Куровичі — Вікіпедія

село Куровичі
	Пам'ятник Борцям за волю України в КуровичахПам'ятник Борцям за волю України в Куровичах
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Громада	Глинянська міська громада
Основні дані
Засноване	1443
Населення	1355
Площа	4,343 км²
Густота населення	312 осіб/км²
Поштовий індекс	80725
Телефонний код	+380 3265
Географічні дані
Географічні координати	49°46′08″ пн. ш. 24°25′37″ сх. д. / 49.76889° пн. ш. 24.42694° сх. д.Координати: 49°46′08″ пн. ш. 24°25′37″ сх. д. / 49.76889° пн. ш. 24.42694° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	230 м
Місцева влада
Адреса ради	80725, Львівська обл., Львівський р-н, с. Куровичі
Карта
	Куровичі
	Куровичі
Мапа
	Куровичі у Вікісховищі

Куро́вичі — село в Україні у Львівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Глинянська міська рада. Населення становить 1355 осіб. До 2020 року село належало до Золочівського району.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване при автошляху М09.

Назва[ред. | ред. код]

Географічні назви (Вістрів, Завалля, Заколоддя, Зарівля) свідчать, про те, що місцевість була заселена східними слов'янами ще в далеку давнину. Із слів старожилів відомо, що село Куровичі 350—400 років тому називалося «Коровичі». Ця назва виникла від перших поселенців пастухів, які, в багатій на випас худоби долині, збудували собі тваринницькі приміщення, так звані «коров'ярні». При зростанні населення і утворенні населеного пункту село стало називатися Коровичі, а з середини XIX століття воно вже стало називатися Куровичі^[3].

Можливо село виникло як поселення роду якогось Куровця чи Курослава^[3].

Інша легенда розповідає про те, що назва села виникла в часи визвольної війни українського народу з польською шляхтою під керівництвом Богдана Хмельницького. В маєтку графа Потоцького зібралися пани на віче. В цей час почали лити сильні дощі, розлилася річка і шляхта не мала можливості роз'їхатися. За цей час шляхта поїла всіх курей у маєтку графа Потоцького, через що це віче дістало назву «Куряче віче». Від чого і пішла назва села Куровичі^[3].

Історія[ред. | ред. код]

Перші документальні згадки про село датуються 1443 роком і воно входило до складу Речі Посполитої. Власником села був якийсь пан К. Кльос. З 1772 року Куровичі опинилися у складі Австрійської імперії. Володіли селом почергово князі Чарторийські, Любомирські, а з 1820 року — графи Потоцькі^[3].

У 1860-х роках громадою Куровичів було збудовано церкву святого Миколая (не збереглася)^[3].

У 1909—1944 роках проходила залізниця Львів — Підгайці.

Директором місцевої чотирикласної державної школи у 1926 році була Гелена Дячко, а другим вчителем — Гелена Іхньовська.

У період збройної боротьби ОУН та УПА в Куровичах діяла станиця ОУН: станичний Михайло Флис (псевдо «Серна», загинув у 1945 році), котра безпосередньо підпорядковувалася Станимирському кущовому проводові та посередньо Глинянському районному проводові ОУН^[4]. Ветеранами ОУН-УПА були, зокрема, Петро Бундза (псевдо «Гранітний»), Михайло Макар (псевдо «Остап»), обидва — політв'язні радянських концтаборів.

На сьогоднішній день в селі Куровичі зареєстровані та діють три релігійні громади — громада ПЦУ, а також римо-католицька громада Святого Антонія^[5] та греко-католицька громада Благовіщення Пресвятої Богородиці^[6].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Сакральна архітектура[ред. | ред. код]

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці

Костел святого Антонія

У вересні 1934 року в Куровичах було освячено наріжний камінь під здійснюване завдяки зусиллям настоятеля о. Я. Пенкальського будівництво мурованого філіального костелу за проєктом інженера С. Богдановича на земельній ділянці, подарованій гміною. 1938 року коштом парафіян та Альфреда Потоцького завершили спорудження храму, а 31 липня 1938 року єпископ Євгеній Базяк освятив костел під титулом святого Мартина. У 1946—1990 роках святиня використовувалася як зерносховище. 8 серпня 1990 року повернений костел освятили під титулом cвятого Антонія. Нині парафію Святого Антонія обслуговують отці Салезіани (Побожне товариство Святого Франциска Салезького) з парафії святого Миколая у Бібрці^[7].

Монументальне мистецтво[ред. | ред. код]

Пам'ятник Борцям за волю України.
Пам'ятник на братській могилі радянських воїнів (авторство — скульптор Володимир Бець, архітектор Іван Наконечний), встановлений біля сільської ради^[8]. Належить до пам'яток історії Золочівського району під охоронним № 459.
Пам'ятник Тарасові Шевченку, встановлений на місці, де колись розташовувалися церква святого Миколая та прицерковний цвинтар^[3].