Крістофер Марлоу — Вікіпедія

Крістофер Марлоу
англ. Christopher Marlowe
Портрет невідомого. Вважається, що на малюнку — Крістофер Марло.
Народився 26 лютого 1564(1564-02-26)
Кентербері, Кентербері-Сітіd, Кент[d], Кент, Англія[1]
Помер 30 травня 1593(1593-05-30) (29 років)
Deptfordd[1][2]
·stabbing attackd
Громадянство Королівство Англія
Національність англієць
Діяльність поет, драматург
Alma mater коледж Корпус-Крісті, Кембриджський університет і The King's School Canterburyd
Мова творів англійська
Роки активності 15641593
Напрямок Єлизаветинська драма
Magnum opus Едуард II (п'єса), The Tragical History of Doctor Faustusd і The Jew of Maltad
Автограф

CMNS: Крістофер Марлоу у Вікісховищі

Крі́стофер , Ма́рлоу, Ме́рлоу чи Марло (англ. Christopher Marlowe; 26 лютого 1564 — 30 травня 1593) — англійський поет, драматург («Трагічне життя доктора Фауста»). Вважається родоначальником англійської ренесансної трагедії. Саме Марло запровадив і розвинув білий вірш, що став традиційним для цього жанру.

З життєпису[ред. | ред. код]

З березня 1581 року навчався, як стипендіат архієпископа Паркера, в Кембриджському університеті. Переїхав до Лондона, де зайнявся активною літературною діяльністю. Зблизився з т. зв. «Університетськими умами», групою драматургів, куди входили поети Д. Лілі, Томас Неш, Роберт Грін, Джордж Піль, і Томас Лодж.
Мав репутацію безбожника та вільнодумця. Є дані про його співпрацю з таємними службами.

Загинув в містечку під Лондоном — був заколотий власним ножем унаслідок сварки, що розпочалася через розрахунок в таверні. Вважається, що це було навмисне вбивство, організоване агентами таємної поліції.

Марлоу та Шекспір[ред. | ред. код]

Крістофер Марлоу ймовірно є співавтором ранніх п'єс свого уславленого однолітка Шекспіра. Також саме він, на думку деяких істориків мистецтва, що сумніваються в авторстві Шекспіра, є справжнім автором його творів.

Життя після смерті[ред. | ред. код]

Як і щодо Шекспіра, про Крістофера Марлоу існує багато різноманітних теорій. За однією з них він насправді не загинув у 1593. Його покровитель Томас Волсінгем, син керівника англійської спецслужби Френсіса Волсінгема, щоб запобігти арешту Марлоу за атеїзм і бурхливе інтимне життя, інсценував його смерть у 1593 році й відправив подалі від Англії. Нібито збереглись доноси англійської розвідки про перебування «священика Крістофера Марлоу» (письменник здобув богословську освіту в Кембриджі) в іспанській столиці в 1599 і 1602 роках. Існують й інші докази життя Марлоу після 1593 року. В 1600-го адмірал Волтер Рейлі написав відповідь на вірш, який був звернений Марлоу до нього, і в цій відповіді Рейлі глузує зі свого давнього друга як із живого. По-друге, у 1604 році державному секретареві Англії Роберту Сесілу був пред'явлений рахунок за утримання під вартою у в'язниці протягом семи тижнів і двох днів «священика Крістофера Марлоу».

П'єси[ред. | ред. код]

  • «Трагічна історія доктора Фауста» 1587-1588
  • «Тамерлан Великий» 1587-1588
  • «Мальтійський єврей» 1589

Українські переклади[ред. | ред. код]

  • Крістофер Марло. Трагічна історія доктора Фауста: Драм. поема / З англ. Перекл. Євген Крижевич // Журнал «Всесвіт» 1979. — № 9.
  • Крістофер Марлоу. Трагічна історія доктора Фауста / Переклад з англійської Олександра Артамонова. — Київ : Видавництво Руслана Халікова, 2023. — 176 с.[3][4][первинне джерело]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Краткая литературная энциклопедияМосква: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 4. — С. 644–646.
  2. Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  3. Передзамовлення «Трагічної історії доктора Фауста» в моєму перекладі : [арх. 16.01.2024] // Блоґ Олександра Артамонова. — 2023. — 2 жовтня. — Дата звернення: 16.01.2024.
  4. Доктор Фауст та релігієзнавство : [арх. 16.01.2024] // Київська Мала академія наук. — 2023. — 28 листопада. — Дата звернення: 16.01.2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]