French
DeutschКукольник Василь Григорович — Вікіпедія
| Кукольник Василь Григорович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 30 січня 1765 Мукачеве |
| Помер | 6 (18) лютого 1821 (56 років) Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Країна |  Річ Посполита Російська імперія |
| Діяльність | адвокат |
| Alma mater | юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
| Галузь | цивільне право і римське право |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Діти | Кукольник Нестор Васильович Кукольник Павло Васильовичd Q19910305? |
Ку́кольник Васи́ль Григо́рович (30 січня 1765, м. Мукачево, Закарпаття — 18 лютого 1821, м. Ніжин, тепер Чернігівська область) — український науковий і культурно-освітній діяч, правознавець, учений-енциклопедист. Доктор вільних мистецтв, філософії і права. Батько Нестора, Платона та Павла Кукольників.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 30 січня 1765 року у місті Мукачеве. Походив із давнього українського шляхетського роду. У 1787 році закінчив Львівський університет. Згодом поглиблював освіту у Віденському університеті.
Польща[ред. | ред. код]
Від початку 1790-х років викладав у ліцеї міста Замостя: фізику, природничу історію, сільське господарство й кілька інших дисциплін; був удостоєний ступеня доктора вільних мистецтв, філософії і права. Там же підготував свою першу працю (проте опублікував її де що пізніше — у 1805 році — під назвою «Економічна справа»). У 1795-96 роках Кукольник здійснив поїздку по Німеччині, Чехії і Австрії, щоб відвідати зразкові господарства і ознайомитися зі станом агрономічної науки у цих країнах. Результати подорожі були опубліковані в Замості в 1798 році в ще одному підручнику під назвою «Збір економічних правил згідно зі старовинними й сучасними економістами, складений для молоді, яка навчається» (пол. "Zbiór prawideł ekonomicznych podług starożytnych i teraźniejszych ekonomiki autorów dla uczącej się młodzieży ułożony")
Росія[ред. | ред. код]
У 1803 році разом із М. Балудянським і П. Лодієм був запрошений на службу до Росії. Викладав у Петербурзькому педагогічному інституті (з 1816 — Головний педагогічний інститут) фізику, хімію, технологію, агрономію. Водночас у 1805–1816 роках читав римське право у Вищому училищі правознавства. Неодноразово призначався директором інституту. Викладав також у Першій Петербурзькій гімназії та на різноманітних курсах. У 1813–1817 роках був придворним викладачем римського і цивільного російського права у великих князів Миколи і Михайла Павловичів. Працював у Комісії для складання законів і в Тимчасовому департаменті комерц-колегії. У 1819 році брав участь у перетворенні «Головного педагогічного інституту» на «Петербурзький університет», був призначений на кафедру позитивних прав цього закладу. Прийняв пропозицію стати директором новостворюваної гімназії вищих наук імені князя Безбородька у Ніжині та переїхав в Україну. Офіційно гімназія була відкрита у вересні 1820 року (однак, за деякими даними, на посаду її директора В. Кукольник був призначений ще у 1818–1819). Викладав у гімназії майже всі предмети, передбачені навчальним планом. Невдовзі впав у стан глибокої депресії й на початку 1821 року, перебуваючи в Ніжині, покінчив життя самогубством.
Праці Кукольника[ред. | ред. код]
У 1791 році вийшла перша праця Кукольника пол. «Treść nauki rolniczej» (Суть сільськогосподарської науки).
Кукольник є автором перших у Російській імперії підручників з римського та російського цивільного права. Першим вийшов підручник рос. «Начальные основания римского гражданского права для руковод ства к преподаванию онаго на публичных курсах» (Санкт-Петербург, 1810).
рос. «Начальные основания российского частного гражданского права. Для руководства к преподаванию онаго на публичных курсах» (Санкт- Петербург, 1813). Через кілька років підручник був автором доопрацьований і перевиданий під на звою рос. «Российское частное гражданское право» (Санкт-Петербург, 1815—1816). Друге видання містило значно більше прикладів з російського законодавства, зокрема при викладі сімейного і спадкового права, речового права тощо. Книга зросла в обсязі майже вдвічі за рахунок включення до неї нової частини — рос. «Обряд гражданского судебного делопроиз водства», що сама по собі була першою спеціальною працею в галузі російського цивільного процесу. У 1818 році цей курс перевидано у місті Вільно (нині м. Вільнюс, Литва) в польському перекладі С. Будного.
Під кінець життя Кукольник підготував нове видання курсу римського права — рос. «Руководство к преподаванию римского права» (Санкт-Петербург, 1821), яке містило 2 томи: рос. «Обозрение истории римского законодательства и права» та рос. «Начальные основания римского права».
У різні роки опублікував також праці: «Коло господарських знань» (1805), «Економічний журнал» (1807), рос. «Начальные основания сельского домоводства: для употребления в учебных заведениях Российской империи» (Санкт-Петербург, 1816).
Посилання[ред. | ред. код]
- Моціяка П. П. Кукольник, Василь Григорович [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кукольник, Василь Григорович (дата звернення: 18.05.2022).
- І. Б. Усенко. Кукольник Василь Григорович [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 458. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Кукольник Василь Григорович [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 428. — ISBN 966-7492-03-6.
- Українці в світі [Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- Історія адвокатури України
- Біографія Кукольника [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Основные научные труды В. Г. Кукольника [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Анастасий Шверубович. Братья Кукольники, их жизнь и деятельность. (По поводу смерти Павла Васильевича Кукольника). [Архівовано 12 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
|
