: по річці Тускарь до вулиці Малинової.	Район ЗД, район «Аеропорту», мікрорайон «Муринівка», мікрорайон «Супутник»	126 вулиць, 80 провулків, 14 безіменні проїзди, 2 майдани, 8 парків та скверів
Сеймський^[ru]	Промисловий район (1956—1960 та 1962—1994) Сталінський район (1939—1956) Дзержинський район (1936—1956)	67	Курський район; Залізничний округ: від вулиці Малинової по річці Тускарь вниз за течією до впадання її в річку Сейм; Центральний округ: по вулиці Малинової (парна сторона) та балці Глинище до південного кордону КДСГА.	район «Волокно»^[ru], район «Магістрального проїзду», район Сеймського мосту, мікрорайон КЗТЗ	164 вулиці, 2 майдани
Центральний^[ru]	Ленінський район (1936—1960 та 1962—1994)	85	Курський район: вздовж автошляху E105 (М2); Залізничний округ: по річці Тускарь до вулиці Малинової; Семський округ: по вулиці Малинової (непарна сторона) та балці Глинище до південного кордону КДСГА.	Мікрорайон «Північний», мікрорайон «Північно-Західний»^[ru], мікрорайон «Тріумфальної арки»^[ru], мікрорайон «Центрального ринку», мікрорайон «П'ятдесятка»^[ru], мікрорайон «Пучковка», мікрорайон «Леніна»^[ru], мікрорайон «Боївка»	390 вулиць, 8 майданів, 16 скверів

Освіта[ред. | ред. код]

Вища освіта міста представлена такими вишами:

Курський державний університет;
Курський державний медичний університет;
Південно-західний державний університет;
Курский державний аграрний університет.

Економіка[ред. | ред. код]

Курськгумотехніка — підприємство з виробництва і реалізації гумотехнічних виробів.

Транспорт[ред. | ред. код]

У місті діє вузлова залізнична станція Курськ, Міжнародний аеропорт «Курськ-Східний».

Архітектурні пам'ятки міста[ред. | ред. код]

Найстаріша церква міста — Верхньо-Троїцька. 1695 р., наришкінський стиль. Дореволюційне фото.

Споруди Знаменського монастиря (XIX–XX ст.)
Троїцька церква колишнього Троїцького монастиря (Верхня Трійця) — 1695 р., наришкінський стиль — найдавніша збережена пам'ятка міста. Двоповерховий триабсидний храм — восьмерик на четверику, із шатровою дзвіницею. Прибудови XIX–XX ст.
Сергієво-Казанський собор. Кафедральний, 1752–1778 рр., надзвичайна пам'ятка єлизаветинського бароко. Іконостас XVIII ст.
Введенська церква. 1761–1762 рр. Тетраконхова.
Вознесенська церква. 1888 р. В еклектичному стилі.
Всіхсвятська церква. 1813–1832 рр., класицизм.
Іллінська церква. 1768 р. Бароко.
Івано-Богословська церква. 1809 р., класицизм.
Михайло-Архангельська церква. 1773 р., класицизм.
Микольська церква. 1814 р., класицизм.
Успенська церква. 1812 р., класицизм.
Троїцька церква (Нижня Трійця). 1742 р. Збудована за зразком Верхньотроїцької. Наришкінський стиль, є пізніші прибудови.
Микитинська церква. 1846 р., у псевдоросійському стилі.

Відомі уродженці та мешканці[ред. | ред. код]

Александрюк Віктор Ілліч (1922—1991) — Герой Радянського Союзу, льотчик-винищувач
Алексапольський Микола Михайлович (1887—1955) — відомий російський радянський вчений-геодезист, фахівець в області аерофотознімання і фотограмметрії. Брігінженер. Професор. Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1948).
Андрей (Шептицький) (1865—1944) — митрополит Галицький та архієпископ Львівський, предстоятель Української греко-католицької церкви. Перебував на засланні у Курську в 1914—1915 рр.^[2]
Бєлоусов Євген Вікторович (1964—1997) — поп-співак, популярний в СРСР і Росії наприкінці 1980-х — початку 1990-х років
Богданов Віктор Костянтинович (нар. 1981) — телеведучий, продюсер, маг та астролог.
Богданович Іполит Федорович (1743—1803) — російський поет
Бороздін Олексій Іванович (нар. 1937) — відомий російський педагог-новатор
Брежнєв Леонід Ілліч (1906—1982) — Генеральний секретар ЦК КПРС, Маршал Радянського Союзу, чотири рази Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці. Працював і навчався в Курську в 1921—1927 роках
Бурих Юрій Сергійович (1939—1987) — український радянський артист оперети, співак (баритон). Заслужений артист УРСР (1969).
Винокур Володимир Натанович (нар. 1948) — народний артист Росії
Воробйов Костянтин Дмитрович (1919—1975) — радянський письменник
Герман Гольд Мойсейович (род.1933) — єврейський художник, заслужений художник України
Герман Юрій Павлович (1910—1967) — радянський письменник, драматург, кіносценарист. Закінчив школу в Курську
Годник Симон Мойсейович — російський науковець у галузі педагогіки, доктор педагогічних наук, академік, професор
Дейнека Олександр Олександрович (1899—1969) — радянський живописець, графік і скульптор, народний художник СРСР (1963)
Длуська Яніна (1899—1932) — польська художниця
Дружинін Микола Михайлович (1886—1986) — історик, академік АН СРСР
Єгорова Ірина Костянтинівна (1920—2017) — головний лікар Сумської обласної лікарні (1957—1980), заслужений лікар УРСР.
Зайцев Євген Митрофанович (нар. 1935) — радянський художник
Кликов В'ячеслав Михайлович (1939—2006) — скульптор
Коротков Микола Сергійович (1874—1920) — російський хірург
Котельников Володимир Якович (1939-2015) — вчений, заслужений винахідник РРФСР, професор
Малевич Казимир Северинович (1878—1935) — російський і радянський художник-авангардист, засновник супрематизму — напрямку в абстрактному мистецтві. Жив в Курську
Носов Євген Іванович (1925—2002) — радянський письменник
Плевицька Надія Василівна (1884—1940) — російська співачка, виконавиця російських народних пісень і романсів
Повєткін Олександр Володимирович (нар. 1979) — олімпійський чемпіон з боксу (Афіни 2004)
Райт-Ковальова Рита Яківна (1898—1989) — російська радянська письменниця і перекладачка
Руцькой Олександр Володимирович (нар. 1947) — колишній віце-президент Росії, перший губернатор Курської області
Саровський Серафим (1754—1833) — православний святий, преподобний
Свєтловидов Микола Опанасович (1889—1970) — актор театру і кіно, народний артист СРСР (1965)
Свиридов Георгій Васильович (1915—1998) — композитор, народний артист СРСР (1970)
Семеніхін Віктор Петрович (нар. 1930) — курський архітектор і художник, член Спілки архітекторів (з 1962), почесний архітектор Росії (2001), нагороджений золотою медаллю «За відданість співдружності зодчих».
Семенов Федір Олексійович (1794—1860) — російський астроном-аматор
Сергєєв Олександр Семенович (1871—1904) — командир ескадреного міноносця «Стерегущий»
Сергейчикова Сільвія Олександрівна (* 1939) — радянська і українська акторка театру і кіно, режисер ігрового та документального кіно
Скляр Ігор Борисович (нар. 1957) — радянський і російський актор
Солодухін Микола Іванович (нар. 1955) — олімпійський чемпіон з дзюдо (Москва 1980)
Теплицький Марк Львович — Заслужений архітектор РСФСР, автор проектів багатьох споруд Курська
Трутовський Костянтин Олександрович (1826—1893) — український художник-живописець і графік.
Уфімцев Анатолій Георгійович (1880—1936) — радянський винахідник і авіаційний конструктор
Феодосій Печерський (бл. 1008—1074) — православний монах, преподобний. Жив в Курську в дитинстві і юнацтві
Чаплигін Валерій Андрійович (нар. 1952) — олімпійський чемпіон з велоспорту (Монреаль 1976), чемпіон світу (1977)
Чернікова Лариса Володимирівна (нар. 1977) співачка російської естради
Шеїн Олексій Семенович (1662—1700) — курський воєвода в 1683—1685 рр.., Перший російський генералісимус
Шеховцев Михайло Петрович (1786-після 1869) — герой Вітчизняної війни 1812 року, командир 3-го Уланського Смоленського Імператора Олександра III полку, генерал
Шуров Олександр Іванович — чемпіон світу і 7-разовий чемпіон СРСР з дзюдо
Щепкін Михайло Семенович (1788—1863) — великий російський артист, один з основоположників російської акторської школи